У грудні 2021 року минуло 200 років від дня народження Ґюстава Флобера. Для Золя він був найкращим у світі натуралістом; для символістів – батьком «мистецтва заради мистецтва» та поетичної прози. Сен-Бев бачитиме в Еммі Боварі досконалий жіночий образ, а Бодлер – «чоловічу кров» і «дивного андрогіна». Джозеф Конрад захоплювався тим, як Ґюстав будує сюжет, а Наталі Саррот бачила у творці «Бувара і Пекюше» натхненника «нового роману» – безсюжетного та описового.

Флобер був усім разом: реалістом і сюрреалістом, моралістом, винахідником сюжетів і творцем найточніших описів. Він міг це собі дозволити, бо його головна мрія полягала в тому, аби зникнути, вбити в собі «ліричного героя», розчинитися у своїх предметах і у своїх сюжетах. Його помітять саме тому, що одного дня він вирішив стати невидимим.

Відділом соціокультурної діяльності підготовлено персональну книжкову і електронну виставки, які висвітлюють життєвий і творчий шлях видатного письменника.