До уваги читачів – виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Остапа Вишні (Павла Губенка, 31 жовтня (13 листопада) 1889 – 28 вересня 1956 р.). На виставці представлені твори першого періоду його життя – від декількох перших публікацій 1919 р. у газетах «Народна воля» та «Трудова громада» (лише упродовж 2 місяців 1919 р. в цих виданнях з’явилася 21 публікація цього гумориста) – до творів 1930-х рр. (до його арешту в грудні 1933 р.).

Тематика гумористичних творів Павла Грунського (псевдонім автора до 1921 р.) та Остапа Вишні – різноманітна. Тут – і політична сатира («Демократичні реформи Денікіна», «Рятуйте» (про селянство), «Розмова з міністрами УНР», «Допекло» (щодо самостійницького руху на Дону), «Ганьба!» тощо), і сатира на твори окремих письменників (зокрема, фейлетон «Художня» критика – на книгу Михайля Семенка «Інтимні поезії»), і сільське життя («Як з конем поводитися», «Ну, давайте жнивувати», «0,37 десятини на їдця» – земельне питання вже за часів радянської влади), і про культуру (театр – «Тоска» (гастроль артиста Миланської опери Доріяні), «Сжальтесь!» (проблеми з опаленням Харківської опери), серйозна стаття про Державний театр ім. М. К. Заньковецької, фейлетон про капелу «Думка»). А вже зовсім по-сучасному звучить фейлетон «Давайте по-хорошому»: «Що таке скоїлося в Кримській Автономній Соціялістичній Радянській республіці? Раптом зникли там усі Українці… Статистики Українців знищили… «Самоопреділили», одне слово, спасибі їм…».

Літературний доробок Остапа Вишні станом на 1933 р. складав більше тисячі публікацій у періодиці. Лише у 1923 р. у періодиці було надруковано 270 його творів.  Одна за одною виходили книги – «Діла небесні» (1923), «Вишневі усмішки (сільські) (1924)», «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Вишневі усмішки закордонні» (1930) та десятки інших.

А потім була стаття О. Полторацького в журналі «Нова генерація», де він назвав Остапа Вишню «фашистом і контрреволюціонером» і заявив «я щасливий відзначити, що моя стаття стає епітафією на смітникові, де похована «творчість» Остапа Вишні». Та – арешт письменника у грудні 1933 р. із звинуваченням в замаху на Павла Постишева під час Жовтневої демонстрації з вироком – розстріл, який потім було замінено на 10 років ув’язнення в північних таборах. Під час слідства Остап Вишня сумно пожартував: «Можете мене звинуватити хоч у замаху на Розу Люксембург».

В 1943 р. його звільнили із таборів. Ціною звільнення став твір «Самостійна дірка», спрямований проти українських націоналістів.

Виставка буде цікава всім, хто цікавиться історією України 20 століття та українською літературою.

Виставку підготували головний бібліотекар Дмитро Захаров та провідний бібліотекар Станіслав Малюк.