Перша книжкова виставка вченого-дисидента. До 85-річчя Івана Дзюби

Назва ЗМІ: 
СВІТ. Наука. Освіта. Техніка. Прогрес
Дата публікації: 
№ 27–28, 2016

Газета «СВІТ. Наука. Освіта. Техніка. Прогрес» (№ 27–28, липень 2016) публікує відгук журналістки Марії Волинської про книжкову виставку, розгорнуту в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського на відзначення 85-річчя Івана Дзюби. Коментар – завідувача виставкового сектору НБУВ Ірини Прокошиної.

Так сталося, що в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського  книжкову виставку добре відомого в Україні та за її межами літературознавця, літературного критика, громадського й культурного діяча, дисидента радянських часів, Героя України, радника Президії НАН України, академіка Івана Михайловича Дзюби розгорнуто вперше. Мабуть, це тому, що він «літній», кажуть в бібліотеці.

Саме на розпал літніх відпусток припав 85-річний ювілей Івана Дзюби - нашого визначного сучасника, першого голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, другого міністра культури незалежної України (який їздив на роботу в громадському транспорті, соромлячись користуватися службовим авто),  співзасновника Народного Руху України, одного з учасників ініціативної групи «Першого грудня»…  

Упродовж усього свого життя І. М. Дзюба досліджує сучасний стан і розвиток української мови, вітчизняний літературний процес. Значне місце в його наукових розвідках посідає творчість Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Олександра Довженка й інших видатних митців. За вагомий особистий внесок у розбудову України як демократичної, соціальної та правової держави, відродження національної духовності й консолідацію українського суспільства його удостоєно звання Героя України (2001), Ордена Свободи (2009), Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва (1996).

Близько 100 видань представлено у НБУВ на книжковій виставці «Іван Михайлович Дзюба. 85 років з дня народження», починаючи з доробку 60-х років минулого століття і до сьогодні – від «Звичайна людина» чи міщанин?» (1959)  до «Донецька рана України: історико-культурологічні есеї» (2015). Сучасні події в українському Донбасі Івана Дзюбу особливо ранять, адже він народився на Донеччині, до 17 років розмовляв російською мовою та й у Донецькому педагогічному інституті закінчив російську філологію…

– Виставку ми побудували в хронологічному порядку: його особисті твори, видання, в яких він є автором передмови та вступних статей, і редагування, – розповідає завідувач виставкового сектору НБУВ Ірина Прокошина. – Звісно ж, це не вся література, яку видавав і редагував Іван Михайлович. Це лише невеликий зріз – яскраві і цікаві роботи.

Вона тримає в руках вдруге надрукований памфлет Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (вперше він вийшов друком у Лондоні в 1968 році), думки, за які його «били». Цей твір про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві автор надіслав до найвищих керівних органів УРСР, бо сподівався на те, що влада врахує перегини в національній політиці й «виправиться». До речі, робота була написана в 1965 році, в той  рік, коли на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) Іван Дзюба разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції. Чим це закінчилося? Спеціально створена комісія «прийшла до висновку, що підготовлений Дзюбою матеріал «Інтернаціоналізм чи русифікація?» є від початку й до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР». Влада «виправилася», засудивши правдошукача Дзюбу до 5 років ув'язнення і 5 років заслання за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

– Дуже цікава книга «Обрії особистості», видана до 80-річчя академіка НАН України Івана Дзюби, де про нього розповідають відомі письменники і вчені, - продовжує Ірина Прокошина, - а також - «З криниці літ» - вибрані твори в трьох томах… Ось унікальне видання «Феномен Івана Дзюби», поряд – бібліографічний покажчик  «Іван Дзюба. Талант і доля», надзвичайно цікаве автобіографічне видання «Не окремо взяте життя» з післямовою Миколи Жулинського, яку видало «Либідь» у 2012 році.

Загалом перший розділ виставки репрезентує окремі твори та збірки статей академіка І. М. Дзюби, присвячені національним історичним і культурним цінностям, питанням стану української мови, естетики й культурології, історії українського кіно, а також компаративістським дослідженням творчості Тараса Шевченка, Івана Багряного, Павла Мовчана, Ліни Костенко та багатьох інших українських письменників ХІХ і ХХ ст. («На пульсі доби», «З криниці літ», «Грані кристала», «Між культурою і політикою», «Україна перед сфінксом майбутнього», «Є поети для епох», «Той, хто відродив Могилянку»).

Окремий розділ книжкової експозиції висвітлює діяльність Івана Дзюби як головного редактора журналу «Сучасність», співредактора «Енциклопедії сучасної України», члена редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час», «Євроатлантика», керівника Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка та завідувача відділу Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. У цій частині виставки представлено, зокрема, такі видання, як «Тарас Шевченко. Життя і творчість», «Шевченківська енциклопедія», «Україна: антологія пам’яток державотворення Х-ХХ ст.», «Національна премія. Перші лауреати» та інші. До слова: Івана Дзюбу після так званого «помилування» радянська влада не оголосила «тунеядцем» завдяки авіаконструктору Олегу Антонову, який запропонував йому роботу коректора у багатотиражці Київського авіазаводу…

Працівники Бібліотеки ім. В. І. Вернадського, які організовують подібні книжкові заходи, присвячені видатним людям, можуть багато розповідати про те, як «іде сам процес підготовки виставок». Деякі з них – дуже важко і складно, інші – «як по маслу»… На моє запитання, як було у випадку виставки Івана Дзюби (першої!), завідувач виставкового сектору Ірина Прокошина каже: «Легко і цікаво. Її ми готували на одному диханні. Можливо тому, що Іван Михайлович любить нашу бібліотеку і часто приходить сюди на різноманітні заходи. Він – людина різнобічна і неабиякий життєлюб».

Власне, це стереотип радянських часів, коли ми вшановуємо пам'ять тих, кого зазвичай уже немає з нами, і менше тих – хто живе і працює поруч, приєднується до розмови керівник прес-служби НБУВ Лідія Поперечна. Насправді ж такі виставки – знакові й необхідні нам, українцям.

І насамкінець. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського запрошує всіх своїх читачів і тих, хто ще не став ними, відвідати виставку «Іван Михайлович Дзюба. 85 років з дня народження». Приходьте і відкривайте для себе непересічну постать справжнього патріота і нашого сучасника. Це можна зробити і по закінченні літньої відпустки, адже виставка працюватиме близько трьох місяців.

Марія ВОЛИНСЬКА  

  Фото прес-служби НБУВ  

 

 

Контактна інформація

Контактна інформація