22 квітня 1883 р. у м. Бахчисарай вийшов перший номер газети «Терджиман» («Перекладач”). Видавав газету видатний кримськотатарський просвітник Ісмаїл Гаспринський, потім – його нащадки. Звертаючись до своїх перших читачів, видатний кримськотатарський діяч писав: «приступая к делу во имя Аллаха, беремся за перо, чтобы служить правде и просвещению. Насколько «Переводчик» будет отвечать своей цели, тому суд будет впереди и судьею быть не нам». Видання було дуже відомим у той час, поширювалося навіть у Туреччині та Середній Азії. Але потрібно було бути надзвичайно обережним з огляду на цензуру, яка з особливою увагою перечитувала газети національних меншин імперії. Часопис інформував читачів про всі події, що відбуваються в Російській імперії та світі, пропагував ідеї просвітництва, розповідав про нові методи освіти. Професор Кримського інженерно-педагогічного університету Ісмаїл Керімов пише: «Для нас газета является энциклопедией крымско-татарской жизни конца 19 – начала 20 века. Потому что все интересные события, которые происходили в жизни нации в то время, были отражены в «Терджимане»». Публікувалися статті, що стосувалися суспільно-політичного, культурного життя кримських татар, етнографічні матеріали. Навіть інформація про лекції відомого вченого-етнографа барона де Бая, щодо кримських татар, які він читав у Сорбоні.

У 1907 р. свою просвітницьку місію «Терджиман» вже виконав і почався другий етап його діяльності – політичний. Як писав Ісмаїл Гаспринський: «Первый долгий период моего «Переводчика» закончен, и начинается второй, краткий, но, вероятно, более бурный период, когда старый педагог и популяризатор должен явится политиком». Газета безперервно виходила до 1917 р. Кожен номер газети було надруковано на 4 сторінках. Половина з них була кримськотатарською мовою (арабською писемністю), а половина – російською, публікації дублювалися.

У лютому 1917 р. Алі Боданинський створив Кримський мусульманський ревком. Його друкованими органами стали газета «Міллет» (ред. А. С. Айвазов) та більш радикальна «Голос татар» (ред. А. Боданинський та Х. Чапчаки).

На території України  також живуть татари іншої етнічної групи. Здебільшого – на Харківщині, Донеччині та Луганщині. У 1930-х рр. видавалася велика кількість татарських газет на Донбасі, але лише татарською мовою без перекладу. У Москві 1918 р. вийшов перший номер газети «Янъы дюнья» («Новий світ»). У кінці 1930-х рр. вона була перейменована на «Красный Крым» («Къызыл Къырым» -   виходила кримськотатарською мовою).

У 1941 р. газета «Красный Крым» вже виходить лише російською з паралельною назвою  «Къызыл Къырым». Не дивлячись на це, матеріали про життя та проблеми кримськотатарського етносу в газеті відсутні. Також у 1941 р. газета Кримського обласного комітету ВЛКСМ «Крымский комсомолец» виходить під паралельним заголовком кримськотатарською мовою «Кърым комсомолы». Іноді там з’являються матеріали, які стосуються кримськотатарської літератури. 

Також під час німецької окупації у 1942 – 1944 рр. виходила газета «Azat Kirim» («Звільнений Крим»). Спочатку вона видавалася як орган Сімферопольської міської управи, а з 30 січня 1942 р. як орган Сімферопольського мусульманського комітету, що підтримував нацистів у роки Другої світової війни .

Після депортації кримських татар з Криму в 1944 р. кримськотатарські газети в Україні вже не виходять. Відроджується кримськотатарська преса вже у часи перебудови. З 1990 р. виходить газета «Авдет» («Повернення») – видання Організації Кримськотатарського національного руху, а пізніше – «Фонду Крим». Вона висвітлює події кримськотатарського життя Криму (також і релігійні). Особливу увагу приділяє поверненню кримських татар  з місць депортації на Батьківщину. Публікує статті про проблеми інтеграції кримських татар у суспільство Криму, друкує матеріали з історії Криму (також з історії національно-визвольного руху та про татар, що проживають в Білорусі й Польщі). Зокрема, було опубліковано статтю про Гаспринського. Газета відгукнулася на події в Литві у 1991 р., виступила проти союзного референдуму 17 березня 1991 р. (референдуму за збереження СРСР), публікувала думки Андрія Сахарова про кримських татар, матеріали про співпрацю з Рухом та Українською республіканською партією. Багато публікацій про події у Чечні. У газеті публікувалося багато офіційних матеріалів: матеріали з’їзду репресованих народів, статут ОКНД, положення про Меджліс кримськотатарського народу, статут «Фонду Крим», проект Конституції Кримської республіки, розроблений Меджлісом, зауваження Меджлісу на проект Закону України «Про статус кримськотатарського народу (нації) в Україні», проект програми ОКНД та Статут Кримськотатарської Націоналістичної партії «Адалет».

Обговорювали на сторінках газети також дискусійні питання (серія статей про відродження кримськотатарської мови). Частина матеріалів виходить кримськотатарською мовою.

 З 1989 р.  виходить «Къырым». Газета висвітлює проблеми корінних народів Криму – кримських татар, караїмів та кримчаків. У цій газеті в 1994 р. було опубліковано матеріал про історію кримськотатарської преси, здебільшого про діяльність Ісмаїла Гаспринського. Газета двомовна, але інколи навіть повністю номер виходить кримськотатарською мовою.

Відновлено видання газети «Янъы дюнья» у 1991 р., вона виходить лише кримськотатарською мовою.

До виставки додається бібліографічний список татарських і кримськотатарських газет, що зберігаються у відділі газетних фондів.

Виставка буде корисною усім, хто цікавиться історією та культурою кримських татар.

Виставку підготували зав. сектору відділу газетних фондів Наталія Носкіна та провідний бібліотекар Станіслав Малюк.