19 березня народилася надзвичайно красива і талановита жінка – поетеса Ліна Костенко. Її творчість відзначена низкою літературних премій: Премія ім. Т. Г. Шевченка (1987), Премія Антоновичів (1989), Премія Петрарки (1994). Перша збірка її поезій «Проміння землі» вийшла у 1957 р. У  1958 р. з’являється збірка «Вітрила», у 1961 р. – «Мандрівки серця», далі виходять «Неповторність», «Маруся Чурай», «Сад нетанучих скульптур», дитяча збірка «Бузиновий цар» та ін. З перших публікацій поетеса привертає до себе увагу шанувальників своєю надзвичайною лірикою та активною громадською позицією.  

 На виставці представлені літературні твори Ліни Костенко та статті про неї, опубліковані в українській та в іноземній газетній періодиці. Творчість Ліни Костенко не залишилась поза увагою відомих українських письменників, поетів та літературних критиків: Василя Симоненка, Миколи Бажана, Анатолія Дімарова, Євгена Гуцала, Юрія Андруховича, Володимира Бурбана та ін.

Одним з перших відгукнувся на збірку поезій Ліни Костенко «Мандрівки серця» журналіст, майбутній відомий поет і дисидент Василь Симоненко у газеті «Молодь Черкащини» (23 березня 1962 р.). У статті «Краса без красивостей» він високо оцінює творчість молодої поетеси, вважає, що у неї немає посередніх віршів тому, що Ліна Костенко дуже вимоглива до себе. Поет відзначає простоту її поетичного почерку, «ту, яка є синонімом геніальності».

Микола Бажан у статті «Поема про кохання і безсмертя» у «Літературній Україні» (4 березня 1980 р.) називає поетесу сильною та самобутньою індивідуальністю. Відмічає, що треба мати велику сміливість, щоб розгорнути баладу в лірико-епічну поему (мова йде про поему «Маруся Чурай»).

Своїми враженнями від рідкісного виступу Ліни Костенко в Спілці письменників у 1960-х роках ділиться Анатолій Дімаров у публікації «Ліс пахне вашою поезією» на сторінках «Літературної України» (22 березня 1990 р.). Зустріч відбулася на підтримку одного з українських дисидентів (прізвище не згадується). Ліна Костенко не тільки поет-лірик, а й мужня жінка, яка не боїться мати і висловлювати свою громадську позицію відмінну від загальноприйнятої та нав’язаної будь-якою політичною системою. У 1968 р. вона була однією з чотирьох хто звернувся з відкритим листом до першого  секретаря ЦК КПУ П. Ю. Шелеста на захист В’ячеслава Чорновола.

Не залишили поза увагою творчість Ліни Костенко і в газетах української діаспори, в яких друкувалися як її поетичні твори, так і відгуки на них. Газета «Українські вісті» (Детройт) опублікувала цілу низку статей присвячених творчості Ліни Костенко: Павла Маляра «Маруся Чурай» (14 червня 1981 р.), Світлани Кузьменко – «Ясна зоря української поезії» (22, 29 червня 1986 р.), її ж стаття – «Кілька вражень після прочитання «Берестечка» Ліни Костенко» (20 лютого 2000 р.) та ін.

Світлана Кузьменко у статті «Кілька вражень після прочитання «Берестечка» Ліни Костенко» звертає увагу на те, що у своїх творах поетеса вживає багато цікавих та призабутих слів і виразів, оригінальних, яскравих образів, зокрема відзначає нестандартний образ гетьмана Богдана Хмельницького. У публікації «Ясна зоря української поезії» Світлана Кузьменко відзначає, що Ліні Костенко притаманна дуже глибока «українськість». Зокрема, у багатьох своїх поезіях вона звертається до української народної творчості та звичаїв.

У 1994 р. в газеті «Українські вісті» (Детройт, 12 червня 1994 р.) було опубліковано велике інтерв’ю з Ліною Костенко «Працюю в кратері вулканів. Я завелика для капканів». У передмові до цього інтерв’ю Іван Бокий відзначає, що поетеса «дуже вимоглива до себе в слові», хоч «вона в українській літературі з того ж ряду, що Тарас Шевченко та Іван Франко».

В інтерв’ю Ліна Костенко докладно розповідає про проблеми Чорнобиля, називає його «зоною національної трагедії». Також поетеса висловлює свій погляд на історію: вважає, що необхідно поважати свою історію та історію своїх сусідів і шукати правду. Оригінальний її погляд на українську незалежність – в плані офіційному вона «декоративна», а у плані стану людських душ, що працюють для Батьківщини – реальна. Піднімаються і проблеми політики. Ліна Костенко вважає, що не повинно бути єднання між катом і жертвою, підкреслює, що українцям необхідно боротися з комплексом меншовартості, називає себе «духовною опозицією».

Після багаторічного мовчання у 1991 р. з’явилися перші публіцистичні статті Ліни Костенко, зокрема у газеті «Літературна Україна» (26 вересня 1991 р.) опублікована стаття «Геній в умовах заблокованої культури» про Лесю Українку. У тому ж році опублікована  стаття «Це вже хода історії», присвячена Загальнонаціональному референдуму щодо проголошення незалежності України («Літературна Україна», 28 листопада 1991 р.).

У 1991 р. у Львові на «Заньковчанському вечорі» відбувся виступ Ліни Костенко. Про цю подію докладно розповіла газета «Высокий замок» (23 ноября 1991 г.)  у публікації «Настает время, когда молчать имеют право только мертвые…». У промові перед виступом Ліни Костенко Михайло Косів назвав її неповторною особистістю – «вона має великий дар слова та абсолютну мужність у відстоюванні правди».

На цьому вечорі Ліна Костенко читала багато віршів. Згадувала про свої враження від Львова 1960-х рр. та 1991 р., про Василя Симоненка, про своє бачення політики. Були й питання до неї, зокрема, поетеса розповіла, що одночасно пише статті, вірші й дописує дві п’єси. Поділилася своїм баченням майбутнього українського театру та враженнями від української діаспори.

Наступна публіцистична стаття з’явилася у газеті  «Урядовий кур’єр» (26 лютого 2000 р.) – «Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала». У цій статті Ліна Костенко зазначає, що Україна – «фантом Європи», «самотня на власній землі», а «нечуваний тиск русифікації призвів до патологічних мутацій», які тяжко спотворили обличчя народу.

 У 2011 та 2012 рр. до Дня незалежності України у газеті «День» опубліковано статті Ліни Костенко «Равнєніє на трибуну»  та «Ніч Державності», які викликали неабиякий ітерес у читачів.

Газетна періодика завжди була і є трибуною для журналістів, письменників,  політиків, поетів та всіх хто не байдужий до долі Держави. Такі неординарні особистості як Ліна Костенко завжди знайдуть влучне і правдиве слово про свій народ, рідну мову, любов, гідність, совість...

Виставку підготували: 

зав. сектору обслуговування читачів відділу газетних фондів Наталія Носкіна,

провідний бібліотекар Станіслав Малюк.