Гасик Михайло Іванович
 |
Народився 30 червня 1929 року в с. Семенівці Пологівського району Запорізької обл. У 1954 р. закінчив з відзнакою Дніпропетровський металургійний інститут (ДМетІ) зі спеціальності металургія чорних металів (спеціалізація – електрометалургія сталі і феросплавів). При розподілі випускників вузу на роботу держкомісією рекомендований на наукову роботу у ДМетІ, де постійно працює на протязі 50 років. У 1961 р. захистив кандидатську у 1968 – докторську дисертацію. З 1968 працює доцентом, з 1969 – професором, з 1973 – завідувачем кафедри електрометалургії, з 1976 р. по 1987 р. – деканом створеного у ДМетІ (тепер Національна металургійна академія України) за його активній участі єдиного в Україні електрометалургійного факультету. У 1982 р. Гасика М.І. обирають членом-кореспондентом Академії наук УССР, у 1990 р. – академіком Академії наук УРСР.
Академік Гасик М. І. є одним з видатних вчених – металургів в галузі електрометалургії спеціальних сталей, сплавів і феросплавів, а також електротермії неорганічних матеріалів різного функціонального призначення. Ним особисто та під його керівництвом виконані фундаментальні фізико-хімічні дослідження високотемпературних процесів в металевих, оксидних системах на основі марганцю, хрому, кремнію, алюмінію, а також карбідних і нітридних систем В-С, B-N; Si-C; розроблені ефективні технології рафінування рідких і твердих феросплавів у вакуумі, виплавки високолегированих сталей і сталвів для енергетичного машинобудування, нафтогазової промисловості, транспортного машинобудування. Більшість наукових розробок впроваджено в промислове виробництво з великими економічними ефектами.
Багатогранна його наукова діяльність понад 50 років пов’язана з підготовкою інженерів та наукових спеціалістів вищої кваліфікації. Ним особисто підготовлено 12 докторів і 42 кандидати технічних наук. Опублікував більш як 500 наукових робіт в тому числі 24 монографії та підручників з відповідними грифами загальним обсягом 890 друкованих аркушів. Підручник «Теория и технология получения ферросплавов» видано в КНР (1996), а монографія «Metallurgy of Chromium» (1996) у США. Монографія «Марганец» (1990 р. – 708 с.) відзначена премією НАН України ім. Є. О. Патона, а «Металлургия хрома» (1999 р. – 582 с.) премією АНВШ ім. Ярослава Мудрого. Він автор (співавтор) 182 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.
В останні роки видані фундаментальні наукові монографії «Силикотермия марганца» (2001 р. – 44 друк. арк.) «Электрометаллургия ферросилиция» (2000 р. – 32 друк. арк.) та підручники вищої школи «Проектирование и оборудование электросталеплавильных и ферросплавных цехов» (2004 р. – 46 друк. арк.), «Физикохимия и технология электроферросплавов» (2005 р. – 27 друк. арк.).
За результатами наукової та науково-педагогічної діяльності він нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР (1977), йому тричі присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки (1977, 1998, 2004). Указом Президента України від 30.06.2004 р. – він нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступені».
Міжнародне визнання наукової діяльності його засвідчує обранням його іноземним членом Російської Академії наук, Академії наук Грузії, почесним професором Хіміко-металургійного інституту (Казахстан). Занесений до лідерів світової науки («The International Directory of Distinguished Leadership» (American Biograpical institute, (1996), «International whos who of Intellectuals» (Міжн. біогр. центр, Кембрідж) (1997), а також до довідника «500 впливових особистостей – Україна 10 років незалежності» (2001 р., Національна іміджева програма «Лідери століття».
Академік Гасик М. І. член редколегій журналів: «Современная электрометаллургия» (Україна), «Теорія і практика металургії», «Металлургическая и горнорудная промышленность» (Україна), «Электрометаллургия», «Геология и полезные ископаемые мирового океана» (Україна), «Сталь» (Росія).
Джерело інформації:
Академія наук вищої школи України
[Last accessed 30.07.2007]
Бібліографія публікацій М. І. Гасика
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua