Риндич Алла Володимирівна
 |
Закінчивши з відзнакою Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, А.В. Риндич отримала призначення на роботу в сектор молекулярної біології та генетики, нині — Інститут молекулярної біології та генетики НАН України. З цим науковим закладом пов’язана вся наукова діяльність дослідниці. Тут вона пройшла шлях від старшого наукового співробітника (1979) до завідувача відділу молекулярної онкогенетики (нині — відділ функціональної геноміки), який Алла Володимирівна очолює з 1992 р.
А.В. Риндич — визнаний учений у галузі експериментальної онкології, яка збагатила біологічну науку фундаментальними працями першорядного значення. Її дослідження присвячені вивченню організації, регуляції та експресії онковірусних і евкаріотичних генів у нормі та в злоякісних пухлинах. Вона є одним із засновників сучасної біотехнології. Уперше в нашій країні Алла Володимирівна одержала фермент зворотної транскриптази та здійснила синтез евкаріотичного гена. За її участі налагоджено високоякісне виробництво цього ферменту для потреб країни та всієї Східної Європи, що стало базою для проведення досліджень у галузі молекулярної біології, молекулярної генетики, експериментальної онкології і сучасної біотехнології. Важливим внеском у сучасну мікробіологію стали роботи А.В. Риндич, присвячені дослідженню геномів ретровірусів та онкогенів, специфічності вірусної інтеграції і шляхів адаптації ретровірусів сарком до неспецифічних хазяїв.
Висока експериментальна майстерність, нетрадиційність підходів, глибокі базові знання в галузі молекулярної біології, вірусології та генетики, яскраві аналітичні здібності дали змогу А.В. Риндич посісти одне з чільних місць у виконанні міжнародної програми «Геном людини», де вона розробляє напрям, пов’язаний із дослідженням молекулярних механізмів індукції та розвитку лейкозів людини, асоційованих із пошкодженням 3-ї і 21-ї хромосом. Уже відкрито нові гени при лейкозах, розміщені в ділянці генетичних транслокацій 3-ї хромосоми людини. Показано, що коли розриви хромосоми припадають на місця локалізації цих генів, то їхні продукти перетворюються на химерні білки — специфічні для пухлин антигени. Вони можуть бути потенційними мішенями для генної терапії, а також діагностичним тестом для раннього виявлення лейкозу й визначення ефективності його лікування.
Наукова діяльність дослідниці отримала широке визнання міжнародної наукової спільноти, про що свідчать численні запрошення її як симпозіального доповідача на міжнародні наукові форуми, її багаторічна участь у роботі комітету Європейської асоціації ракових досліджень (EACR), редакціях журналів "Biopolymers and cell" і "Gene", в організації міжнародних шкіл під егідою ЮНЕСКО.
А.В. Риндич — автор понад 220 наукових праць. Удостоєна премії ім. С.М. Гершензона НАН України за цикл робіт «Структура і експресія евкаріотичних і вірусних генів» (2005), нагороджена знаком «Відмінник освіти України» (2003).
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2009. — N 1
Бібліографія публікацій А. В. Риндич
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua