Почаївські стародруки
в фондах НБУВ
|
|
|
Підставами для вивчення даної проблематики є, насамперед, значна кількість почаївських видань у НБУВ і, головне, їх примірників у фонді відділу стародруків та рідкісних видань, що створює унікальну можливість для порівняння книжок і одержання, в ідеалі, нової інформації щодо Почаївського книговидання, а також для дослідження долі конкретних примірників, і підготовки на цій основі науково обґрунтованих висновків щодо використання цих книжок у церковному богослужінні та читанні на побутовому рівні. Проект був підтриманий в 2005 р. на спільному конкурсі Російського гуманітарного наукового фонду і Президії Національної академії наук України, номер проекту 6-05 / РГНФ № 05-01-91115а / Робота велася в Бібліотеці Російської академії наук і Бібліотеці Національної академії наук України – НБУВ.
 |
|---|
Тема роботи зумовлена насамперед тим, що почаївські видання є найменш дослідженими серед інших кириличних стародруків. Діяльність Почаївського культурного осередку є ще недостатньо відомою, але, як показав уже досвід, видавничий спадок почаївської друкарні є дуже цікавим і своєрідним. Хоча друкарня належала уніатській церкві, вона нерідко передруковувала богослужбові тексти з православних видань, її діяльність виходила за конфесійні межі. Відомо, що почаївські друкарі підтримували зв’язки з Києво-Печерською друкарнею, обмінювалися з нею виданнями й навіть друкарями, виготовляли невеличкі видання, до яких у Києві додруковували титульні аркуші («форти»), з зазначенням Київської друкарні, а тираж розповсюджували спільно. Таким чином, уніатські почаївські видання поширювалися серед православних в Україні і навіть за її межами. Це зовсім по-новому представляє культурні та релігійні реалії того часу. Тому створення сучасного попримірникового каталогу видань друкарні Почаївського Успенського монастиря ХVІІІ – поч. ХІХ ст., дослідження на цій основі історії Почаївського книговидання, книгорозповсюдження було визнано доцільним і поставлено в план роботи.
Почаївська друкарня
З огляду на те, що друкарня була монастирською, більшу частину її видань складали богослужбові книги; видавалися також проповіді, повчання, панегірики, підручники. Найцікавішими виданнями вважаються зокрема «Гора Почаєвська» (1742, 1757, 1772, 1793 рр.), щедро прикрашене гравюрами; «Народовіщаніє» Й. Торжевського – зразок ораторської та повчальної прози (1756, 1768 і 1778 рр.), «Політика свіцькая» 1770 р. (правила «доброго тону» для молоді, українською мовою) і, безумовно, «Богогласник» 1790 р., який містить духовні пісні та вірші тогочасних поетів; це своєрідна антологія українських поетично-музичних творів XVI–XVIІ і, переважно, XVIІІ ст., містить 247 віршів-пісень із нотами (загалом внесок Почаївської друкарні в розвиток нотодрукування є досить вагомим). Більшість віршів – українською книжною мовою, але є пісні польською і навіть латинською мовами. Серед найвідоміших авторів збірника – Дмитро Туптало, Григорій Сковорода тощо.
 |
|---|
Наприкінці XVIII ст. Почаївська друкарня була єдиною, що випускала книжки українською мовою, близькою до розмовної («Книжниця для господарства», «Науки парохіяльния» та багато інших). Таким чином, упровадження в книжкові видання народної української мови, використання її як літературної, почалося до появи в друці «Енеїди» І. П. Котляревського, що традиційно вважається першим виданням українською мовою.
В історії книги Почаївська друкарня відома також у зв’язку з випуском кількох десятків старообрядницьких видань (на замовлення старообрядців), дата видання яких свідомо вказана неправдиво, що потребує подальших ґрунтовних досліджень. З іншого боку, існують так звані «псевдопочаївські» видання, що друкувалися не в Почаєві, хоча мають у вихідних даних вказівку на цю друкарню.
 |
|---|
На окрему увагу заслуговує художнє оформлення почаївських стародруків, своєрідне й чудове. Незабутнє враження справляють гравюри на дереві та міді, виконані в почаївських виданнях українськими граверами Н. Зубрицьким, А. та Й. Гочемськими, І. Филиповичем, Ф. Стрельбіцьким. У художньому оформленні видань велика увага приділялася структурним елементам книги: ініціалам, заставкам, кінцівкам. Тут застосовувався т. зв. почаївський шрифт – оригінальний курсивний шрифт, створений на основі українського скоропису XVI–XVIII ст.
За різними відомостями, Почаївська друкарня випустила до 1831 р. від 187 (А. Петрушевич) до 355 (В. Овчінніков) назв видань. Почаївська друкарня видавала книги також польською та латинською мовами, причому переважно це твори українських авторів.
Восени 1831 р., у зв’язку зі звинуваченнями почаївських василіан у допомозі польським повстанцям, монастир і друкарню при ньому було передано православній церкві. В такому статусі друкарня займалася передруком дозволених Синодом православної церкви друків до 1918 року.
Видання Почаївської друкарні в фондах НБУВ
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського має одну з найбільших у світі збірок видань Почаївської друкарні XVIII – першої третини ХІХ ст., так історично склалося. Тільки в колекції кириличних стародруків зберігається близько 1300 примірників 140 почаївських видань.
Робота над темою має наразі такі результати: до бази даних Державного реєстру національного культурного надбання внесено бібліографічні описи всіх почаївських видань XVIII ст. з фондів НБУВ; завершується укладання ґрунтовного наукового каталогу примірників почаївських видань з колекції кириличних стародруків відділу стародруків та рідкісних видань; підготовлено наукову розвідку і захищено кандидатську дисертацію «Українська мова в почаївських виданнях ХVІІІ – 1-ї третини ХІХ ст.» (Р. Є. Кисельов); опубліковано 19 статей, ще 2 знаходяться в друці; відреставровано 20 пошкоджених примірників; виготовлено цифрові зображення орнаментального та художнього оформлення почаївських стародруків НБУВ. Важливе теоретичне, методологічне, прикладне значення для спеціалістів має вироблена для цього проекту методика опису кириличних стародруків, вироблені правила передачі уніфікованих назв літургійних книг засобами сучасної української графіки, опису художнього оформлення та оправ стародруків. У результаті досліджень за темою виявлено невідомі в бібліографії варіанти почаївських видань, проведено численні уточнення та доповнення існуючих карткових каталогів. Готується колективна монографія. Виявлялися публікації щодо Почаївської друкарні, укладено відповідний бібліографічний список. Укладено список видань Почаївської друкарні латинським шрифтом. З таким ступенем глибини дослідження почаївські видання до цього ніколи не вивчалися. Ведеться створення бази графічних прикрас, які використовувалися в почаївських стародруках. Зроблено повнотекстові цифрові копії 19 унікальних примірників.
Copyright ©2008,
Галина Ковальчук,
Відділ стародруків та рідкісних видань
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua