Жадько Віктор Олексійович

  Жадько Віктор
Науковець у галузі соціальних комунікацій (документальних комунікацій), гуманітарної інформатики (науково-інформаційної діяльності), журналістикознавець. Доктор філософських наук (2008), професор (2010), заслужений працівник освіти України (2007).

Народився 16 лютого 1952 р. у с. Іваньки, Маньківського району на Черкащині в родині коваля.

Закінчив філологічний факультет Миколаївського педінституту імені В. Бєлінського (1976), ВПШ при ЦК КПУ (1981), Академію суспільних наук (1983). Докторську дисертацію на тему "Історична пам'ять у системі духовного світу особистості сучасного українського соціуму (соціально-філософський аналіз)" захистив у 2007 р. (автореферат дисертації).

В.О. Жадько — директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2010); завідувач кафедри журналістики і редакційно-видавничої діяльності Національного педагогічного університетуту ім. М. Драгоманова; радник Міністра культури України (з 2010 р.). Працював у газетах та журналах.

Науковець обіймав посади головного редактора газет "Київський орієнтир", "Памолодь" і "Ренесанс"; журналу ДПА України "Департамент"; завідував кафедрами ряду вузів.

Член двох спеціалізованих вчених рад з захисту дисертацій; член редколегій наукових вісників, що пройшли профільну перереєстрацію у ВАК України: "Гілея", "Соціальна психологія", історичного та культурологічного журналів: "Пам’ять століть. Україна" та "Духовні студії".

Віктор Олексійович — автор понад 200-т наукових, навчальних та художніх праць, а також 15-ти художніх книжок, серед яких: "Передай вогонь синам" (1984), "Благословенне святим Миколаєм" (2000), "Узбереги Божої ріки" (2003), "Восставшие против імператора" (2003), "Грек із душею українця" (2003), "А степ як море" (2003), "Сміливий Олексійко" (2005), "Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу" (2006), "Байковий некрополь" (2006), Український некрополь (2006), "У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників" (2007), "Микола Аркас: У 2-х т." (2008), "Некрополь на Байковій горі" (2009), "Сповідь розп'ятої душі"(2009), "Енциклопедія "Черкащина" (2010), "Іду за Шевченком: від Києва до Канева" (2010); монографії: "Історична пам'ять в розвитку духовності особистості" (соціально-філософський аспект; 2006); навчальних посібників, рекомендованих МОН: "Основи журналістики та редакційно-видавнича справа" (2005), "Журналістика і редакторська майстерність" (2012).

Професор є членом Національної Спілки журналістів України (1978), членом Національної Спілки письменників України (2000); членом Національної Спілки краєзнавців України (2010).

Лауреат премій імені: М. Аркаса (2002), Д. Нитченка (2005), І. Огієнка (2007), М. Максимовича (2008), "Київ" (номінація "публіцистика" (2011). Нагороджений золотою медаллю української журналістики НСЖУ (2009) та медаллю АНУ ім. Ярослава Мудрого (2011), багатьма Почесними грамотами та відзнаками. "Освітянин року" 2004 р. і 2006 р., 2012 р. у номінації "Струна високого неспокою".

Дані станом на 01.2012


Бібліографія публікацій   В. О. Жадько
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")


Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua