Наливайко Дмитро Сергійович
 |
Народився 25 листопада 1929 р. у с. Понорниці на Чернігівщині. Упродовж 1949–1953 pp. навчався у Сумському державному педагогічному інституті на історико-філологічному факультеті. Після його закінчення два роки працював учителем історії, російської мови та літератури в середній школі Скала-Подільського району Тернопільської області. У 1954 р. він вступив до аспірантури на кафедру зарубіжної літератури Ленінградського державного педагогічного інституту ім. O.I. Герцена. 1960 pоку Дмитро Сергійович захистив кандидатську дисертацію «Французька революція 1789–1794 pp. y творчості Анатоля Франса».
Протягом 1957–1971 pp. Д.С. Наливайко працював на кафедрі російської та зарубіжної літератур Ніжинського державного педінституту ім. M.B. Гоголя. Упродовж 1971–1982 pp. він доцент кафедри російської і зарубіжної літератур Київського державного педагогічного інституту ім. M.П. Драгоманова. Протягом 1982–1994 pp. Дмитро Сергійович викладав на кафедрі російської і зарубіжної літератур Київського державного університету ім. T.Г. Шевченка. 1987 pоку він захистив докторську дисертацію «Теоретична історія реалізму в європейських літературах».
З 1987 p. Д.С. Наливайко — головний науковий співробітник Інституту літератури ім. T.Г. Шевченка HAH України. У 1992 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України. Упродовж 1994–1997 pp. він завідувач кафедри компаративістики, а з 1998 р. — професор кафедри філології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Член редколегії профільних часописів "Магістеріум" (Серія: Літературознавчі студії) та "Слово і час".
З-поміж наукових інтересів ученого — синтезія мистецтв, українські літературні та культурні зв’язки із Західною Європою від доби Ренесансу до XIX сторіччя, відтворення доби Запорозької Січі в західноєвропейських літературних пам’ятках, українська література в системі літератур світу і як узагальнення багаторічної праці над цією та спорідненою тематикою — рецепція України в Західній Європі XI–XVIII століття. За монографію на цю тему «Очима Заходу» (1998) Д.С. Наливайко був удостоєний Національної премії ім. T.Г. Шевченка.
З-під пера вченого вийшло близько 240 наукових праць. Серед них монографії «Віктор Гюго. Життя і творчість» (1976), «Оноре Бальзак. Життя і творчість» (1985), «Козацька християнська республіка. Запорозька Січ в західноєвропейських літературних джерелах» (1992), «Літературна теорія і компаративістика» (2005) та ін. Він автор численних статей із компаративістики, історії й теорії літератури, зокрема «Становлення нової жанрової системи в українській літературі доби бароко», «Рільке і Україна як комплексна проблема», «Проблема натуралізму в українській літературі», «Проспер Меріме і Україна», «Драгоманов — популяризатор Шевченка в Західній Європі», «Петрарка і Боккаччо в давній українській літературі», «Драматизація структури роману ХІХ ст.», «Мазепа в європейській літературі ХІХ ст.: історія і міф» та ін.
Д.С. Наливайко брав безпосередню участь у розробленні програм із зарубіжної літератури для шкіл і вищих навчальних закладів, написав кілька посібників та підручників, зокрема із зарубіжної літератури доби романтизму, якими й сьогодні користуються учні та студенти.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2009. — N 11
Бібліографія публікацій Д. С. Наливайка
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua