Сінкевич Євген Григорович

  Сінкевич Євген Григорович
Краєзнавець, кандидат історичних наук.

Народився 14 січня 1958 року в с. Микулинці Снятинського району Івано-Франківської області. Після завершення навчання у Рогатинській середній школі № 1 працював лаборантом, контролером-монтером у РВ "Енергозбуту" у Рогатині, служив у лавах Радянської армії. Навчався на історичному факультеті Харківського державного університету імені О.М. Горького (1980-1985). Серед наукових наставників Є.Г. Сінкевича були викладачі кафедри історіографії, джерелознавства й археології — доцент Ю.Й. Журавський та викладач С.М. Куделко. За їх сприяння Є.Г. Сінкевич очолив у 1983-1985 рр. студентське наукове товариство історичного факультету Харківського державного університету. Перша самостійна наукова праця Є.Г. Сінкевича ("К вопросу о влиянии географического фактора на экономическое развитие Харькова в 1861-1900 гг." (1984) виконана в контексті історико-географічних і краєзнавчих досліджень, що здійснювалися викладачами кафедри. Навчався в аспірантурі Харківського державного університету (1987-1990). Захистив кандидатську дисертацію за темою "Петро Іванович Лященко — дослідник історії народного господарства СРСР" (1990). Отримав учене звання доцента (1993).

З 1985 р. діяльність Є.Г. Сінкевича пов'язана з Херсонським державним педагогічним інститутом (ХДПІ) імені Н.К. Крупської (зараз — Херсонський державний університет (ХДУ), де фахівець працював після завершення навчання на історичному факультеті Харківського державного університету. Тут він пройшов шлях від старшого лаборанта кафедри філософії та політичної економії до завідувача кафедри історії України й декана історичного факультету. За ініціативи та активної участі Є.Г. Сінкевича при ХДПІ започатковано підготовку вчителів історії (з 1992 р.), та функціонування самостійного історико-правознавчого (згодом — історичного) факультету(з 1995 р.), деканом якого призначений науковець. Великих зусиль він доклав до формування кадрового потенціалу, матеріально-технічної бази, творчих зв'язків факультету. Його діяльність у цьому напрямі була відмічена почесною відзнакою "Відмінник освіти України". За роки деканства Є.Г. Сінкевича (1995-2004) історичний факультет перетворився на один з провідних навчальних підрозділів університету. Тривалий час деканські обов'язки Є.Г. Сінкевич суміщав з завідуванням кафедрою історії України (1994-2006).

У 1994 р. науковець очолив загальноінститутську кафедру історії. З 1995 р. розпочинається якісно новий етап науково-педагогічної діяльності колективу кафедри, що пов'язано зі змінами у її правовому статусі, завданнях і творчих орієнтирах. Кафедра історії після реорганізації змінила свою назву на кафедру історії України та слов'янських народів (з 1998 р. — на кафедру історії України), отримавши статус випускаючої кафедри на історико-правознавчому факультеті ХДПІ. Серед провідних напрямів її діяльності — вивчення історії краєзнавчих досліджень на Півдні України, вивчення пам'яток історії та культури Херсона та Херсонської області, історії населених пунктів, діяльності місцевого самоврядування, розвитку освіти та науки на Херсонщині, життя національних меншин у південноукраїнському регіоні. За активної участі Є.Г. Сінкевича у травні 1997 р. відбулася Міжнародна науково-методична конференція "Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку", у якій взяла участь безпрецедентна для провінційного Херсона кількість науковців — понад 200 осіб. Загалом за ініціативи Є.Г. Сінкевича в Херсоні проведено вісім міжнародних конференцій і симпозіумів.

Євген Григорович — автор майже 200-т наукових і навчально-методичних праць з загальної та регіональної історії України, вітчизняного та зарубіжного джерелознавства, історіографії, економічної історії, серед яких робота "Історія народного господарства: методологічні та методичні особливості наукової розробки". Конкретні напрацювання вченого в цій галузі знайшли в подальшому практичну реалізацію в спецкурсі "Історія народного господарства України", який він читав студентам історичного факультету Херсонського державного університету.

Значну увагу Є.Г. Сінкевич приділяє підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом виконали та успішно захистили кандидатські дисертації Н.В. Шушляннікова (2002), А.А. Кучеренко (2003), О.А. Макієнко (2006), О.В. Черемісін (2007), А.І. Король (2008).

Окремою сторінкою у творчій біографії Є.Г. Сінкевича стала робота у складі редакційної колегії збірника наукових праць "Південний архів. Історичні науки", який з 1999 р. видається кафедрою історії України Херсонського державного університету.

Є.Г. Сінкевич — засновник і голова правління Херсонської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців (1995), а у 1996 р. увійшов до складу Правління Всеукраїнської спілки краєзнавців, сприяючи розвитку історико-краєзнавчої роботи на Херсонщині. У 2003 р. за його ініціативи на базі кафедри історії України ХДУ розгорнуто діяльність Південного осередку Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, який об'єднав колектив місцевих дослідників історії Півдня України. З 2008 р. місцем постійного перебування наукового осередку став Миколаївський державний гуманітарний університет імені П. Могили.

Особливого значення набуло вивчення Є.Г. Сінкевичем історії Херсонського державного університету через призму творчих біографії його керівників (директорів, ректорів). Зусиллями вченого побачили світ два видання ґрунтовної праці "Ректори Херсонського державного педагогічного інституту (1944-1998 рр.)". Серію біографічних досліджень Є.Г. Cінкевича продовжила низка довідково-бібліографічних нарисів про херсонських краєзнавців, що увійшли до ґрунтовного довідкового видання "Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю)", виданого під егідою Всеукраїнської спілки краєзнавців. Практичні здобутки вченого у галузі історичної регіоналістики відобразилися у його (у співавторстві з С.Г. Водотикою) навчальному посібнику "Історія Херсонщини" (Херсон, 2003).

Є.Г. Сінкевич активно вивчає проблеми українсько-польських культурних і наукових зв'язків, розвитку польської історіографії. Розширенню дослідницьких інтересів ученого сприяло налагодження тісних контактів з представниками польських наукових центрів-Ягеллонського університету (Краків), Академії імені Яна Длугоша (Ченстохова), Університету імені Миколи Коперника (Торунь), Південно-Східного наукового інституту (Пшемишль) та інших. В епіцентрі наукових студій професора з польської проблематики перебуває краківська історична школа другої половини ХІХ-початку ХХ ст. та її внесок у становлення польської історіографії. Окреслене коло наукових проблем було покладено Є.Г. Сінкевичем в основу його дисертаційного дослідження на тему "Місце краківської історичної школи в польській історіографії", що виконувалося в докторантурі Херсонського державного університету в 2004-2007 рр.

Результати дослідницьких пошуків, досвід організації різнопланової наукової роботи знайшли відображення в численних доповідях та повідомленнях вченого на наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, читаннях тощо. Є.Г. Сінкевич — активний учасник знаних в Україні та за її межами наукових форумів: Міжнародного конгресу українських істориків, Астахівських читань у Харкові, Ольвійського форуму в Ялті.

Авторитет науковця засвідчують регулярні запрошення на закордонні наукові заходи, у тому числі в Польщі — міжнародні наукові конференції:

Внесок Є.Г. Сінкевича у вивчення польської історії та історіографії відзначено членством у Польському історичному товаристві (2003).

Джерела та література

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua