Кузьменко Анатолій Григорович
 |
Народився 28 квітня 1936 року в селі Тузли Ічкинського району Кримської області. В 1959 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (ДІІТ) за спеціальністю "Локомотиви і локомотивне господарство" з кваліфікацією інженер-механік.
Після закінчення інституту 12 років працював на Брянському машинобудівному заводі як інженер-конструктор, дослідник. За цей час закінчив аспірантуру за заочною формою навчання і в 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Дослідження контактної міцності і напруженого стану полімерних втулок підшипників ковзання розсувних колісних пар рухомого складу залізниць" за науковою спеціальністю 05.161 "Машинознавство і деталі машин".
Після захисту дисертації почав працювати в Брянському інституті транспортного машинобудування на кафедрі динаміки і міцності машин і деталей машин. Протягом 17 років працював на вищезгаданій кафедрі, брав активну участь у становленні спеціальності "Динаміка та міцність машин". Викладав різні курси дисциплін, зокрема: теорія пружності, теорія пластичності і повзучості, стійкість елементів конструкцій, математичне моделювання, чисельні методи, експериментальні методи, механіка руйнування та інші, що дало можливість добре засвоїти методи механіки твердого і деформованого тіла.
Під час роботи на кафедрі виконав експериментальні та теоретичні дослідження за темою "Наукові основи розрахунково-експериментальних методів оцінки напруженого стану і довговічності циліндричних опор ковзання". В 1986 році в інституті машинознавства АН СССР імені академіка Благонравова А.Н. захистив докторську дисертацію за двома науковими спеціальностями: "Динаміка, міцність машин, приладів і апаратури" (01.02.06), "Тертя та зношування в машинах" (05.02.04). Звання професора кафедри динаміки і міцності машин отримав у 1989 році.
В 1989 році був запрошений у Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування (сьогодні Хмельницький національний університет) на посаду завідувача кафедри для впровадження нової спеціальності "Тертя і зношування в машинах", на той час єдиної в Україні. Спеціальність відкрили в 1991 році. В подальшому, після реформ вищої школи в Україні спеціальність була сформована на основі кваліфікаційного рівня бакалавра "зварювання" і почала називатися "Технологія і обладнання відновлення і підвищення зносостійкості деталей машин і конструкцій".
За 15 років становлення та розвитку спеціальності на кафедрі зносостійкості та надійності машин здійснено 10 випусків загальною кількістю більше 300 спеціалістів. Готуючи студентів цієї спеціальності, викладав різні курси дисциплін, у тому числі: триботехніка та основи надійності, автоматичне керування зварюванням, проблеми трибології автомомбіля, напруження зварювальних конструкцій, надійність машин, основи наукових досліджень. З більшості дисциплін видані методичні та навчальні посібники.
Після захисту докторської дисертації наукова робота продовжувалась в напрямку створення моделей і методів розв’язку задач контактної механіки і їх практичного використання.
Серед розроблених математичних моделей найважливішими є:
- моделі просторового контактного середовища;
- моделі встановленого і невстановленого зношування з методикою експериментального визначення їх параметрів;
- статистичні моделі масштабного фактора у втомі та зношуванні;
- ізохронні моделі накопичення втомлювального пошкодження і накопичення зношування;
- в зв’язку з оцінкою точності визначення параметрів моделей розроблена математична теорія сенситивів.
Найважливішими науковими результатами під час розроблення методів контактної механіки є:
- метод еквівалентної піддатливості з узагальненням його в метод алгебраїчних рівнянь розв’язку контактних задач;
- варіаційно-експериментальний метод з його окремим видом – методом експериментально-теоретичної рівноваги;
- узагальнення метода Герца і розвиток його на розв’язок квазигерцівських (великий розмір за однією координатою) задач;
- метод розв’язку задач для квазигерцівського контакту зі зношуванням;
- метод кінцевих елементів для розв’язку контактних задач з використанням механіки контактного середовища;
- система методів розв’язку зворотних контактних задач, як основа для методів випробувань на зношування зразків з майданчиком, який змінюється в процесі зношування;
- система методів оцінки властивостей мастильних матеріалів за умов граничного тертя.
Розроблені методи контактної механіки використані для розв’язку контактних задач для різних вузлів тертя: підшипники ковзання і кочення; опори вертіння; ріжучий інструмент по металу, дереву і камінню; зношування тканини та інше.
Останнім часом проводяться роботи для створення прикладної теорії твердості і основ контактної механіки поверхнево-пластичної обробки матеріалів.
За результатами досліджень опубліковано більше 300 наукових робіт. Головний редактор наукового журналу "Проблеми трибології".
Джерело інформації:
Наукова бібліотека Хмельницького національного університету
[Last accessed 20.03.2011]
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua