Борисов Георгій Павлович
 |
Народилвся 1930 р. у м. Тирасполі (Молдова). У 1950 р. закінчив Київський індустріальний технікум і був призначений на роботу майстром спеціального ремісничого училища в м. Бердичеві. Упродовж 1953–1958 рр. він навчався в Київському політехнічному інституті, де здобув кваліфікацію інженера-металурга за спеціальністю «ливарне виробництво чорних і кольорових металів». У 1958 р. за розподілом направлений у новостворений Інститут ливарного виробництва АН УРСР (нині — Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України). Свою трудову діяльність Георгій Павлович розпочав із посади інженера, згодом працював старшим інженером, молодшим і старшим науковим співробітником. У 1966 р. Г.П. Борисова призначено завідувачем відділу нових методів лиття, який згодом було реорганізовано у відділ механіки рідких і тверднучих сплавів. На цій посаді вчений працює і сьогодні. У 1964 р. він захистив кандидатську, а в 1983 р. — докторську дисертації.
Дослідження, покладені в основу кандидатської дисертації Г.П. Борисова, були спрямовані передусім на поліпшення технологічних властивостей формувальних матеріалів. Подальші його наукові студії з вивчення закономірностей впливу регульованої теплосилової дії на характер розвитку гідродинамічних, теплофізичних, кристалізаційних процесів та процесу живлення тверднучого виливка збагатили науку в галузі ливарного матеріалознавства новими уявленнями про будову та структурно-механічні властивості двофазних сплавів в умовах температур кристалізації, гідромеханіку рідких металевих систем, закономірності розвитку газоусадкових процесів та формування структури виливка.
Комплексний підхід до вирішення питання поліпшення якості та експлуатаційних властивостей литих виробів до рівня деформованих сплавів став вагомим внеском у розв’язання таких актуальних для сучасної української промисловості проблем, як ефективне зменшення матеріало- та енергоємності продукції машинобудування й підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Для широкого впровадження ресурсоощадних технологій у виробництво під керівництвом Георгія Павловича було розроблено п’ять моделей високопродуктивних машин нового типу для лиття під низьким тиском, серію яких виготовив Тираспольський завод «Литмаш».
У доробку вченого понад 270 публікацій у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Запропоновані ним нові методи досліджень, технологічні та конструктивні рішення захищені 139 авторськими свідоцтвами і патентами. Г.П. Борисов створив авторитетну наукову школу з розроблення нових методів лиття. Серед його учнів — 4 доктори та 11 кандидатів наук.
Георгій Павлович активно працює не лише на науковій ниві. Так, понад 20 років він на громадських засадах виконував обов’язки декана ливарного факультету Київського народного університету технічного прогресу. Крім цього, учений — один із організаторів Асоціації ливарників України і член її ради, входить до складу спеціалізованих учених рад ФТІМС НАН України та Національного технічного університету України «КПІ» із захисту докторських і кандидатських дисертацій, є членом редакційних колегій журналів «Процессы литья» і «Металознавство та обробка металів».
У 1995 р. Г.П. Борисова було обрано членом-кореспондентом НАН України, а в 1999 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 5
Бібліографія публікацій Г. П. Борисова
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua