Задірака Валерій Костянтинович
 |
Народився 12 листопада 1941 р. у м. Красноярськ (Росія) у сім’ї службовців. У 1963 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Протягом 1963–1967 рр. навчався там в аспірантурі механіко-математичного факультету. Понад 50 років Валерій Костянтинович працює в Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України. З 1992 р. очолює в ньому відділ оптимізації чисельних методів. У 2006 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України.
Кандидатська дисертація вченого (1978) присвячена застосуванню теорії функцій до розв’язання задач автоматичного регулювання. У 1981 р. захистив докторську дисертацію «Оптимізація обчислень перетворення Фур’є». Вона підштовхнула Валерія Костянтиновича до суттєвого розширення діапазону досліджень. У нього з’являються праці з теорії швидких ортогональних перетворень та їх застосування в розв’язанні задач цифрового оброблення сигналів. Значних зусиль докладено до побудови нових, ефективних за швидкодією алгоритмів розв’язання задач спектрального аналізу випадкових процесів. Їх розроблено завдяки оригінальній модифікації алгоритму швидкого перетворення Фур’є, яка послуговується спеціально заготовленими елементами матриці перетворення. Ці результати використано в пакетах прикладних програм і конкретних системах («Випробувач», «Темп», «Темп-ЕК») для експресоброблення даних льотного експерименту.
Основні теоретичні здобутки В.К. Задіраки і його учнів у галузі обчислювальної математики — це створення теорії обчислень та її застосування для обчислення інтегралів від швидкоосциляційних функцій. Їх широко застосовують для розв’язання задач математичної фізики, радіолокації, математичного моделювання, комп’ютерної томографії, цифрової фільтрації, ядерної спектроскопії та ін. Розроблено оптимальні (у межах «чистої» та «послідовної» стратегій) за точністю квадратурні і кубатурні формули для 45 класів підінтегральних функцій.
На поч. 90-х рр. Валерій Костянтинович зацікавився інформаційною безпекою в плані застосування своїх теоретичних здобутків. Зокрема, у двоключовій криптографії основні зусилля йдуть на створення алгоритмічного, програмного, апаратного забезпечення виконання основних операцій над багаторозрядними числами (для запису одного числа використовують не менше 1024 двійкових розрядів), а в комп’ютерній стеганографії (прихованні наявності повідомлення) — на розроблення й обґрунтування відповідних спектральних алгоритмів.
В.К. Задірака — фахівець з обчислювальної математики, теорії інтегралів Фур’є, цифрового оброблення сигналів, інтерполяційної безпеки. У його доробку 310 статей, монографій, підручників. Він також досвідчений педагог. З 1981 р. працює професором кафедр «Чисельні методи математичної фізики», «Обчислювальна математика», а з 2001 р. — кафедри автоматизованих систем обробки інформації і управління НТУУ «КПІ». Підготував 2 докторів і 17 кандидатів наук.
Багато зусиль В.К. Задірака доклав до організації в 1969–2011 рр. 37 міжнародних наукових форумів з питань оптимізації обчислень. Член редколегії збірників наукових праць "Компьютерная математика" і "Математичне та комп’ютерне моделювання. Серія: Технічні науки".
У 2003 р. учений став лауреатом премії ім. В.М. Глушкова, а в 2010 р. — Державної премії України в галузі науки і техніки.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2011. — N 11
Бібліографія публікацій В. К. Задіраки
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua