Луковський Iван Олександрович
Засновник вітчизняної наукової школи з динаміки твердих і деформівних тіл, які мають порожнини, частково заповнені рідиною. Академік Національної академії наук України (2000), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки.
Народився 24 вересня 1935 року в с. Косяківка Таращанського району Київської області, у селянській родині. Після закінчення в 1959 р. механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціалізація при кафедрі аерогідромеханіки) був направлений на роботу до Інституту математики АН УРСР. Тут він стрімко зростав як фахівець і дослідник — від інженера до заступника директора з наукової роботи (1969–1988). З 1976 року Іван Олександрович очолює відділ динаміки та стійкості багатовимірних систем Інституту математики.
І. О. Луковським створено нелінійні математичні моделі динаміки твердих і деформівних тіл із порожнинами, частково заповненими рідиною; розвинено варіаційні принципи у задачах механіки суцільного середовища; розроблено методи розв’язування лінійних і нелінійних крайових задач гідродинаміки, що належать до так званих задач із вільними границями, та спеціальних класів задач на власні значення з параметром у граничних умовах.
З іменем І. О. Луковського пов’язане формування в нашій країні нового напряму математичної фізики — нелінійної теорії взаємодії твердих і пружних тіл із рідиною. У 90-ті роки минулого століття вчений разом зі своїми учнями започаткував перспективний науковий напрям — нелінійну динаміку обмеженого об’єму рідини з вільною поверхнею в умовах слабких гравітаційних, вібраційних та акустичних полів. Було сформульовано нові типи крайових задач із вільними границями та пов’язані з ними варіаційні принципи, побудовано наближені варіаційні алгоритми їх розв’язування. Вперше теоретично обґрунтовано деякі нелінійні фізичні явища, пов’язані зі стійкістю вільної поверхні рідини, з втратою суцільності рідини у невагомості, з транспортуванням рідини у невагомості за допомогою сил акустичної природи. Зокрема, теоретично встановлено та обґрунтовано нелінійні ефекти перекиду і провалу обмеженого об’єму рідини, які були зафіксовані раніше в експериментальних роботах інших авторів.
Чималим є також творчий внесок І. О. Луковського у розвиток вітчизняного ракетобудування. Багаторічні контакти із конструкторськими бюро, очолюваними академіками М. К. Янгелем, В. Г. Сергеєвим та іншими видатними конструкторами, і цілеспрямований характер досліджень ученого в галузі математичної фізики дали змогу побудувати для вивчення проблем динаміки ракет ефективні скінченновимірні математичні моделі у вигляді систем звичайних диференціальних (лінійних і нелінійних) рівнянь, що враховують взаємодію корпусу ракети з рідинним паливом у баках складної геометричної форми. Створений на цій основі в Інституті математики НАН України атлас гідродинамічних коефіцієнтів рівнянь збуреного руху механічних систем (ракет, танкерів, транспортних літаків тощо), які містять значні маси рідини, широко застосовується в інженерній практиці провідних проектно-конструкторських організацій.
Результати фундаментальних досліджень І. О. Луковського з математичної фізики, аналітичної механіки та механіки твердих і деформівних тіл з порожнинами, частково заповненими рідиною, покладені в основу найважливіших досягнень вітчизняної науки і систематизовані у восьми монографіях: «Расчёт динамических характеристик жидкости в подвижных полостях» (1968); «Методы определения присоединенных масс жидкости в подвижных полостях» (1969); «Нелинейные колебания жидкости в сосудах сложной геометрической формы» (1975); «Нелинейная динамика летательного аппарата с жидкостью» (1977); «Приближенные методы решения задач динамики ограниченного объема жидкости» (1984); «Взаимодействие тонкостенных упругих элементов с жидкостью в подвижных полостях» (1989); «Введение в нелинейную динамику твердого тела с полостями, содержащими жидкость» (1990); «Вариационные методы в нелинейных задачах динамики ограниченного объема жидкости» (1995). У творчому доробку вченого також понад 180 наукових статей.
Серед учнів Івана Олександровича — 6 докторів і 25 кандидатів наук.
Чимало сил і енергії віддає Іван Олександрович науково-організаційній роботі як заступник академіка-секретаря Відділення математики НАН України, член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки, Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки, спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, редколегій журналів "Акустичний вісник", "Математичні методи та фізико-механічні поля", "Прикладна гідромеханіка", «Український математичний журнал» та низки інших наукових часописів.
Наукові досягнення І. О. Луковського відзначені Державною премією УРСР у галузі науки і техніки, преміями НАН України ім. М.К. Янгеля та ім. М. М. Крилова. Вчений нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Джерело інформації: Вісник НАН України. - 2005. - N 9.
Бібліографія публікацій І. О. Луковського
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua