Стржемечний Михайло Олексійович
 |
Народився в 1940 р. у м. Харкові. Закінчивши в 1962 р. фізичний факультет Харківського державного університету, він вступив до аспірантури ХДУ. Потім Михайло Олексійович прийшов працювати у Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна, де здолав шлях від інженера до завідувача відділу структурних досліджень твердих тіл при низьких температурах.
М.О. Стржемечний — представник знаної школи теоретичної фізики академіка І.М. Ліфшиця, який був його науковим керівником під час навчання в аспірантурі. У 1973 р. під керівництвом професора М.І. Каганова Михайло Олексійович захистив кандидатську дисертацію з теорії енергетичного спектра надплинного гелію. Після захисту розпочав активні дослідження квантових кристалів гелію і водню, а також до мішкових кріокристалів. За матеріалами досліджень у цій сфері в 1991 р. захистив докторську дисертацію, у якій розвинув теорію впливу непрямої взаємодії між дефектами ґратки на обертальну динаміку й термодинаміку кріокристалів. У 1986 р. М.О. Стржемечний очолив лабораторію структурно-чутливих властивостей кристалів, яка в 1991 р. була перетворена на відділ структурних досліджень твердих тіл при низьких температурах. У 2003 р. його обрано членом-кореспондентом НАН України.
Михайлові Олексійовичу притаманна широта наукових інтересів у фізиці конденсованого стану. Його діяльність як фізика-теоретика завжди була тісно пов’язана з вимогами конкретних експериментальних проблем. М.О. Стржемечного справедливо вважають одним із засновників теорії квантової дифузії ізотопічних домішок у твердих гелії і водні. До найвагоміших результатів його досліджень у цьому розділі фізики твердого тіла належать:
- побудова теорії квантової дифузії з урахуванням взаємодії між квазічастинками домішки Не3 в кристалах Не4, яка вперше пояснила незалежність коефіцієнта дифузії від температури та її обернену залежність від концентрації домішок;
- побудова теорії впливу непрямої анізотропної взаємодії між квазічастинками на їхню рухливість і теорії конфігураційної релаксації ортопара розчинів твердого водню; спостереження і пояснення фазового розпаду твердих сумішей водню і дейтерію, що дало змогу завершити багаторічну дискусію стосовно висновків перших дослідників цього явища — академіка Б.Г Лазарева і професора В.С. Когана.
Добре відомі дослідження М.О. Стржемечного з теорії надплинного гелію. Він уперше розрахував ефективну масу квазічастинки Не3 в надплинному Не4; сформулював феноменологічну теорію надплинності Не4 поблизу -точки; створив теорію взаємодії іонів із квантованими вихорами в надплинному Не4.
Вагомий внесок ученого у фізику кріокристалів, що стосується теорії та експерименту, у яких проявляється непряма взаємодія між молекулярними домішками та дефектами, що впливає на обертальну динаміку і термодинаміку домішкових кріокристалів. Він розробив і застосував на практиці нову методику безпосереднього визначення параметрів орієнтаційного порядку в чистих і домішкових кріокристалах із даних дифракції.
М.О. Стржемечний був одним із перших в Україні, хто розпочав експериментальні дослідження властивостей нових вуглецевих матеріалів: фулеритів і нанотрубок. Йому належать перші оригінальні результати з вивчення особливостей процесів насичення фулериту С60 газами і визначення відповідних коефіцієнтів дифузії. Серед прикладних робіт Михайла Олексійовича треба відзначити цикл статей, присвячений розробленню теорії дифузії світла в каламутних середовищах, що сприяло поліпшенню ефективності лічильників нейтронів та інших проникних випромінювань.
Дослідницька праця вченого супроводжується інтенсивною науково-організацій ною діяльністю. Як відповідальний секретар редакційної колегії часопису «Физика низких температур» упродовж майже 15 перших років його існування, М.О. Стржемечний брав активну участь у становленні журналу і є постійним членом його редколегії. Він також входить до складу редакційної ради журналу «Physica B» (Голландія). Багато років очолював наукову раду з проблем молекулярної фізики, є членом міжвідомчих наукових рад «Фізика твердого тіла» та «Фізика низьких температур і кріогенна техніка».
Учений — автор і співавтор двох монографій і близько 150 оригінальних статей і оглядів. Під його керівництвом було захищено шість кандидатських дисертацій.
У 2006 р. М.О. Стржемечному було присуджено премію ім. А.Ф. Прихотько НАН України за дослідження поліморфізму й ізомерії в молекулярних кристалах.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 2
Бібліографія публікацій М. О. Стржемечного
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua