Мільман Юлій Вікторович
 |
Народився 19 серпня 1930 р. Упродовж 1953–1961 рр. після закінчення Київського політехнічного інституту працював на суднобудівному заводі «Ленінська кузня», де організував і очолив лабораторію неруйнуючих методів контролю. В 1961 р. він почав працювати в Інституті металофізики АН України , де пройшов шлях від старшого інженера до доктора фізико-математичних наук. З 1973 р. наукова діяльність Юлія Вікторовича пов’язана з Інститутом проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, у якому він очолює відділ фізики високоміцних і метастабільних сплавів.
Учений є визнаним фахівцем у галузі фізики міцності і пластичності тугоплавких металів, алмазу й ковалентних кристалів, аморфних металів, квазікристалів, керамік різного призначення та сплавів алюмінію. Його наукові праці присвячені ключовим проблемам фізики міцності і фізичного матеріалознавства.
Ю.В. Мільман розробив теорію температурної залежності границі текучості тугоплавких металів, ковалентних кристалів і керамічних матеріалів, на основі якої створена методика термоактиваційного аналізу пластичної деформації. Юлій Вікторович обґрунтував нову фундаментальну характеристику кристалів — характеристичну температуру деформації, поблизу якої відбувається принципова зміна механізмів деформації й руйнування. Він розвинув фізичні уявлення про вплив структурних факторів на холодноламкість широкого класу матеріалів, а також створив модель тунелювання дислокацій у ковалентних кристалах. Ю.В. Мільман першим експериментально виявив і теоретично обґрунтував фазовий перехід «напівпровідник-метал» у кремнії за умов локального навантаження.
У статтях і монографіях ученого досліджено фізичні основи міцності тугоплавких металів і спечених пористих матеріалів, фізичні уявлення про механізми пластичної деформації нанокристалічних матеріалів, аморфних металевих сплавів і квазікристалів. Під його керівництвом розроблено нові високоміцні алюмінієві литі та деформовані сплави.
Широке наукове визнання і практичне значення одержала запропонована Юлієм Вікторовичем методика визначення комплексу механічних властивостей матеріалів, зокрема кераміки й покриттів, за умов локального навантаження жорстким індентором. Особливе значення має його унікальна методика визначення пластичності широкого класу матеріалів методом мікро- і наноіндентування. Ю.В. Мільман також розробив теорію, що дає змогу вивчати рухливість дислокацій у монокристалах методом індентування.
Результати багаторічних досліджень ученого опубліковано в більш ніж 600 наукових працях, у тому числі 5 монографіях. Він має 30 свідоцтв на винаходи. Серед учнів Юлія Вікторовича 21 кандидат і 2 доктори наук. Він неодноразово читав курси лекцій за кордоном, багато років є професором Київського відділення МФТІ. Заступник головного редактора збірника наукових праць "Электронная микроскопия и прочность материалов".
Ю.В. Мільман — лауреат Державної премії України, премії Ради Міністрів СРСР, премій ім. Є.О. Патона та В.І. Трефілова НАН України, нагороджений Почесною медаллю ім. Г.В. Курдюмова (Росія).
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 8
Бібліографія публікацій Ю. В. Мільмана
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua