Новицька-Усенко Людмила Василівна

Науковець у галузі клінічної фізіології. Член-кореспондент Національної академії наук України (1991), член-кореспондент Національної академії медичних наук України (1993), доктор медичних наук (1971), заслужений діяч науки УРСР (1984), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000).

Народилася 10 липня 1934 р. у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. У 1958 році закінчила Дніпропетровський державний медичний інститут (нині медична академія) з відзнакою. В 1962 році захистила кандидатську дисертацію на тему: “Состояние гемодинамики, функции внешнего дыхания и межуточного обмена при различных видах обезболивания” за спеціальністю “анестезіологія”, а в 1971 році – докторську дисертацію на тему: “Гемодинамика и кислотно-щелочное равновесие у онкологических больных в связи с премедикацией, обезболиванием и методом ведения послеоперационного периода”.

Науково-педагогічна діяльнсть Людмила Василівна проходила в Дніпропетровському державному медичному інституті (нині академії). У 1973 році вона організувала в ньому кафедру анестезіології та інтенсивної терапії, яку очолювала до 2008 р. У 1978-1981 році була проректором з наукової роботи, в 1981-1996 роках – ректором цього вищого медичного навчального закладу.

Дніпропетровська державна медична академія

Наукові дослідження Л.В. Новицької-Усенко охоплюють декілька актуальних напрямків. Перш за все це вивчення механізмів адаптації гомеостазу при різних екстремальних станах таких, як операційна травма, тяжка черепно-мозкова травма, гостра хімічна хвороба та розробка заходів щодо захисту організму від агресії з метою збереження адекватного функціонування систем життєзабезпечення, пошук оптимальних варіантів анестезії при різних хірургічних втручаннях у хворих різного віку та інтенсивної терапії, що біло узагальнено з обґрунтуванням нових підходів до вибору ефективних методів анестезії та інтенсивної терапії в монографіях “Возрастные аспекты адаптации к операционной травме и анестезии” (1992), “Концепция антиноцицептивного обезболивания” (1993), “Геріатрична анестезіологія та реаніматологія” (1994).

У 1980-1990 роках під її керівництвом були проведені фундаментальні дослідження по вивченню механізмів дії різних сорбентів при гострих отруєннях. На їх основі були одержані нові дані про вплив гемосорбції на організм людини і тварини на молекулярному і клітинному рівнях, розроблені показання і протипоказання, технології застосування гемосорбції з урахуванням виду гострого екзотоксикозу, що знайшло відображення в монограції «Гемосорбция в комплексном лечении острах экзотоксикозов» (1986).

У хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою виявлені закономірності розвитку компенсаторних реакцій, розроблені шляхи збереження життєздатності нервової тканини і всього організму. Особливе місце посідають пріоритетні у світовому масштабі багаторічні експериментальні і клінічні дослідження негемоглобінового переносника кисню – перфторана сумісно з науковими співробітниками Інституту експериментальної біофізики АН СРСР. Проведені в період з 1984 року численні дослідження по вивченню його ефектів при нейротравмі, після реанімаційній хворобі, крововтраті, гострому інфаркту міокарда, сепсисі стали основою для розробки стратегії відновлення особистості хворих після перенесених критичних станів, що дозволило прискорювати клінічне одужання хворих, зменшити кількість ускладнень, знизити летальність і забезпечити більш високу якість життя хворих у віддаленому періоді зі збереженням інтелекту, працездатності і соціальної активності. Ці дослідження послідовно висвітлені в трьох виданнях монографії «Интенсивная терапия при кровопотере» (1990, 1995, 2007) і «Нейротравматология: нейромониторинг, принципы интенсивной терапии, нейрореабилитация» (2008). Цикл робіт по розробці і впровадженню в клінічну практику кровозамінника з газотранспортною функцією – перфторана був удостоєний в 1999 році премії Уряду Російської Федерації.

В 2000 р. Л.В. Новицька-Усенко удостоєна Державної премії України за розробку і втілення системи медичного життєзабезпечення постраждалих при техногенних аваріях і катастрофах.

Червоною лінією в наукових дослідженнях Людмили Василівни проходить пошук методів захисту головного мозку від гіпоксії, в тому числі і з’ясування факторів ризику, причин розвитку післяопераційних та післятравматичних когнітивних дисфункцій, розробка методів їх профілактики і корекції.

На всіх наукових напрямках розвивається концепція випереджуючого усунення дезадаптації, створення принципово нових загально біологічних підходів до ліквідації гіпоксії різного ґенезу та її наслідків.

Вона автор та співавтор біля 600 наукових робіт, з яких 14 монографій, 12 винаходів, 7 патентів. За її редакцією та з її участю вийшло 12 підручників, навчальних посібників, словників, керівництв, серед яких «Анестезиология и реаниматология» (1983), «Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології» у 2-х частинах (1993, 1995), «Основи інтенсивної терапії» (2000), підручник «Анестезіологія та інтенсивна терапія» (2003).

Професор Л.В. Новицька-Усенко створила свою наукову школу. Під її керівництвом захищені 54 дисертації, з яких 6 - докторські. Член редколегії профільних наукових часопичів "Лікарська справа", "Практична медицина", "Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти", "Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва".

Джерело інформації:
Национальна академія наук України
[Last accessed 25.01.2012]

---

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua