Зербіно Дмитро Деонисович

  Дмитро Зербіно
Вчений у галузі морфології людини, член-кореспондент Національної академії наук України (1991), академік Нацiональної Академії медичних наук України (2002), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002).

Народився 10 березня 1926 року. Основні напрями його наукових пошуків: патологія лімфатичної системи; васкуліти, ангіопатії; патологія мікроциркуляції; артеріосклероз; екологічна патологія.

Д. Д. Зербіно – засновник нового розділу патологічної анатомії – патоморфології лімфатичної системи. Він показав значення лімфатичної системи в низці загальнопатологічних явищ (набряки, дистрофія, склероз). Дмитро Деонисович вперше обґрунтував теорію недостатності лімфообігу на підставі структурних змін, детально вивчив патологічну анатомію слоновості (хронічної лімфоедеми), дав визначення резорбтивної, бар’єрно-елімінативної і транспортно-елімінативної функцій лімфатичної системи. Принципово нові уявлення запропонував Д. Д. Зербіно щодо шляхів і механізмів лімфогенного і гематогенного метастазування раку, а також наслідків блокади лімфатичних шляхів пухлиноподібними клітинами. Було встановлено роль лімфатичної системи у генезисі хронічної недостатності кровообігу. Д. Д. Зербіно відкрив нові феномени і явища у патології лімфатичної системи: старечі зміни і варикоз судин, лімфо-венозні шунти, феномен резорбції пошкоджених ультраструктурних елементів. Уперше детально описав процеси регенерації і карциноз лімфатичних судин. Конкретним завершенням циклу цих досліджень стали: монографія "Общая патология лимфатической системы" (К.: Здоров’я, 1974), статті у ВМЕ (том 13, 1980), розділи в 4-томному "Керівництві з кардіології", ред. акад. Е. І. Чазов (т. 1, 1982, гл. 7, 17, 27), шість винаходів.

Одним із перших у нашій країні Д. Д. Зербіно став вивчати ультраструктурну патологію лімфо- і гемоциркуляторних шляхів. Це другий напрям його досліджень. В них було виявлено закономірності змін ультраструктури лімфатичних шляхів серця, нирок, серозних покривів за патологічних процесів, вивчено ультраструктурні основи резорбції. Він запропонував гіпотези про роль і перетворення мембран ендотелію в умовах гіпоксії, про морфогенез ревматичних гранульом, про роль застою лімфи у виникненні гіалинових пневмопатій, дослідив патогенез хілус-рефлексу. З електронної мікроскопії мікроциркуляторних шляхів він опублікував понад 30 наукових робіт. Ряд праць Д. Д. Зербіно присвячені новому аспекту патології мікроциркуляторних шляхів – вивченню синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові: описані морфологічні критерії синдрому, розглянуто його морфогенез і роль у виникненні і розвитку різних нозологічних форм і термінальних станів. Опублікована монографія "Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові" (Медицина, 1987).

Третій напрям наукової творчості Д. Д. Зербіно – вивчення малорозроблених питань уражень судин неатеросклерозного генезису – васкулітів і ангіопатій, а також артеріосклерозу. В результаті цих досліджень Дмитро Деонисович висунув концепцію про роль забруднення навколишнього середовища в розвитку уражень судин. Підставою для неї послужили нові важливі факти, описані Д. Д. Зербіно: розвиток деяких видів васкулітів під впливом чужорідних речовин, роль професії і професійного маршруту в розвитку системного артеріїту, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аорто-артеріїту, пато- і морфогенез уражень вінцевих артерій (коронаритів, артеріосклерозу) у молодому віці. Етапним підсумком досліджень стала монографія "Васкуліти і ангіопатії" (К., Здоров’я, 1977), а також збірка матеріалів симпозіуму "Васкуліти, ангіопатії, ангіодисплазії" (Львів, 1983), видана під редакцією Д. Д. Зербіно.

Четвертий напрям – екологічна патологія людини. Д. Д. Зербіно вдалося вперше встановити етіологію низки васкулітів, у генезисі яких мають значення ксенобіотики: неспецифічний аорто-артеріїт, системний артеріїт, коронарити. За допомогою нових підходів він показав роль важких металів в ураженні судинної системи. Дмитро Деонисович запропонував номенклатуру екологічної патології. Антропогенні екологічні ситуації і гострі екологічні захворювання відображені в монографіях "Антропогенні екологічні катастрофи" (1991) "Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?" (1998, співавт. А. М. Сердюк) і "Екологічні катастрофи у світі та в Україні" (2005, співавт. М. Р. Гжегоцький).

П’ятий напрям діяльності Д. Д. Зербіно – наукознавчий. Він опублікував цикл статей і дві монографії з проблем наукової творчості – "Научная школа как феномен" (1994) і "Наукова школа: лідер і учні" (2001).

Під безпосереднім керівництвом Д. Д. Зербіно підготовлено і захищено 71 дисертацію, з них 16 – докторських, тобто він створив свою наукову школу. Дмитро Деонисович член редколегій низки науково-практичних журналів: "Кровообіг та гемостаз",  "Медицина транспорту України",  "Патологія",  "Серце і судини",  "Український медичний часопис".

Бібліографія публікацій   Д. Д. Зербіно
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua