Говорун Дмитро Миколайович
 |
Народився в 1950 р. У 1972 р. закінчив із відзнакою Київський національний університет імені Тараса Шевченка, потім навчався тут в аспірантурі. З 1972 р. його життя пов’язане з фундаментальною наукою: у Національній академії наук України (на той час ще АН УРСР) Дмитро Миколайович пройшов шлях від старшого наукового співробітника, завідувача відділу до заступника директора з наукової роботи Інституту молекулярної біології та генетики — провідної наукової установи в галузі молекулярної біології, генетики та молекулярної і квантової біофізики. У 1987 р. він захистив кандидатську, а в 2000 р. — докторську дисертації на тему "Фізико-хімічні механізми біомолекулярного впізнавання" (автореферат дисертації).
Серед основних напрямів багатогранної наукової діяльності вченого — вивчення за допомогою як експериментальних, так і теоретичних методів структурно-динамічної організації ДНК та структурних засад розпізнавання її білків. Останніми роками Д.М. Говорун плідно працює над з’ясуванням фізико-хімічної природи спонтанних та індукованих мутацій — проблеми, тісно пов’язаної з подоланням цілої низки важких недуг. Його дослідження дають змогу зрозуміти природу цього біологічно важливого явища на квантово-механічному рівні.
Учений розробив фізико-хімічну концепцію функціонування біополімерів, у межах якої вперше створено низку молекулярних моделей структурно-функціональної поведінки ДНК: далекодії, локальної викривленості та її залежності від послідовності основ, спонтанних напіврозкритих станів, передплавлення і так званого тонкого поліморфізму. Дмитро Миколайович уперше виявив і описав на квантовому рівні нові фізико-хімічні властивості двоспіральної ДНК, що тісно пов’язані з її функціонуванням: неканонічні водневі зв’язки між цукровими залишками і піримідиновими основами, між комплементарними основами та основами вздовж ДНК, а також унікальну динамічну стійкість Вотсон-Криківських пар основ ДНК, зумовлену поведінкою аміногруп як «молекулярних суглобів».
Завдяки його дослідженням уперше доведено, що комплементарність основ ДНК не є їхньою внутрішньою властивістю, а жорстко контрольована ДНК-полімеразою. Запропоновано елементарні квантові механізми мінімізації ДНК-полімеразою спонтанних точкових мутацій, спричинених прототропною таутомерією нуклеотидних основ. Установлено, що елементарні процеси білково-нуклеїнового розпізнавання можуть виходити за класичні межі конфор маційного механізму й супроводжуватися локальними хімічними перебудовами однієї чи обох молекул-партнерів у взаємодії за участю протонів-мігрантів. Д.М. Говорун уперше здійснив конформаційний аналіз високого рівня складності низки сполук, що мають широкий спектр біологічної дії, — кверцетину, 6-азацитидину, метисазону тощо; обґрунтував гіпотезу про те, що «робоча» конформація біологічно-активних молекул не збігається ні з енергетично найвигіднішою конформацією в ізольованому стані, ні з такою, що реалізовується в конденсованому стані.
Дмитро Миколайович — автор унікального апаратурного комплексу для дослідження структурно-конформаційних властивостей біополімерів — високочутливого (на рівні окремих квантів світла) двоканального лазерного Раманівського спектрометра з автоматичним коригуванням чутливості. Завдяки його застосуванню вперше отримано унікальну інформацію про низькочастотну динаміку ДНК і модельні білково-нуклеїнові комплекси.
Під керівництвом ученого розроблено оригінальну методику дослідження коливальних спектрів нуклеїнових кислот методом інфрачервоної спектроскопії в режимі багаторазового порушеного повного внутрішнього відбиття світла.
Д.М. Говорун тривалий час поєднує плідну наукову діяльність із педагогічною, читаючи лекції в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. За його ініціативою в Інституті високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка створено кафедру молекулярної біології, біотехнології та біофізики, яку він очолює.
Дмитро Миколайович — автор понад 300 наукових праць, має 49 авторських свідоцтв на винаходи та патентів України; підготував 6 кандидатів і одного доктора наук. За його науковою редакцією щойно побачив світ і вже одержав схвальні відгуки навчальний посібник із новітніх методів молекулярної біотехнології, який не має аналогів на теренах СНД.
Д.М. Говорун — заступник головного редактора журналу «Biopolymers and Сell», член редколегії часописів «Фізика живого», «Ukrainica Bioorganica Acta» та «Физика молекул»; входить до складу експертної ради ВАК України, спеціалізованої вченої ради Інституту молекулярної біології та генетики НАН України із захисту кандидатських і докторських дисертацій.
Чималі творчі досягнення вченого здобули йому заслужений авторитет: його відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки (2008), премією НАН України імені С.М. Гершензона (2008), Грамотою Верховної Ради України (2003), нагороджено медаллю та низкою почесних грамот і нагрудних знаків.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 5
Бібліографія публікацій Д.М. Говоруна
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua