Климов Всеволод Валентинович
 |
Народився 20 лютого 1930 р. у м. Бійську Алтайського краю в родині службовців. У 1953 році з відзнакою закінчив Казахський державний університет (м. Алма-Ата, сьогодні — Алмати) за фахом «фізична хімія». Упродовж 1953–1956 рр. — аспірант Інституту хімічних наук АН Казахської РСР. У 1957 р. Всеволод Валентинович захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження взаємодії трьохокису сурми з органічними кислотами».
З 1960 р. В.В. Климов працює завідувачем лабораторії фізико-хімічних методів досліджень, а з 1961 р. — заступником директора з наукової роботи і завідувачем відділу фізико-хімії твердого тіла Науково-дослідного інституту реактивів і хімічночистих матеріалів електронної техніки (Донецьк). У 1974 р. він захистив докторську дисертацію на тему «Розробка фізико-хімічних основ пошуку нових п’єзо-, сегне-тоелектриків і методів їх одержання». У 1978 р. В.В. Климова обрано членом-кореспондентом АН УРСР.
Учений — відомий фахівець у галузі фізичної хімії і технології нових неорганічних матеріалів для сучасної техніки. Він зробив великий внесок у створення широкого кола нових феритових, сегнето- і п’єзо електричних та конденсаторних матеріалів і технологічних процесів їх одержання для різноманітних сфер застосування в електронній і радіотехнічній промисловості, зокрема, матеріалів для гідроакустики, фільтрової техніки, п’єзотрансформаторів тощо. Крім розвитку традиційної керамічної технології, Всеволод Валентинович — один із авторів створення нових методів одержання керамічних матеріалів: методу спільного осадження компонентів, розпилювального сушіння розчинів тощо.
В.В. Климов дослідив механізм і кінетику твердофазних реакцій синтезу великої групи складних оксидів зі структурою перовскіту, що дуже важливі з огляду на наявність у них особливих діелектричних властивостей, а також механізму й кінетики спікання керамічних матеріалів. Цикл наукових досліджень, виконаних ученим, допоміг визначити фізико-хімічні основи цілеспрямованого пошуку сегнето- і п’єзо-електричних матеріалів із заданою сукупністю властивостей, а також розробити технологію їх одержання.
Праці Всеволода Валентиновича мають велике теоретичне і практичне значення. Вони дали можливість сформулювати і розвинути кристалохімічні критерії одержання матеріалів із високою п’єзо активністю. Дослідження взаємозв’язку структури, складу, умов одержання і властивостей сегнетоелектричних твердих розчинів уможливило створення низки практично важливих матеріалів і розроблення рекомендацій із поліпшення технології їх одержання, що стало значним внеском у фізико-хімію неорганічних сегнетоелектричних матеріалів.
Непересічні систематичні дослідження В.В. Климова та його співробітників, присвячені теорії дефектності кристалічних ґраток складних неорганічних речовин (окисів перовскітового сімейства: титанату свинцю, титанату барію, ніобатів свинцю, а також твердих розчинів на їхній основі).
Всеволод Валентинович приділяє велику увагу вихованню наукових кадрів, підвищенню наукового рівня молодих дослідників. Під його керівництвом захищено 24 кандидатські й 1 докторську дисертації.
Останні 5 років В.В. Климов працює на кафедрі неорганічної хімії Донецького національного університету над проблемою дослідження і розроблення методів одержання п’єзокераміки на основі цирконату свинцю, здатної витримувати сильні електричні поля; викладає спецкурси «Одержання неорганічних матеріалів для радіоелектроніки» і «Матеріали для радіотехніки». Він організатор 5 конференцій, присвячених методам одержання й дослідження феритових, сегнето- і п’єзоелектричних та конденсаторних матеріалів і сировини для них, проведених у м. Донецьку. Всеволод Валентинович входить до складу вченої ради хімічного факультету ДонНУ та НДІ «Реактивелектрон». Член редколегії наукових часописів "Наукові праці Донецького національного університету. Серія: Хімія і хімічна технологія" та "Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Хімія і хімічна технологія".
Визнанням внеску В.В. Климова в галузі створення нових неорганічних матеріалів стало присудження йому в 1975 році Державної премії СРСР, а в 1984 р. — Державної премії УРСР.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2010. — N 2
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua