Iсторiя журналу

Журнал почав виходити понад 70 років тому під назвою "Вісті Всеукраїнської Академії наук". Перший його випуск датовано жовтнем - груднем 1928 р. Він мав єдиний номер (№ 1-3) з наскрізною пагінацією (83 сторінки). На першій сторінці назву видання і адресу продубльовано французькою мовою, що нею тоді користувалися як міжнародним засобом наукового спілкування. Першим редактором журналу був академік О. В. Корчак-Чепурківський - відомий український епідеміолог. Саме він підписав надруковане на початку журналу звернення до читачів "Від редакції". Це програмна заява, в якій було сформульовано основні завдання нового органу.

З перших же публікацій "Вісті" повели тему орієнтації наукових розробок в Академії на потреби народногосподарського і культурного будівництва в Україні, поставили на обговорення проблему ставлення до знань, нагромаджених попередніми поколіннями. Важливе місце на сторінках випуску посіли матеріали, пов'язані з обговоренням статуту Академії, яке саме розгорнулося в той період. Так починалася біографія провідного академічного журналу України. Потім були 30-і роки - розгул репресій проти окремих учених і цілих установ, балансування тих, хто уцілів, між істинною наукою та кон'юнктурною демагогією. І відгомін усіх цих суперечливих і драматичних подій знайдемо на сторінках академічного журналу. Його головними редакторами в різні періоди були академіки О. В. Палладін, Б. І. Чернишов, Г. В. Курдюмов.

Виходив журнал і в роки Великої Вітчизняної війни - в Уфі, куди евакуювалося багато наукових установ з України. З 1960 по 1969 рік була перерва у виданні часопису. А відродившись, він знову став справжнім літописом розвитку української академічної науки - висвітлював найважливіші фундаментальні проблеми, повідомляв про вагомі практичні досягнення, виконував координаційні функції.

Головним редактором відновленого "Вісника" став президент Академії наук Борис Євгенович Патон - вчений, світовий авторитет якого вже тоді був свого роду мірилом авторитету української науки.

Протягом своєї історії журнал неодноразово змінював назву. В 1936 р. у зв'язку з переіменуванням Академії він став "Вістями Академії наук УСРР", у 1947 р. одержав назву "Вісник Академії наук Української РСР", в 1991 - "Вісник Академії наук України", а з квітня 1994 р. виходить як "Вісник Національної академії наук України".

Не лишалися незмінними і завдання, функції, зрештою, можливості журналу. Особливо серйозні трансформації відбулися на рубежі 80-90-х років. Поштовхом для них стало розуміння редколегією і редакцією необхідності звільнитися від догм застійних часів, уважніше дослухатися до биття пульсу сучасного життя, якомога повніше відбивати турботи суспільства і вчених Академії, їхні наукові та життєві устремління. То був новий рівень завдань і вища міра відповідальності.

На нинішньому етапі в умовах занепаду і скрути в багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в науці, журнал стверджує і доводить своїми публікаціями, що українська наука, попри катастрофічну нестачу коштів, усе ще не загубила свій потужний інтелектуальний потенціал і активно прагне працювати на користь суспільства.

Відмовившись від висвітлення деталей, доступних і потрібних тільки вузьким фахівцям, наше загальнонаукове видання зосередило увагу на осмисленні досягнень науки та її можливостей. Автори журналу показують, що наука здатна стати тією підоймою, з допомогою якої можна вирівняти нашу економіку, дати потужний імпульс майже знекровленому суспільному організмові. Історики, соціологи, психологи пропонують чіткий, науково вивірений аналіз закономірностей, без розуміння яких неможливий зорієнтований на потреби людини цивілізований розиток суспільних відносин. Економісти показують шляхи виведення країни з кризи, розкривають механізми ефективної інвестиційної політики. Представники природничих і точних наук допомагають зберігати світоглядні орієнтири; знайомлять з новітньою технікою і технологіями, необхідними для піднесення рівня всього суспільного виробництва; говорять з людиною про неї саму - її можливості оптимально вписатися в очікуване постіндустріальне суспільство, про явні і приховані резерви кожної особистості.

Журнал прагне бути конструктивним, потрібним. Він проголошує як найвищі цінності соціальну відповідальність, інтелектуальну незалежність, ідеологічну незаангажованість, етичну стабільність.

Як і майже тридцять років тому, головним редактором "Вісника" є президент Академії Б. Є. Патон.