Толстоухов Анатолій Володимирович
Філософ, громадський і політичний діяч України, академік Національної академії педагогічних наук України (2010), доктор філософських наук (2004). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010), Заслужений працівник освіти України (2001). Народний депутат України 1-го, 3-го, 4-го та 6-го скликань. Державний службовець 1-го рангу (1999).
Народився 2 січня 1956 р. у м. Харцизьку Донецької області.
У 1978 р. закінчив Орловський державний педагогічний інститут за спеціальністю "Історія, суспільствознавство і англійська мова". Розпочав трудову діяльність директором восьмирічної школи. Після строкової служби в армії працював у партійних органах. Обирався Народним депутатом України 1-го, 3-го, 4-го та 6-го скликань. Заступник Міністра Кабінету Міністрів України (1995-19997), Міністр Кабінету Міністрів України (1997-1999, 2003–2005, 2006–2007).
У 1999 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Філософсько-світоглядні основи оптимального управління екологічною ситуацією в Україні», в 2004 — докторську дисертацію за спеціальністю 09.00.09 — філософія науки на тему «Створення еко-майбутнього в контексті глобалізації: проблеми управління та перспективи розвитку» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (автореферат дисертації).
Анатолій Володимирович розробив концепцію психологічних механізмів становлення особистості, які забезпечуються діями з зовнішнім середовищем. Результатами його концепції встановлено, що дійсне буття у процесі становлення особистості здійснюються тропізмами – системою ростових рухів організму, інстинктами – системою внутрішнього чуття у експансії життя, інтелектом – раціональне пізнання. Він довів, що взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери. Ним встановлено, що наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості. Глибоко розроблений початковий етап взаємодії природи і людини (адаптаційний) виявив нові дані взаємин з біологічним обміном речовин; поступовим становленням людини у домінантний вид біосфери, що призвело до пошуків шляхів щодо подолання посиленого антропогенного впливу на довкілля; визначено критерії стійкості природних екосистем; наявнісних компонентів самоорганізації (видової), що мають місце в екокризі, за яких рівновага в екосистемах залишалася непорушеною.
Підготував більше 200 наукових праць і 5 монографій. Остання робота у співавторстві з Максименком С.Д. та Клименком В.В. – цикл наукових праць «Психологічні механізми зародження, становлення та самоздійснення особистості", що об’єднує 15 монографій, 6 підручників, 8 навчальних посібників та словників – принесла авторам у 2010 р. високу нагороду – Державну премію України в галузі науки та техніки.
Шеф-редактор журналу "Практична філософія", член редколегій низки наукових часописів. Президент благодійної організації "Центр практичної філософії". Голова громадської організації "Всеукраїнська екологічна Ліга". Почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв.
Нагороджений відзнаками Президента України – орденами "За заслуги" ІІ та ІІІ ступеня, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.
Джерело інформації: Вікіпедія
[Last accessed 03.01.2011]
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua