Реєнт Олександр Петрович

Олександр Реєнт  
Дослідник історії України ХІХ – ХХ ст., член-кореспондент Національної академії наук України (2000), доктор історичних наук (1994), професор (1998), заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), член Національної спілки журналістів України.

Народився 10травня 1949 року. Ще в школярські часи, що минули в с. Дяківцях серед мальовничих краєвидів Поділля, сформувалася мрія майбутнього вченого — здобути фах історика, до реалізації якої він ішов довго і наполегливо. На історико-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького Олександр Реєнт потрапив уже певною мірою досвідченою людиною, пройшовши службу в лавах збройних сил та попрацювавши будівельником. Роки навчання в інституті (1970–1975 рр.) заклали ґрунтовні підвалини для формування молодого дослідника, визначили пріоритети його громадської діяльності. О.П. Реєнт завжди наголошує, що багато чим завдячує своїм першим учителям — провідним викладачам історико-педагогічного факультету.

Справжньою нагородою за наполегливість і сумлінне навчання, оцінкою неординарних здібностей став для Олександра Реєнта вступ у 1977 р. до аспірантури Інституту історії АН УРСР. Цією визначною подією розпочався великий, більш ніж 30-річний, період у його житті — складний, напружений, наповнений урочистими подіями поряд із щоденною дослідницькою та адміністративною працею, але, на переконання Олександра Петровича, безперечно щасливий.

Потрапивши до кола провідних науковців країни (серед яких і науковий керівник академік АН УРСР М.І. Супруненко), працюючи в архівах та книгосховищах Києва, Москви, інших міст, молодий учений поступово визначав коло своїх наукових зацікавлень, що охопили великий період — ХІХ та ХХ століття вітчизняної історії. Віхами дослідницького шляху ставали успішні захисти кандидатської («Робітничий клас Радянської України на завершальному етапі громадянської війни (1920 р.)») та докторської («Робітництво України в 1917–1920-х рр. (Соціально-політичні та економічні зміни)») дисертацій, а також публікація численних статей, розділів колективних праць та монографій, серед яких «Більшовизм і українська революція 1917–1920 рр.: спроба визначення характеру і динаміки соціальних процесів», «Україна: проблеми самоорганізації (Начерки новітньої доби)», «Українська революція і робітництво», «Українські визвольні змагання 1917—1921 рр.», «Павло Скоропадський», «Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу», «Корінні проблеми буття України у ХІХ ст. і перспективи наукової розробки», «Перша світова війна і Україна», «Україна в імперську добу» та інші.

Протягом років наукової роботи О.П. Реєнт як член редколегії та автор брав участь у багатьох виданнях, що стали помітним історіографічним явищем. Це, зокрема: «Історія Української РСР», «Україна крізь віки», «Безсмертя. Книга Пам’яті України», «Малий словник історії України», «Енциклопедія історії України», «Нариси з історії дипломатії України», «Військове будівництво в Україні у ХХ столітті», «Нариси історії професійних спілок України», «Історія українського селянства» та інші.

  Журнал
 
  Збірник наукових студій
У 1994 р. Олександра Петровича було призначено заступником директора Інституту історії України НАН України з наукової роботи та заступником головного редактора «Українського історичного журналу». У цій ролі вчений долучився до реалізації стратегічної наукової та суспільної діяльності Інституту історії України: активізація роботи «Українського історичного журналу», оновлення матеріальної бази комп’ютерно-видавничого відділу, комп’ютеризація всіх підрозділів інституту, організація доступу до глобальної інформаційної мережі.

Обіймаючи з 1999 р. посаду завідувача відділу історії України ХІХ — початку ХХ ст., О.П. Реєнту вдалося вивести цей науковий підрозділ на якісно новий рівень досліджень. Виявляючи підвищену зацікавленість питаннями методології науки, історіографічного процесу в Україні, вчений визначив дослідницьку стратегію відділу: не відмовляючись від студіювання економічних та військово-політичних мікропроцесів, акцентувати увагу на соціальних проблемах, використовуючи сучасні дослідницькі методики й оновлюючи термінологічний апарат. Її реалізовано в таких науково-дослідних працях: «Влада і суспільство на українських землях у ХІХ — на поч. ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи» (2005–2007 рр.), «Держава — спільноти — особа: державне управління та соціальні практики в українських губерніях Російської імперії (ХІХ — поч. ХХ ст.)» (2008–2010 рр.). У результаті роботи науковців під керівництвом Олександра Петровича протягом останніх років опубліковано низку монографічних досліджень, а також засновано часопис «Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст.», що налічує вже 15 номерів.

Вагоме суспільне значення мають результати діяльності О.П. Реєнта у сфері поєднання інтересів академічної роботи й освіти. Широкого резонансу набув його науково-методологічний проект «Україна Соборна», великим попитом користуються його численні навчальні посібники, а викладацька і педагогічна робота, разом із науково-дослідницькою працею, до сьогодні залишаються одними з пріоритетних. Вони відзначені кількома нагородами, серед яких знак «Відмінник народної освіти», звання «Заслужений діяч науки і техніки». Олександр Петрович — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2001 року.

Чітка і принципова позиція О.П. Реєнта в суспільно-політичних питаннях сьогодення. Учений бере активну участь у дискусіях не лише з науковцями, а й із політиками з приводу, приміром, неприпустимості політизації проблем ОУН і УПА, які є, на його переконання, органічною частиною історії українського національного визвольного руху, що бере свої витоки в XVII столітті. На подібні суспільні питання та актуальні політичні події науковець реагує гострими полемічними статтями.

Бібліографія публікацій   О. П. Реєнта
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua