Слободяник Михайло Семенович
 |
|
| Збільшене фото |
|---|
Михайло Семенович Слободяник народився 21 грудня 1949 року, в м. Поліське Київської області. Трудову діяльність розпочав у 1967 році, працюючи на робітничих посадах на підприємствах м. Василькова Київської області. Без відриву від виробництва закінчив Київський державний інститут культури ім. О.Є. Корнійчука й одержав спеціальність бібліотекар-бібліограф.
Трудову діяльність за фахом розпочав у 1972 році у відділі НТІ галузевого сільськогосподарського інституту Українського філіалу ДержНДТІ, що займався дослідженням проблем ремонту сільськогосподарської техніки. Це значною мірою визначило тематику й специфічні риси наукової роботи Михайла Семеновича, його інтерес до проблем інформаційного забезпечення аграрної науки. Досліджуючи дану проблематику М.С. Слободяник пройшов шлях від узагальнення практичного досвіду до теоретичних робіт, надрукованих у всесоюзних і зарубіжних виданнях [13-15]. Логічним завершенням даного дослідження став захист кандидатської дисертації, у якій вчений на прикладі конкретної галузі — механізації сільського господарства обґрунтував оригінальну систему бібліотечно-інформаційного забезпечення фахівців НДІ, організація і управління якою здійснюється на основі сітьового моделювання. Автор вперше у вітчизняній бібліотечній науці використав пізнавальні можливості системного аналізу, невід'ємною частиною якого є імітаційне моделювання [21, 22].
Під час навчання в аспірантурі відбулося становлення М.С. Слободяника і як педагога вищої школи. Значною мірою цьому сприяло спілкування з визначними вченими Алісою Леопольдівною Шполянською, Станіславом Олексійовичем Трубніковим, Юрієм Сергійовичем Зубовим і, звичайно, з науковим керівником — доктором технічних наук, професором Костянтином Васильовичем Таракановим. Вони щедро ділилися з молодим колегою секретами своїх творчих лабораторій і педагогічною майстерністю, сприяли його формуванню як дослідника і педагога.
Самостійну науково-педагогічну роботу М.С. Слободяник розпочав у 1982 році, коли Він прийняв пропозицію Міністерства культури Узбекистану і зайнявся організацією нової кафедри бібліотекознавства і бібліографії в Наманганському факультеті Ташкентського державного інституту культури. Територіальна віддаленість від основних центрів не відірвала М.С. Слободяника від активної участі в обговоренні актуальних теоретичних проблем бібліотечної науки і практики. Він не лише безпосередньо займався інструктивно-методичним забезпеченням навчального процесу [26, 27], а й приймав активну участь у фаховому обговоренні найбільш гострих і дискусійних проблем організації вищої бібліотечної освіти. Зокрема, незважаючи на несприятливу кон'юнктуру, молодий кандидат наук був чи не єдиним завідувачем кафедрою, який наважився підняти бібліотечну громадськість на захист галузевого бібліографознавства, яке на той час під впливом ідей професора О.П. Коршунова, вважалось безперспективним [25, 28]. Відзначимо, що і на наступних етапах своєї наукової діяльності М.С. Слободяник продовжує приймати участь у підготовці кадрів і розвитку бібліотечної професіології як наукової дисципліни.
Зокрема, він обґрунтував основні напрями безперервної бібліотечної освіти в умовах інформатизації, підготовки фахівців-організаторів професійного читання [34, 54, 57]. У результаті співпраці з фахівцями кафедри бібліотекознавства Харківської державної академії культури М.С. Слободяник підготував два навчальних посібника з організації діяльності бібліотек [87, 109].
Найбільш продуктивний у творчому відношенні період у науковій діяльності М.С. Слободяника перепадає на час його роботи в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського. У цей період значно розширилось коло його наукових інтересів.
У 1986 році Він очолив відділ бібліотекознавства, який на той час займався питаннями НОП у бібліотеці. Нове коло обов'язків зумовило зміну фахових інтересів вченого. Глибокий аналіз сутності і змісту НОП в бібліотеці [44, 65] привів до переконання про необхідність комплексного дослідження наукової організації діяльності бібліотеки, складовими частинами якої є організація праці бібліотекарів і читачів та бібліотечна технологія. Під його керівництвом відділ бібліотекознавства розширив сферу діяльності до рівня постановки задач для автоматизації та наукового забезпечення трансформації бібліотеки в умовах інформатизації. Таке складне й нове для бібліотек України завдання могло бути вирішеним лише в результаті спільної роботи вчених різних спеціальностей. М.С. Слободяник був активним учасником творчого колективу, який розробив концепцію розвитку бібліотек України та найбільшої книгозбірні держави [49, 56, 64, 80], визначив концептуальні засади інформатизації українських бібліотек [40, 41, 55, 58]. Ця спільна робота сприяла розробці авторської концепції бібліотечної технології як інноваційного процесу [50, 59, 67, 109]. Це дало можливість теоретично обґрунтувати процес технологічного оновлення бібліотеки, здійснити структуризацію технології на підсистеми ресурсонакопичення, ресурсозбереження і ресурсовикористання, що спрямовані на реалізацію сутнісних функцій бібліотеки [94-96]. Відповідно до вимог часу М.С. Слободяник значну увагу приділяв бібліотекознавчому обгрунтуванню функціонування бібліотеки в умовах переходу до ринкової економіки, розробці нового економічного механізму її діяльності [53, 70, 77].
В 1992 році відбулась реорганізація наукової роботи НБУВ, в структурі якої була відновлена діяльність Інституту бібліотекознавства. Директором нового наукового підрозділу було призначено М.С. Слободяника. Діяльність інституту була орієнтована на забезпечення ефективного функціонування наукової бібліотеки. Результати наукових досліджень систематично обговорювались на наукових сесіях інституту [88, 155, 160, 162]. Пріоритетними напрямами наукової роботи М.С. Слободяника в контексті нових завдань стали фондознавство і бібліотечне обслуговування. В галузі фондознавства дослідник основну увагу приділяв науковому забезпеченню формування національного бібліотечного фонду України [81, 100, 101, 103]. У царині бібліотечного обслуговування першочергова увага приділялась вивченню інформаційних потреб вчених [61, 69], здійсненню їх комплексного обслуговування первинними і вторинними документами на основі освоєння інформаційних технологій [43, 46, 83, 90, 93].
Багатогранна практика НБУВ визначальним чином позначилась на формуванні широкого діапазону наукових інтересів дослідника, спрямованих на розв'язання проблем, що мають принципове значення для бібліотечної практики. Згодом це логічно привело М.С. Слободяника до розробки фундаментальних теоретико-методологічних засад бібліотекознавства, що знайшло відображення в його відомій монографії [94], докторській дисертації [95, 96] та ряді ґрунтовних публікацій.
Зокрема, він обґрунтував сутнісну особливість наукової бібліотеки, її включеність як органічної цілісності до системи наукових комунікацій [89, 92], визначив методологічні засади дослідження бібліотеки на основі загальнонаукових підходів до пізнання [85, 86]. В основних наукових працях М.С. Слободяника [94-96] побудована і всебічно досліджена якісно нова модель бібліотеки в системі наукових комунікацій, яка об`єднує взаємодію структури, функцій, технології та організації. Він обґрунтував сутнісні функції бібліотеки та організаційно-технологічні засади їх реалізації.
Дослідник провів значну пошукову роботу по вивченню початкового етапу історії НБУВ, ґрунтовно проаналізував діяльність Тимчасового Комітету по заснуванню бібліотеки [105, 108].
Важливий етап діяльності М.С. Слободяника пов`язаний з його роботою на посаді директора Центральної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН). Під його керівництвом бібліотека одержала статус наукової установи. Це дозволило розгорнути дослідження з широкого кола проблем, серед яких центральне місце посіла інформатизація. Спираючись на попередній досвід із урахуванням нових практичних завдань М.С. Слободяник запропонував перспективну модель функціонування бібліотеки в умовах інформатизації. Ця модель інтегрує чотири основних елементи: формування інформаційного потенціалу, інтелектуальну обробку інформації, виробництво інтегрованої і синтезованої інформації, забезпечення комунікаційного процесу [106, 115, 116].
У бібліотеці розгорнулась практична робота з реалізації запропонованої моделі: було розроблено концептуальні засади та ескізний проект мережі електронних сільськогосподарських бібліотек України [104, 112], налагоджено випуск загальноакадемічного реферативного журналу "Агропромисловий комплекс України" [168], започатковано інформаційне супроводження наукових досліджень [113, 114]. Це дозволило включити діяльність з інформатизації сільськогосподарських бібліотек до загального проекту робіт з інформатизації агропромислового комплексу України [107].
Слід відзначити, що М.С. Слободяник започаткував новий інтеграційний напрям у діяльності ЦНСГБ — історико-бібліографознавче та бібліографічне забезпечення розвитку аграрної науки в Україні. У межах цього напряму вчений працював над формуванням сільськогосподарського джерелознавства [121, 125]. Значний інтерес має біобібліографічна серія "Академіки Української академії аграрних наук", першим науковим редактором якої був М.С. Слободяник [165-167, 173-176, 178, 179, 181, 183].
 |
|---|
Вчений знаходиться у розквіті творчих сил. Результати його праці знайшли широке професійне визнання. Міжнародний біографічний інститут нагородив його почесним званням "Людина 1998 року", медаллю "За заслуги у ХХ столітті" та включив до міжнародної ради наукових експертів. Він член науково-методичної ради із спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" Міністерства науки і освіти України, член науково-технічної ради програми інформатизації галузі культури і мистецтв при Міністерстві культури і мистецтв України.
М.С. Слободяник приймає активну участь у атестації наукових кадрів як член спеціалізованих вчених рад Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Київського національного університету культури і мистецтв, Харківської державної академії культури. Він входить до складу редколегій провідних фахових журналів "Вісник Книжкової палати", "Бібліотечна планета", "Вісник Харківської державної академії культури".
Важливим напрямом діяльності М.С. Слободяника є наукове редагування нового фахового журналу "Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія", до участі у редколегії і авторському колективі якого Він залучив провідних вітчизняних і зарубіжних вчених.
Бібліографія вченого нараховує 149 позицій. Вона яскраво відображає плідний 30-річний шлях становлення та формування вченого, його ґрунтовний внесок у розвиток методології, теорії та історії бібліотекознавства, бібліографознавства та документознавства. Вона є свідченням широти його наукових зацікавлень, джерелом аналізу розвитку найскладніших питань наук інформаційно-комунікаційного циклу.
Вчений завжди обирає актуальну проблематику досліджень і успішно розв'язує їх. Бажаємо йому нових досягнень на науково-педагогічній ниві.
М.І. Сенченко
доктор технічних наук, професор,
заслужений діяч науки України,
директор Книжкової палати УкраїниГ.В. Власова
кандидат педагогічних наук, доцент,
перший проректор Державної академії
керівних кадрів культури і мистецтв
- Покажчик праць Михайла Семеновича Слободяника [1974-2004]
- Праці за редакцією М.С. Слободяника
- Наукова школа
- Участь в організації професійних форумів
- Література про наукову, науково-організаційну, педагогічну та громадську діяльність
- Офіційне опонування дисертацій та рецензування монографій і навчальної літератури
Джерело інформації:
Михайло Семенович Слободяник: Біобібліогр. покажч.
/ Уклад.: М.Б. Проценко; Авт. вступ. ст.: М.І. Сенченко, Г.В. Власова;
Кн. палата України. — К.: Кн. палата України, 2004. — 40 с.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua