Бабич Василь Степанович

  Василь Бабич
  Збільшене фото
Бібліотекознавець, бібліограф, педагог, історик, кандидат історичних наук (1979), професор (1985), заслужений працівник культури України (1982).

Василь Степанович Бабич народився 1 лютого 1932 року у мальовничому селі Тарасовичі Вищедубечанського району Київської області, в селянській родині.

Після закінчення середньої школи в с. Чернин у 1951 р. вступив до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка на романо-германське відділення філологічного факультету. У 1956 р. закінчив університет, отримавши фах філолога викладача німецької мови, а у 1967 — заочно Харьківський державний інститут культури.

З серпня 1956 р. по серпень 1958 р. працював учителем німецької мови в середній школі м. Златополя Черкаської області. У 1958 р. переїхав до Києва і розпочав діяльність в Державній республіканській бібліотеці УРСР імені КПРС (нині — Національна парламентська бібліотека України): бібліографом, старшим бібліографом, зав. сектором міжнародного книгообміну (1959-1965), зав. відділом іноземної літератури (1965-1969), з 1969 р. — заступником директора з бібліотечної роботи. З 1970 по 1983 рік він працював директором цієї бібліотеки.

Картотека "Україніка", яку він вів в бібліотеці згодом лягла в основу підготовки бібліографічного покажчика "Твори письменників Радянської України у зарубіжних виданнях, 1945-1966" (Х., 1968). Друге видання покажчика "Твори письменників Радянської України у зарубіжних виданнях. 1945-1975" (Х., 1977) врахувало 1391 переклад творів українських радянських письмеників 44 мовами світу й охопило період 1945-1975 рр. Пізніші матеріали з цієї теми друкувалися у журналі "Всесвіт", "Радянське літературознавство".

Очолюючи Державну республіканську бібліотеку України, яка згідно статуту була і нині є науковою установою України, координаційним центром науково-дослідної і науково-методичної роботи в галузі бібліотекознавства та бібліографії і загальних проблем книгознавства, культурним центром державного значення, В. С. Бабич розробляв актуальні питання теорії, історії і практики бібліотечної та бібліографічної роботи, впровадження в практику бібліотечно-інформаційної галузі результатів наукових досліджень. Повсякчас в полі зору Бабича В. С. знаходилися проблеми становлення та розвитку бібліотечної справи в Україні, координації науково-дослідної роботи в державі в галузі бібліотекознавста і бібліографії, передовий бібліотечний досвід, нові форми і методи бібліотечно-бібліографічного обслуговування, автоматизація й механізація бібліотечних процесів.

Діяльність його охоплювала всі сфери роботи бібліотеки, починаючи від адміністративної, організаційної і кінчаючи науково-методичною та науково-дослідною, потребувала багато сил, енергії та наполегливості. Але всю цю різнопланову роботу Василь Степанович підпорядковував головному — удосконаленню та покращанню обслуговування читачів, задоволенню їхніх інформаційних потреб і запитів.

Його наукова робота знайшла широке висвітлення в монографіях, довідниках, статтях, бібліографічних покажчиках, виступах на міжнародних, всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах, де він виступав з науковими доповідями та повідомленнями з актуальних проблем науково-дослідної та інформаційно-бібліографічної діяльності бібліотек.

У 1979 р. в Інституті історії України В.С. Бабич захистив дисертацію здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук.

Розуміючи, що тільки спільними зусиллями бібліотек всіх систем і відомств можна забезпечити ефективне обслуговування книгою та інформацією різні категорії читачів на рівні вимог часу, Василь Степанович всіляко намагався налагоджувати і посилювати співдружність бібліотек, їхню координацію та взаємодію, розвивати кооперацію діяльності.

Становлення та розвиток бібліотечної справи в Україні, передовий бібліотечний досвід, нові форми та методи бібліотечно-бібліографічного обслуговування, автоматизація і механізація бібліотечних процесів — ось далеко не повний перелік проблем, що повсякчас знаходились в полі зору В.С. Бабича. А його книга "Бібліотека і читач" (К., 1983) — підсумок багаторічної дослідницької праці по вивченню діяльності масових бібліотек України в справі виховної, просвітницької роботи серед широких верств населення.

В. С. Бабич завжди особливу увагу надавав кадрам, їх підготовці та фаховому рівню. Можливо це, значним чином, й зумовило його перехід у 1983 році за конкурсом до Київського державного інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв), коли він був обраний на посаду завідуючого кафедрою галузевого бібліографознавства. У 1983-1997 роках працював завідуючим кафедрою бібліографознавства та інформаційних ресурсів, у 1985-1996 роках одночасно був деканом факультету бібліотечно-інформаційних систем, у 1997-2000 роках працював професором. Працюючи в КНУКіМ, створив свою наукову школу "Інформаційно-бібліографічні ресурси суспільних наук в Україні".

Рішенням ВАК від 23 серпня 1985 р. йому присвоєно вчене звання доцента, а 1991 року — звання професора.

Шляхи реформування бібліотечно-інформаційної освіти, впровадження ступеневої підготовки спеціалістів, удосконалення змісту навчального процесу та організація безперервної бібліотечно-інформаційної освіти обґрунтовано в його монографії "Еволюція бібліотечно-інформаційної освіти" (К., 1997).

Свою професійну діяльність В. С. Бабич вміло поєднував з громадською: обирався депутатом Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва, протягом багатьох років був членом правління Товариства українсько-болгарської дружби. З 1963 по 1976 р. він був уповноваженим Міністерства культури СРСР, відповідальним за вивіз за кордон художніх і культурних цінностей з України. У 1971-1983 роках входив до Ради з бібліотечної роботи при Міністерстві культури СРСР, був членом науково-методичної ради з бібліотечно-бібліографічної освіти Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.

В. С. Бабич очолював також ряд комісій. Так, з 1991 по 1994 р. був призначений головою Республіканської навчально-методичної ради в галузі бібліотечної освіти при Міністерстві культури України; з 1973 р. по 1983 р. був заступником голови Ради з координації науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства і бібліографії при Міністерстві культури УРСР.

Як багаторічний голова Ради з питань реституції бібліотечних фондів Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України, докладав чимало зусиль до виявлення та повернення в Україну її культурних надбань, зокрема книжкових фондів бібліотек, вивезених під час Другої світової війни, та тих, які з різних причин опинилися за кордоном.

Василь Степанович користується великим авторитетом у фахівців галузі, його з вдячністю згадають випускники Інституту культури.

Понад сорок років віддав Василь Степанович благородній бібліотечній справі, підготовці фахівців для бібліотек та органів науково-технічної інформації, служінню людям і Книзі. Його науковий і творчий доробок складають понад 250 різноманітних друкованих праць. Один із фундаторів Української бібліотечної асоціації.

Написав книгу спогадів про рідне село Тарасовичі, затоплене водами Київського моря, 1964 р. (Тарасовичі; спогади, бувальщини. — К.: Щек, 2010).

За заслуги у розвитку бібліотечної справи в Україні та багаторічну плідну діяльність В.С. Бабич нагороджений орденом "Знак Пошани", медаллю Н.К. Крупської, срібною медаллю ВДНГ, медаллю "За доблестный труд", ювілейною медаллю "В память 1500-летия Киева (1982), медалями "Ветеран труда", "50 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945", ювілейною медаллю Народної Республіки Болгарії "100 години от рождението на Георги Димитров", багатьма почесними грамотами, 1982 року йому було присвоєно звання "Заслужений працівник культури України".

Життєве кредо Василя Бабича: Знання та праця — запорука успіху.

Література про Василя Степановича Бабича

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua