Нетяженко Василь Захарович
 |
Народився 8 квітня 1943 року на Поліссі; невдовзі його родина переїхала до мальовничого Закарпаття в с. Ясіня, Рахівського району, де й пройшли його дитячі роки. В 1959 році вступив до Київського медичного інституту, а з 1961 р. продовжив навчання на медичному факультеті Ужгородського державного університету, який закінчив з відзнакою в 1965 р. Розпочав роботу фтизіатром на Херсонщині, а далі впродовж кількох років працював у Рахівському районі Закарпаття – набував першого досвіду практичної роботи: від сільського лікаря та дільничного терапевта до лікаря невідкладної допомоги, осягнувши практично всі можливі аспекти тогочасної сільської медицини. Не зупиняється на досягнутому і у 1969 р. вступає до аспірантури на базі клініки серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії (тепер Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова АМН України), успішно завершує навчання, захищає кандидатську дисертацію і кілька років працює в клініці; в 1979 р. починає працювати асистентом на кафедрі госпітальної терапії № 1 Київського медичного інституту (тепер Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця). у 1989 р. захищає докторську дисертацію, з 1988 р. – очолює кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Українського державного медичного університету, а з 1991 р. – деканат ІІ медичного факультету цього ж закладу. У 1999 р. обраний дійсним членом Європейського товариства кардіологів, у 2001 р. – В. З. Нетяженку присвоєно почесне звання "Заслужений діяч науки та техніки України", а в 2002 р. – його обрали членом-кореспондентом АМН України за спеціальністю "Терапія".
У формуванні В. З. Нетяженка як клініциста, вченого та педагога неоціненну роль відіграв видатний терапевт О. Й. Грицюк, що став для Василя Захаровича учителем з великої літери і в медицині, і в житті. Прийшовши на кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб № 1, В. З. Нетяженко продовжив та розвинув збережені тут традиції Київської терапевтичної школи, до фундаторів яких належать М. Д. Стражеско, Т. Г. Яновський, М. М. Губергриць та інші видатні вчені.
В. З. Нетяженко – автор 372 наукових праць, серед яких, окрім оригінальних статей, 22 монографії, винаходи, навчальні програми та методичні посібники, підручники для лікарів, інтернів та студентів. Під його керівництвом на кафедрі підготовлено 2 доктори та 15 кандидатів медичних наук, готується 3 докторських та 8 кандидатських дисертацій.
Наукові інтереси професора В. З. Нетяженка впродовж його усієї творчої діяльності прикуті до проблеми діагностики та лікування найпоширеніших серцево-судинних захворювань – ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, порушень ритму та провідності серця, системних захворювань сполучної тканини, а також некоронарогенних захворювань серця. Основні напрямки наукових досліджень В. З. Нетяженка стосуються: прогнозування перебігу нестабільних форм ішемічної хвороби серця; обґрунтування патогенетичної ролі та встановлення етіобіологічних механізмів участі окремих чинників при хронічному перебігу ішемічної хвороби серця, гострих коронарних синдромах, гіпертонічній хворобі, хронічній недостатності кровообігу, системному червоному вівчаку, ревматоїдному артриті та системній склеродермії; розробка практичних питань клінічної фармакології традиційних та нових серцево-судинних засобів; ідентифікація, розробка алгоритмів виявлення предикторів аритмій, небезпечних для життя, а також вивчення етіологічного та прогностичного значення змін вегетативної нервової системи у хворих із суправентрикулярними порушеннями ритму серця; встановлення закономірностей змін серцево-судинної системи в умовах клімактеричного періоду у жінок.
Прерогативними напрямками, на яких зосереджена наукова діяльність професора В. З. Нетяженка у останні десять років, є проблеми тромбогенезу, гемостазу, тромбоемболічних ускладнень при різних серцево-судинних захворюваннях В. З. Нетяженко створив новий концептуальний підхід до діагностики та наукової інтерпретації клінічних проявів різних форм дестабілізації ішемічної хвороби серця та багатьох захворювань внутрішніх органів, що полягає у встановленні ролі клітинних (тромбоцитарного, лейкоцитарного, еритроцитарного) та плазмово-білкових чинників дисбалансу системи гемостазу при цих патологіях. На підставі розкриття механізмів тромбоутворення та фібринолізу в системному артеріальному та венозному руслах професор В.З. Нетяженко розробив новий підхід до прогнозування перебігу багатьох захворювань внутрішніх органів, патогенез яких містить компоненти дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові.
Продовжуючи розвивати ідеї професора О. Й. Грицюка, піонера в цій галузі (які висловлені ще у 70-х роках і дотепер не втрачають актуальності, більше того, лише останнім часом (!) підтверджуються в публікаціях зарубіжних колег), В. З. Нетяженко сконцентрував свій дослідницький пошук на найактуальніших питаннях сьогоденної гемостазіології, присвячених розробці адекватних методик вивчення тромбогенезу та їх стандартизації при атеросклеротичних ураженнях, а також на встановленні нових фармакодинамічних рис при клінічному використанні антитромбоцитарних, антикоагулянтних та фібринолітичних засобів.
Так, результати дослідницької апробації нового методу оцінки тромбогенезу, що проводилася під керівництвом професора В. З. Нетяженка, засвідчили доцільність використання цього тесту як стандартизованої методики для швидкої, точної та багатофокусної реєстрації зрушень у кількох ланках системи гемостазу – тромбоцитарній, ланці плазмових чинників зсідання та фібринозалежного фібринолізу при нестабільній стенокардії, інфаркті міокарда, хронічному перебігу ішемічної хвороби серця та гіпертонічній хворобі.
Останнім часом, коли арсенал антитромботичних препаратів постійно поповнюється новими засобами, механізм дії та безпечність яких остаточно не з’ясовані, В. З. Нетяженко провів низку досліджень в умовах гострого коронарного синдрому і встановив закономірності змін тромбоцитів, системи плазміногену та окремих складових про- та антикоагулянтних систем при використанні нестероїдних протизапальних засобів, тієнопіридинів, стандартного та низькомолекулярних гепаринів, тромболітичних агентів, що стало підґрунтям для розробки практичних рекомендацій щодо раціонального використання цих засобів у клініці.
Непересічні організаційні здібності професора В. З. Нетяженка проявляються і в науково-громадській роботі. З 1996 р. за ініціативою та за безпосередньої участі В. З. Нетяженка видається науково-практичний журнал "Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія"; він є членом редколегії часописів "Архів клінічної медицини", "Кровообіг та гемостаз", "Серце і судини", "Український кардіологічний журнал", "Український неврологічний журнал", "Український терапевтичний журнал". "Український науково-медичний молодіжний журнал", медичних газет "Здоров’я України" та "Наше здоров’я". В. З. Нетяженко є членом Вченої ради Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, віце-президентом Українського терапевтичного товариства, членом Президії правління Українського наукового товариства кардіологів, Президентом Асоціації лікарів-інтерністів; як дійсний член Європейського товариства кардіологів виконує роботу експерта з питань гострих коронарних синдромів. Зусиллями професора В. З. Нетяженка в 2000 р. уперше в Україні під егідою Європейського товариства кардіологів був проведений освітянський курс з проблем гострих коронарних синдромів, у 2002 р. – курс, який присвячувався невідкладним станам у кардіологічній практиці.
Джерело інформації:
Сайт фірми RQL
[Last accessed 6.09.2007]
Бібліографія публікацій В. З. Нетяженко
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua