Максименко Віталій Борисович
 |
У 1975 р. закінчив з відзнакою Київський медичний інститут імені академіка О. О. Богомольця.
Трудову діяльність розпочав у 1975 р. з посади молодшого наукового співробітника відділення набутих вад серця клініки серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії ім. Ф. Г. Яновського МОЗ України (тепер – Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України). З 1977 по 1983 рр. – лікар-анестезіолог лабораторії рентгенхірургічних методів дослідження; 1983-1985 рр. – старший науковий співробітник відділення реанімації і інтенсивної терапії; 1985-1993 рр. – завідувач наукової лабораторії штучного кровообігу; з 1993 р. – заступник директора з наукової роботи Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України. На цій посаді працює по теперішній час. У інституті В. Б. Максименко безпосередньо відповідає за виконання наукової тематики, яка охоплює науково-дослідні роботи за напрямами теоретичної і прикладної медицини в галузі діагностики, профілактики і лікування набутих та вроджених вад і захворювань серця, кардіоанестезіології, інтенсивної терапії, штучного кровообігу, біомедичної кібернетики і інженерії.
У 2004 р. створив і очолив першу в Україні кафедру біомедичної інженерії Міжуніверситетського медико-інженерного факультету Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. З 2009 р. виконує обов’язки декана цього факультету.
Починаючи з 1975 р. займався штучним кровообігом, розвитком і впровадженням пов’язаних з ним технологій, під керівництвом академіка М. М. Амосова. Особисто виконав понад 3,5 тисячі процедур штучного кровообігу із повною тимчасовою заміною функцій серця і легенів під час операцій з приводу вроджених, набутих вад та ішемічної хвороби серця. За час практичної діяльності першим в Україні запровадив у клінічну практику: пінні (1976 р.) та мембранні (1985 р.) оксигенатори для заміни функції легенів; синхронізований із серцем пульсуючий штучний кровообіг, захист серця при його виключенні з кровообігу (1978 р.); фільтрацію (1979 р.) та ультрафільтрацію (1984 р.) крові під час штучного кровообігу; внутрішньоаортальну балонну контрапульсацію (1986 р.) для лікування кардіогенного шоку. Розробив та впровадив систему профілактики післяопераційних ускладнень (1991 р.), а також стандартні протоколи анестезіологічного забезпечення, штучного кровообігу та інтенсивної терапії при операціях на відкритому серці (1997 р).
Вперше на території СНГ: розробив (спільно з НТУУ «КПІ») і впровадив вітчизняні екстракорпоральні системи і фільтри (1990 р.) до апаратів штучного кровообігу (використані при 3 тис. операцій). Вперше у світовій практиці розробив і впровадив у клінічне застосування протоколи повної гіпертермічної перфузії організму для лікування септичних станів (1999 р.), оригінальний метод захисту міокарду із застосуванням штучної крові – перфлюорокарбону (2001 р.).
Кандидатська (1981 р.) та докторська (1990 р.) дисертаційні роботи за спеціальністю «серцево-судинна хірургія - 14.00.44» були присвячені помилкам і аваріям пов’язаним із застосуванням штучного кровообігу та профілактиці ускладнень при операціях на відкритому серці.
Має 167 друкованих робіт (в т.ч. 29 за кордоном), 3 монографії, 6 авторських свідоцтв на винахід. Автор першої в Україні монографії (2007 р.) «Кардіо-анестезіологія, штучний кровообіг, захист міокарда». Відповідальний редактор "Щорічника наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України", у 2009 р. обраний членом редакційної колегії журналу Чеського технічного університету в Празі «Acta Polytechnica».
-
Віталій Борисович:
- з 1991 р. – член Міжнародного науково-організаційного комітету Фонду Європейських конгресів з технологій штучного кровообігу (приймав особисту участь в організації і проведенні 13-ти європейських конгресів за участю України). Був президентом 12 Європейського конгресу з технологій штучного кровообігу, організованого і проведеного ним в Україні в 2007 р.;
- з 1993 р. – очолює науковий комітет щорічних наукових конференцій Асоціації серцево-судинних хірургів України;
- з 1994 р. – співпрацює в системі контролю якості медичної техніки МОЗ України. В теперішній час член Ради Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення;
- з 1996 р. – голова Проблемної комісії МОЗ та АМН України за напрямом “Хірургічне лікування серця та судин”, член Асоціації серцево-судинних хірургів України та Російської асоціації з екстракорпоральних технологій;
- з 1999 р. – член Комітету з біоетики при Президії НАН України.
У 2005 р. В. Б. Максименко удостоєний грамоти Верховної Ради України. у 2002 р. він відзначений Американською академією кардіохірургічних перфузіологів як фахівець, що зробив особистий внесок світового рівня у розвиток штучного кровообігу за підсумками 2001 р. Нагороджений медаллю Св. Георгія 4 ступеня.
Дані станом на 12.2010
Бібліографія публікацій В. Б. Максименка
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua