Сердюк Андрій Михайлович
Вчений і державний діяч у галузі медичної екології, академік Академії медичних наук України (2007), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).
Народився 24 грудня 1938 року в Дніпропетровську. У 1961 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Працював лікарем, головним лікарем санепідемстанції Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, старшим науковим співробітником Київського НДІ загальної та комунальної гігієни. З 1972 р. — на партійній роботі; з 1987 р. — перший заступник Міністра охорони здоров'я УРСР; з листопада 1990 р. — директор Українського наукового гігієнічного центру МОЗ України. З жовтня 1994 р. — перший заступник Міністра охорони здоров'я України. З вересня 1996 р. — Міністр охорони здоров'я України. З лютого 1999 р. — директор Українського наукового гігієнічного центру (тепер — Державна установа "Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України").
Сердюк А. М. вперше в країні теоретично та експериментально розробив проблему біологічного впливу електромагнітної енергії антропогенного походження на організм, залежність здоров’я населення від цієї дії. Ним розроблена концепція гігієнічного регламентування для населення, яке проживає біля джерел електромагнітного випромінювання, що ґрунтується на критеріях збереження здоров’я. Значна частина робіт Андрія Михайловича присвячена взаємозалежності глобальних проблем сучасності – науково-технічного прогресу, екології, здоров’я людини. Науково обґрунтована необхідність упровадження в Україні медико-екологічного та соціально-гігієнічного моніторингу, вирішення екологічних проблем шляхом комплексування багатьох наукових напрямків, правового забезпечення, планового управління якістю середовища проживання людей.
Отримані А. М. Сердюком дані про небезпеку забруднення навколишнього середовища для генетичного апарату не тільки соматичних, але й статевих клітин людини, дозволили визначити шляхи розвитку медичної генетики. З ініціативи та за участю Андрія Михайловича в Україні створений Міжвідомчий центр медичної генетики МОЗ та НАН України, розроблена та здійснювалася Державна програма «Захист генофонду народу України», почала функціонувати чітка структура медико-генетичної допомоги населенню, проводиться генетичний моніторинг.
Ним вивчаються еколого-гігієнічні аспекти аварії на ЧАЕС, закономірності радіаційної ситуації, що склалася на території України, та взаємозв’язок з нею здоров’я населення. Саме за цикл робіт по комплексному дослідженню впливу Чорнобильської катастрофи на навколишнє середовище, наукове обґрунтування реабілітації забруднених територій та радіаційного захисту населення України А. М. Сердюк у складі групи відомих вітчизняних вчених був удостоєний Державної премії в галузі науки і техніки.
Автор близько 400 наукових робіт, з них 33 монографії з питань медичної екології, гігієни, біологічної дії факторів навколишнього середовища, соціальної медицини, організації та управління охороною здоров'я. Співавтор 6-ти підручників. Має 4 авторських свідоцтва. Підготував 16 докторів і 9 кандидатів наук, керує підготовкою 3-х докторів і 3-х кандидатів наук.
Приймає активну участь у громадському житті, веде велику науково-оранізаційну роботу. Редактор журналу "Довкілля та здоров'я", головний редактор збірника наукових праць "Гігієна населених місць". Член редакційних колегій ряду наукових журналів, серед яких "Журнал Академії медичних наук України" "Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України", "Вісник фармації", "Клінічна фармація", "Лікарська справа", "Профілактична медицина", "Український радіологічний журнал", "Химия и технология воды". Член Спілки журналістів України. Голова наукового товариства гігієністів України.
Державні нагороди: "Знак пошани", "За заслуги" ІІІ ст.; 4 медалі; Міжнародна золота зірка за заслуги в медицині (Польща).
Джерела інформації:
- Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва
- Український видавничий консорціум
[Last accessed 08.04.2008]
Бібліографія публікацій А. М. Сердюк
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua