Дмитрієв Олександр Петрович
 |
Народився 27 вересня 1947 року. Закінчив із відзнакою факультет біофізики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Він навчався в аспірантурі Інституту фізіології рослин (ІФР) АН УРСР. У 1974 р. Олександр Петрович захистив кандидатську дисертацію на тему: «Радіосенсибілізація клітин синьо-зелених водоростей». Він уперше виявив механізм стійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаний з активацією зворотньої транскриптази.
Протягом 1974—1986 рр. О.П. Дмитрієв працював в Інституті фізіології рослин, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. В 1986 р. він став завіду вачем лабораторії в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР, а з 1989 р. завідує лабораторією Інституту клітинної біології та генетичної інженерії, створеного академіком НАН України Ю.Ю. Глебою.
У 1989 р. в Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова Олександр Петрович захистив докторську дисертацію.
О.П. Дмитрієв – відомий учений у галузі клітинної біології, імунології та фізіології рослин. Він є автором 6 монографій і 235 наукових праць, 37 з яких опубліковані у провідних журналах світу. Олександр Петрович створив і запатентував 5 винаходів у галузі біотехнології рослин.
У його роботах детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогена та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їхнього імунного потенціалу. Вперше у світі вчений відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, вивчив їх токсичність і встановив механізми дїї. О.П. Дмитрієв дослідив роль фітоалексинів як маркерів індукованої стійкості у рослин. Він провів піонерські роботи з вивчення механізмів сприйняття та трансдукції мікробних сигналів у рослин. Дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи, показав їх взаємодію при розпізнаванні патогена рослиною. Вчений висунув та обґрунтував теоретичні концепції: пpо роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій; про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин.
Роботи Олександра Петровича в галузі фітоімунології привели до створення нових екологічно безпечних технологій індукування хворобостійкості рослин, а також високоефективного антимікробного препарату з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій. Він запропонував експрес-методи тестування фітосанітарного стану посівів за змінами спектрів відбиття та флуоресценції листя.
Учений уперше встановив низку важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на iмунний по тенцiал рослин і вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв у 10-кілометровій зоні ЧАЕС. Показав, що за умов радіонуклідного забруднення сформувалася нова популяція збудника стеблової іржі злаків, що характеризується високою частотою зустрічаємості більш вірулентних клонів.
За результатами міжнародних конкурсів дослідження ювіляра відзначені грантами фонду CRDF, Міжнародного наукового фонду (Нью-Йорк), Фонду фундаментальних досліджень України. О.П. Дмитрієв працював за запрошенням у провідних наукових центрах Голландії та Швейцарії. Виступав з читанням лекцій в університетах Великої Британії та Японії. Олександр Петрович неодноразово організовував міжнародні наукові конференції, чим робив вагомий внесок у пропаганду досягнень української науки за кордоном. Він веде активну науково-організаційну роботу — як член експертної ради ВАК України за спеціальностями «клітинна біологія» та «імунологія», член багатьох наукових рад з різних проблем. Член редколегії наукового журналу "Цитология и генетика".
Багато сил і енергії О.П. Дмитрієв віддає підготовці молодої наукової зміни. Під його керівництвом захищено 7 кандидатських дисертацій. Протягом 17 років він читає курси лекцій «молекулярна фітопатологія» та «радіобіологія мікроорганізмів» студентам Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. За цикл робіт «Сигнальні системи імунітету рослин» ученому присуджена премія ім. М.Г. Холодного НАН України (2003 р.).
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2007. — N 9
Бібліографія публікацій О.П. Дмитрієва
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua