МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АГРОБІОЛОГІЯ

Збірник наукових праць

Випуск 1 (64)

Біла Церква

2009

УДК 06:631/635

Затверджено вченою

радою університету

(Протокол № 5 від 23.04.2009 р.)

Редакційна колегія:

Даниленко А.С., д-р екон. наук, професор (головний редактор);

Харута Г.Г., д-р вет. наук, професор (заступник головного редактора);

Молоцький М.Я., д-р с.-г. наук, професор;

Васильківський С.П., д-р с.-г. наук; (відповідальний за випуск);

Дубовий В.І., д-р с.-г. наук, професор;

Примак І.Д., д-р с.-г. наук, професор;

Черняк В.М., д-р біол. наук, професор;

Семілетко В.І., канд. пед. наук, доцент;

Сокольська М.О., завідувач РВІКВ (відповідальний секретар).

Агробіологія: Збірник наукових праць.– Біла Церква, 2009.– Вип. 1 (64).– 158 с.

Збірник наукових праць «Агробіологія» друкується за рішенням вченої ради університету відповідно до вимог ВАК України щодо тематичної спрямованості фахових видань з певної галузі науки.

Зареєстрований у Міністерстві юстиції України і є виданням, що продовжується замість випуску Вісника Білоцерківського державного аграрного університету із сільськогосподарських наук.

У цьому випуску збірника висвітлені результати наукових досліджень, проведених ученими навчальних закладів та наукових установ аграрного профілю з актуальних питань рослинництва і землеробства.

ã БНАУ, 2009

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ

ЗБІРНИКА НАУКОВИХ ПРАЦЬ «АГРОБІОЛОГІЯ»

Збірник наукових праць є періодичним виданням обсягом 12 умовно-друкованих аркушів, форматом А4 і видається двічі на рік тиражем 300 примірників.

До публікації у збірнику відповідно до встановлених вимог приймаються статті, в яких висвітлюються результати наукових досліджень, що мають наукове і практичне значення та новизну.

У кожному номері публікуються 2–3 оглядові статті провідних фахівців у своїй галузі з актуальних питань.

Статті до збірника подаються до 1 квітня та 15 жовтня. Випуск збірників передбачається до 1 липня та 1 січня. Додаткові випуски за матеріалами державних і міжнародних наукових конференцій, які проводяться у Білоцерківському національному аграрному університеті, видаються протягом трьох місяців з дня подачі матеріалів у редакційно-видавничий відділ.

Збірник видається на кошти авторів. Вартість збірника визначається за кошторисом.

Орієнтовна вартість публікації – 10 грн за сторінку комп'ютерного тексту, оформленого згідно з вимогами. Вартість публікації не залежить від кількості співавторів статті.

Автори публікують статті за попередньою оплатою.

Порядок подання рукописів

Рукописи статей у 2-х примірниках за підписом авторів, на паперовому та електронному носіях, з рецензіями – внутрішньою і зовнішньою, подаються відповідальному за випуск члену редколегії (призначається за рішенням редколегії), який визначає рецензента або особисто рецензує статті. Статті співробітників БНАУ візують завідувачі кафедр; статті іногородніх авторів супроводжуються листом від організації за підписом керівника.

Рецензент оцінює статтю на відповідність вимогам ВАК і визначає доцільність її опублікування, за необхідності робить конкретні зауваження щодо покращення роботи (допускається рукописна рецензія). Термін рецензування – не більше 7 днів.

Після врахування зауважень рецензента та отримання позитивної рецензії автор подає статтю відповідальному за випуск, який передає всі статті завідувачу редакційно-видавничого відділу.

У разі отримання негативної рецензії (без права доопрацювання) стаття знімається з друку. Після наукового редагування для виправлення технічних помилок стаття направляється автору, після чого виправлений паперовий варіант статті з дискетою повертається відповідальному за випуск на повторне редагування, і лише після цього редактор віддає статтю на верстку у друкарню. Статті іногородніх авторів технічно опрацьовуються технічним редактором.

Оригінал-макет збірника в обов’язковому порядку підписується автором, а статті іногородніх авторів – відповідальним за випуск. Дозвіл до друку надає відповідальний редактор або заступник відповідального редактора.

Вимоги до оформлення статей

Відповідно до вимог Постанови президії ВАК №7-05/1 від 15.01.2003 р. щодо оформлення статей до фахових видань, наукові статті, які подаються у збірник наукових праць, повинні мати такі елементи:

1. УДК.

2. Прізвище автора, ініціали, науковий ступінь, (e-mail).

3. Назва статті.

4. Анотація українською мовою.

5. Ключові слова.

6. Постановка проблеми.

7. Мета і завдання.

8. Матеріал і методика досліджень.

9. Результати досліджень та їх обговорення.

10. Висновки.

11. Список літератури.

12. Анотація російською і англійською мовами.

Стаття має бути написана українською мовою, обсягом 5–8 сторінок через 1,5 інтервали комп'ютерного набору. Допускається публікація статей російською або англійською мовами. Кожна сторінка друкується на одному боці стандартного аркуша (210х297 мм, формат А4); при цьому ліве поле –
30 мм, верхнє і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм.

Обсяг анотації становить 5–6 рядків, у яких стисло описано суть статті, що вирізняє її від уже відомих тверджень.

Текст статті набирається в редакторі Microsoft Word, шрифт – Times New Roman Cyr, 14 pt. ПРІЗВИЩЕ АВТОРА ТА ІНІЦІАЛИ, ЗАГОЛОВОК СТАТТІ, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ – з великої літери. Прізвище автора, ініціали, його науковий ступінь та e-mail зазначаються перед заголовком статті. Автори вказують назву навчального закладу чи установи, де вони працюють (див. приклад).

УДК: 631.58(091)

ПРИМАК І.Д., д-р с.-г. наук
Національний аграрний університет

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКСТЕНСИВНИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА В УКРАЇНІ

Використана література подається в кінці статті у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією і зазначенням у тексті посилань у квадратних дужках. Бібліографічний список оформляється за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006; шрифт 12 pt.

Іноземні прізвища в тексті подаються мовою оригіналу.

Таблиці мають бути набрані у програмі Microsoft Word або MS Excel; шрифт – Times New Roman Cyr, 12 pt; ширина – не більше 14 см; повне обрамлення; виключка по центру; маленькими літерами. Зразок оформлення таблиці:

Таблиця 1– Супутня варіація між періодом існування малих переробних підприємств

сфери АПК Житомирської області та наявністю стратегічного планування

Період існування	Застосування стратегічного планування ()
	так		ні
	кількість підприємств (шт.)	у %	кількість підприємств	у %
Всього, одиниць	55	78,6	15	21,4

Формули повинні бути написані у програмі Equation Editor 3.0. (цей редактор є внутрішнім редактором формул у Microsoft Word); змінні математичні величини в тексті відповідно до формул набираються курсивом.

Рисунки (діаграми, фото, малюнки) виконують у редакторі Microsoft Word '95, версія 6.0 або 7.0. за допомогою функції «Створити рисунок». Рисунок має бути розташований по центру, ширина – не більше 14 см, без обтікання текстом. У випадку складних креслень їх слід виконувати у редакторі Corel Draw версії не нижче 5.0, за умови, що текстові вкраплення виконані гарнітурою Times New Roman Cyr і розміром 14 пунктів. Фотографії мають бути відскановані і внесені на цю саму дискету в окремий файл Фото. У самому ж тексті вказується місце для фотографій. Назва рисунка чи фотографії розміщується під ними і набирається шрифтом 12, жирними маленькими літерами, усі підрисункові пояснення – світлим шрифтом.

Графіки виконуються у програмі MS Excel, як і рисунки.

Таблиці, рисунки, графіки, формули поміщаються після посилання на них у тексті.

УДК 633.11:631.527:631.524.85

Молоцький М.Я., д-р с.-г. наук

Петренко С.В., магістр

Білоцерківський національний аграрний університет

Роль регуляторів росту рослин у
підвищенні продуктивності картоплі

Встановлено, що регулятори росту рослин Емістим С і Потейтін посилюють ростові процеси рослин картоплі за обробки садивних бульб і рослин за висоти 10-12 см – у фазі бутонізації, зростає врожайність у сортів Розара на 26-31 ц/га і Слов’янка – 35-43 ц/га порівняно з контролем, покращується товарність бульб і їх середня маса, підвищується чистий прибуток і рентабельність виробництва картоплі.

Ключові слова: картопля, бульба, регулятори росту рослин, Емістим С, Потейтін, урожайність.

У багатьох країнах світу зростає науковий і практичний інтерес до регуляторів росту рослин (РРР). Це пов’язано з тим, що останніми роками розкрито поняття механізму дії багатьох відомих РРР. Створені нові препарати вузькоспрямованої дії, наприклад, активатори та інгібітори фітогормонів, регулятори метаболізму, фотосинтезу, транспірації та інших процесів [1, 6].

Висока ефективність РРР зумовлена вмістом у них збалансованого комплексу біологічно активних речовин, завдяки яким прискорюється наростання вегетативної маси та кореневої системи, а тому більш активно використовуються поживні речовини, зростають захисні властивості рослин, їхня стійкість до захворювань, стресів та несприятливих погодних умов. Це дозволяє зменшити на 20–30 % обсяг використання пестицидів без зменшення захисного ефекту [8]. Українські РРР виходять на міжнародні ринки. Вони зареєстровані в Росії, Білорусі та Молдові [5].

РРР на картоплі застосовують з метою посилення процесів відтоку продуктів фотосинтезу з наземної маси в бульби. Обробка РРР стимулює проростання вічок, розташованих не тільки у верхній, але й нижній частині бульби. Це сприяє утворенню більшої кількості стебел, збільшує асиміляційну поверхню і продуктивність рослин картоплі. Так, за даними Мещерякова Є.П., Мещерякової Н.О., [3] обробка насіннєвих бульб фізіологічно активними речовинами: аеросилом, івіном, екстрактом з пророслого насіння пшениці сприяла збільшенню кількості стебел у кущі, підвищенню врожайності порівняно з контролем на 15–21 %.

РРР сприяють подоланню наслідків глобального потепління, дозволяють суттєво підвищити посухостійкість сортів картоплі та інших культур, а також знизити шкодочинність деяких інших стресових чинників під час формування врожаю. Виявлено протекторну дію РРР, зокрема полістимуліну К для підтримання оптимального співвідношення інтенсивності фотосинтезу, фітодихання і дихання та підвищення стійкості, що зменшує недобір урожаю бульб картоплі за дефіциту вологи [2].

Вітчизняні РРР мають помірну вартість, а обробка ними посівів і насіння органічно вписується до існуючих технологій. Тому прибуток від використання регуляторів у 5–10 разів перевищує витрати, пов’язані з їхнім застосуванням [4].

Широке використання РРР суттєво обмежується деякими невирішеними проблемами. Однією з яких є виявлення специфіки дії синтетичних регуляторів росту залежно від виду і сорту рослин, а також способу застосування. В літературі стосовно цього питання зустрічається багато протиріч, тому одним з важливих завдань в картоплярстві є розробка найбільш раціональних прийомів застосування РРР. Також в літературі немає рекомендацій щодо доцільності застосування РРР, не показана їхня економічна ефективність, хоча зважаючи на невисоку вартість вітчизняних препаратів, можливість їх використання є у більшості господарств.

Мета досліджень – підвищення врожайності та економічної ефективності вирощування картоплі за рахунок раціонального використання РРР. В завдання досліджень входило визначення способів застосування РРР, реакція сортів різних груп стиглості на застосування біостимуляторів та визначення економічної доцільності їх використання.

Умови та методика проведення досліджень. Дослідження з вивчення впливу РРР і способів їх внесення на ріст і розвиток рослин картоплі та врожайність проводили в ТОВ «Земля
Томилівська» Білоцерківського району Київської області.

Ґрунти – чорноземи типові малогумусні, крупнопилувато-середньосуглинкового механічного складу. Згідно з проведеними аналізами 2007 р. вони характеризуються такими показниками: у орному шарі 0–30 см уміст гумусу 3,47 %; Nлг – 7,6 мг; Р₂О₅ – 13,0 мг; К₂О – 15,1 мг/100 г ґрунту, сума поглинутих основ – 18,1 мг-екв.; гідролітична кислотність – 2,15 мг-екв. на 100 г абсолютно сухого ґрунту.

Погодні умови 2006 і 2008 рр. в цілому були сприятливими для росту і розвитку рослин картоплі, а 2007 р. – несприятливими.

Експериментальна робота з вивчення впливу сорту і РРР та строків їх застосування на ріст і розвиток рослин картоплі, а також на їхню продуктивність проводилася шляхом закладання двофакторного польового досліду та лабораторних аналізів.

Схема польового досліду включала два фактори: сорти та РРР і строки їх застосування.

Фактор А

Фактор В

1. Розара (ранній)

2. Слов’янка

(середньостиглий)

1. Без обробки РРР (контроль)

2. Передсадивне обприскування бульб Емістимом С – 50 мл/т,

розчиненому в 12 л води

3. Обприскування Емістимом С після появи сходів (висота рослин 10–12 см) – 100 мл/га

4. Обприскування рослин Емістимом С у фазі бутонізації – 100 мл/га (разом з обробкою рослин від фітофторозу)

5. Передсадивне обприскування бульб Потейтіном – 50 мл/т,

розчиненому в 12 л води

6. Обприскування Потейтіном після появи сходів

(висота рослин 10–12 см) – 100 мл/га

7. Обприскування рослин Потейтіном у фазі бутонізації – 100 мл/га

(разом з обробкою рослин від фітофторозу)

Площа ділянок І порядку (сорт) – 179,2 м², ІІ порядку (регулятори росту) – 25,6 м². Повторність варіантів досліду – триразова. Розміщення варіантів – систематичне.

Органічні добрива – 40 т/га підстилкового солом’янистого гною ВРХ вносили під зяблеву оранку, мінеральні добрива (нітроамофоску) – під передсадивну культивацію. Для садіння використовували бульби масою 50–80 г, які висаджували за схемою 50 × 40 см, що забезпечувало густоту садіння 50 тис. бульб на 1 га.

Результати досліджень та їх обговорення. Відомо, що строки настання і тривалість проходження фенологічних фаз у першу чергу залежать від скоростиглості сорту і це повністю підтвердилося нашими дослідженнями.

У сорту Розара сходи з’являлися раніше на 6 днів, а період від цвітіння до відмирання бадилля був коротшим на 15 днів, ніж у Слов’янки. Тому і період вегетації у Розари виявився меншим на 23 дні.

Численні літературні дані свідчать про те, що сходи бульб, бутонізація, цвітіння та відмирання картоплиння регулюються гормональною системою рослин – рівнем та співвідношенням ендогенних ростових речовин. Важливе значення при цьому відіграють температурні умови, кількість та розподіл атмосферних опадів протягом періоду вегетації, забезпечення ґрунту поживними речовинами. Значний вплив на ці процеси справляють РРР.

У варіантах, де обробляли бульби РРР перед садінням і за висоти рослин 10–12 см виявили скорочення всіх наступних фаз росту і розвитку, крім фази цвітіння-відмирання бадилля. Тобто у цих випадках рослини картоплі протягом довшого періоду синтезують органічні речовини, що в кінцевому результаті позитивно впливає на їх продуктивність.

Найбільше зростання періоду цвітіння-відмирання бадилля відбулося у випадках обприскування рослин РРР у фазі бутонізації; порівняно з контролем на 5–6 днів у Розари і на 5–7 днів у Слов’янки. Збільшився в цих варіантах і період вегетації.

Отже, дослідженнями було встановлено, що застосування Емістиму С і Потейтіну позитивно впливало на ріст і розвиток картоплі обох сортів у всі фази розвитку.

РРР позитивно вплинули і на схожість бульб. Навіть у несприятливому 2007 р. за передсадивного застосування РРР у сорту Розара були відмічені ранні дружні сходи, які з’явилися на 3 дні раніше ніж на контролі. В середньому, за роки проведення досліду, на контрольних варіантах за садіння на 1 га 50 тис. шт. бульб у сорту Розара, зійшло 47,5 тис. шт. або 95 %, у Слов’янки – 45,5 тис. шт. – 91 %, не зійшло відповідно 5 і 9 %. За обробки садивних бульб регуляторами росту зрідженість насаджень знизилась до 1,8 % у першого сорту і до 4,7 % – другого.

Однією із складових формування врожаю є кількість стебел на один кущ, тобто стеблоутворювальна здатність бульб. При збільшенні кількості стебел зростає кількість бульб в урожаї, підвищується продуктивність рослин. Вивчення процесу формування оптимальної густоти насаджень показало, що з бульб утворюються кущі з різною кількістю стебел – від одного-двох до п’яти-семи і більше, що в свою чергу впливає на розвиток фотосинтезуючої поверхні рослин, яка залежить не стільки від кількості кущів, скільки від кількості стебел на одиницю площі та їх облистяності.

Основним фактором, який впливав на стеблоутворювальну здатність материнських бульб, були їх сортові особливості і погодні умови. Так, в 2006 р. у сорту Розара виявлено 4,7 стебла на кущ, а у 2007 – 3,7; у Слов’янки відповідно 3,6 і 2,8 стебла на кущ.

Також необхідно відмітити, що у тих варіантах, де проводилася обробка рослин РРР за висоти 10–12 см, кількість стебел в кущі збільшувалася за рахунок утворення їх із пазушних бруньок основного стебла, які знаходилися вище поверхні ґрунту і в результаті підгортань утворювали власні кореневі столони і бульби.

Вирішальне значення для одержання високої врожайності бульб мають швидкість формування асиміляційного апарату, розмір активної листкової поверхні, тривалість її функціонування, відносна швидкість росту бульб і раціональний розподіл синтезованих асимілянтів. Домінуюче значення серед цих факторів має швидкість формування листкової поверхні рослин і бульбоутворення.

Взаємозв’язок росту рослин та інтенсивності фотосинтезу викликає безперервну перебудову фотосинтетичного апарату в ході онтогенезу і посилює формування ростучих органів, які споживають асимілянти.

Більшість дослідників вважають, що максимальне нагромадження врожаю відбувається за маси картоплиння 35–40 т/га і площі листкової поверхні 35–40 тис.м²/га.

Дослідженнями, які проводилися у Білоцерківському ДАУ, доведено, що у зоні Лісостепу для сучасних сортів оптимальна площа листя становить 40–45 тис.м²/га [4].

В наших дослідах відмічено, що площа листової поверхні залежала від сорту і РРР. У сорту Роза-ра за використання РРР площа листя на кущ зросла у середньому на 6,4 %, Слов’янки – на 8 %.

Позитивні результати виявлені за обробки рослин РРР у фазі бутонізації. Приріст листяної поверхні склав по сорту Розара за обробки Емістимом С – 8,8, Потейтіном – 9,6 % і відповідно по сорту Слов’янка – 6,6 і 8,0 %.

Порівняно з контролем у середньому по всіх варіантах додаток від обробки бульб і рослин РРР по сорту Розара склав 1,9, Слов'янка – 2,3 тис.м²/га (табл. 1).

По сорту Розара кращими варіантами виявилися оброблення рослин Емістимом С у фазі бутонізації – додаток 8,6 % і Потейтіном у цій фазі – 10,1 % до контролю. По сорту Слов’янка кращими варіантами виявилися обробка бульб Потейтіном (додаток 8,5 %) і обприскування ним рослин (8,5 %). Аналіз показує, що у сорту Розара утворився менший листовий апарат в агроценозі, ніж у Слов’янки. Так, в середньому по варіантах досліду площа листової поверхні у нього склала 29,5 тис.м²/га, а по сорту Слов’янка – 40,9 тис.м²/га, що більше на 11 тис.м²/га.

Таблиця 1 – Площа листя з 1 га залежно від сорту і дії РРР у фазі цвітіння (середнє за 2006–2008 рр.)

Варіанти досліду	Розара		Слов’янка
Варіанти досліду	Площа листя, тис.м²/га	Додаток до контролю	Площа листя, тис.м²/га	Додаток до контролю
1. Без обробки РРР (контроль)	27,6	-	38,6	-
2. Передсадивне обприскування бульб Емістимом С	29,9	2,3	41,4	2,8
3. Обприскування Емістимом С за висоти рослин 10–12 см	28,5	0,9	39,5	0,9
4. Обприскування рослин Емістимом С у фазі бутонізації	30,0	2,4	41,4	2,8
5. Передсадивне обприскування бульб Потейтіном	29,9	2,3	41,9	3,3
6. Обприскування Потейтіном за висоти рослин 10–12 см	28,5	0,9	39,5	0,9
7. Обприскування рослин Потейтіном у фазі бутонізації	30,4	2,8	41,9		3,3
Середнє по дослідних варіантах	29,5	1,9	40,9		2,3

Головним показником доцільності застосування будь-якого заходу в рослинництві є його вплив на врожайність. Дані таблиці 2 показують, що сорти значно відрізнялися за цим показником. Середня врожайність сорту Розара по досліду склала 217 ц/га, а Слов’янки – 316 ц/га, що більше на 99 ц/га.

Таблиця 2 – Вплив сорту і РРР на врожайність картоплі (середнє за 2006–2008 рр.)

Варіанти	Розара			Слов’янка
	Урожайність, ц/га	± до контролю		Урожайність, ц/га	± до контролю
	Урожайність, ц/га	ц	%	Урожайність, ц/га	ц	%
1	198			292
2	218	20	10,1	317	25	8,6
3	215	17	8,6	310	18	6,1
4	224	26	13,1	327	35	12,0
5	219	21	10,6	319	27	9,2
6	216	18	9,1	312	20	6,8
7	229	31	15,6	335	43	14,7

НІР_0,05: фактор А=1,08 ц/га; фактор В=2,02 ц/га; фактор А´В=2,86 ц/га

Найбільший вплив мали РРР, коли ними обробляли рослини під час бутонізації: додаток до контролю по сорту Розара за використання Емістиму С – 26 ц/га або 13,1 %, Потейтіну – 31 ц/га або 15,6 %; по сорту Слов’янка – Емістиму С – 35 ц/га і 12 %, Потейтіну – 43 і 14,7 % відповідно.

Основними елементами структури врожаю є кількість бульб у кущі і середня маса бульби. При застосуванні РРР підвищення урожайності є результатом збільшення середньої маси бульби, їх кількості в кущі або обох показників одразу.

Матеріали наших трирічних досліджень свідчать про те, що кращим біостимулятором виявився Потейтін. При обробці ним садивних бульб в урожаї відмічено приріст кількості бульб під кущем у сорту Розара на 7 % і Слов’янки – на 2,5 % порівняно з контролем. При обробці садивних бульб Емістимом С кількість бульб у сорту Розара зросла на 4 %, а у сорту Слов’янка – на 1,6 % порівняно з контролем.

Добрі результати по обох сортах одержано за обробки рослин РРР. Так, за обприскування їх за висоти 10–12 см, приріст кількості бульб під кущем по сорту Розара склав 6,9 %, у Слов’янки – 2,4 %; у фазі бутонізації відповідно 6,7 і 2,1 %.

Досліди виявили, що приріст маси бульби картоплі у несприятливому за погодними умовами 2007 р. практично був на рівні 2006 і 2008 рр., що свідчить про позитивну роль РРР навіть за несприятливих умов вирощування картоплі.

Найбільший приріст маси бульб картоплі в обох сортів порівняно з контролем був на варіантах, де проводили обробку рослин регуляторами росту у фазі бутонізації. Аналіз даних показує, що у сорту Слов’янка виявлено більший приріст маси бульб, ніж у сорту Розара і він становив від 2,2 до 13,5 г у першого і від 1,4 до 6,7 г – у другого.

В більшості варіантів по сорту Слов’янка в урожаї збільшилась частка великих бульб масою понад 80 г, зменшилась частка відходів. Але на загальну товарність це незначно вплинуло через високий її рівень на контролі.

В сорту Розара помітно збільшилася частка товарних бульб під дією регуляторів росту порівняно з контролем.

В цілому можна констатувати, що кращий фракційний склад бульб отримали при обприскуванні рослин регуляторами росту за їх висоти 10–12 см і у фазі бутонізації.

Коефіцієнт розмноження – відношення маси кондиційного насіння в урожаї до маси висіяного насіння. У картоплі існує К.р. ваговий – маса садивних бульб (ц/га) поділена на норму садіння (ц/га) і кількісний – кількість садивних бульб в урожаї (шт./га) поділена на норму садіння (шт./га). Простіше користуватися ваговим методом, що більш сприйнятливо для виробництва (табл. 3).

У сорту Розара найвищий вихід насінних бульб в урожаї отримали за обробки бульб Потейтіном, який на 15 ц вищий, ніж на контролі, а найменшу на варіантах, де обприскували рослини за висоти 10–12 см Емістимом С і Потейтіном.

Вихід садивних бульб в урожаї у сорту Слов’янка визначений найбільшим за обробки садивних бульб Емістимом С – на 14 ц/га перевищував контроль. Найменший вихід виявився у тих же варіантах, що і у сорту Розара. Порівняно з контролем вона на 6 ц більша за обробки рослин Емістимом і на 4 ц – за обробки Потейтіном.

Таблиця 3 – Вихід садивних бульб в урожаї і коефіцієнт розмноження залежно від сорту і РРР
(середнє за 2006–2008 рр.)

Варіанти	Розара				Слов’янка
Варіанти	Урожай-ність, ц/га	В т.ч. садив-них бульб, ц/га	% садив-них бульб	Коефі-цієнт розмноження	Урожай-ність, ц/га	В т.ч. садив-них бульб, ц/га	% садив-них бульб	Коефі-цієнт розмно-ження
1	198	91	45,9	3,0	292	110	37,6	3,7
2	218	104	47,9	3,5	317	124	39,1	4,1
3	215	93	43,1	3,1	310	116	37,5	3,9
4	224	96	42,8	3,2	327	118	36,0	3,9
5	219	106	48,5	3,5	319	121	38,0	4,0
6	216	93	43,0	3,1	312	114	36,6	3,8
7	229	97	42,4	3,2	335	117	35,0	3,9
Середнє	217	97	44,8	3,2	316	117	37,0	3,9

Ваговий коефіцієнт розмноження в середньому по сорту Розара був меншим, ніж у сорту Слов’янка – на 0,7. Це в першу чергу пов’язано з урожайністю. Вона у сорту Розара майже на 100 ц менша і тому, незважаючи на більший процент садивних бульб в урожаї, коефіцієнт розмноження все таки є меншим.

Основою ведення господарства є економічний розрахунок. Впровадження сорту чи технологічного заходу або прийому повинно бути, перш за все, економічно вигідним. Висновок про ефективність не можна робити лише за істотною прибавкою врожаю. Отриманий приріст не завжди може окупити ті кошти, що були витрачені на придбання та застосування відповідної кількості РРР. Крім агрономічної, обов’язковою є і економічна оцінка застосування РРР, яка включає такі вважливі вартісні показники як чистий прибуток та рівень рентабельності [7].

Проведений аналіз засвідчив, що значна частка витрат лягла на оплату праці і складала близько 30 %. Також вагомі затрати має садивний матеріал – 27 % і органічні добрива – 23 %. Затрати на РРР і їх застосування не перевищують 2 % від загальних.

Надходження від реалізації продукції, дозволили визначити економічну ефективність вирощування картоплі. За обробки садивних бульб і рослин сорту Розара РРР, завдяки підвищенню врожайності, знизилась собівартість 1 ц бульб на 8–14 грн, зросли умовно чистий прибуток на 5845–8840 грн і рентабельність в середньому на 31 % порівняно з контролем.

Економічна ефективність вирощування картоплі за застосування РРР у сорту Слов’янка виявилась вищою ніж у Розари. За обробки бульб і рослин РРР собівартість картоплі, порівняно з контролем знизилась з 76 до 66 грн/ц, а рентабельність підвищилась з 93 до 123 %.

Рентабельність вирощування сорту Розара була нижчою, ніж по сорту Слов’янка на 28 %.

Висновки.

1. Доведено, що обробка садивних бульб і вегетуючих рослин регуляторами росту дозволяє оптимізувати параметри куща, процес бульбоутворення, що в кінцевому результаті забезпечує підвищення врожаю картоплі.

2. Встановлено, що передсадивна обробка бульб регуляторами росту – Емістимом С і Потейтіном сприяла прискоренню появи сходів на 2–3 дні, збільшенню схожості бульб на 3–5 % та їх стеблоутворювальної здатності на 8,4–14,6 %, скороченню періоду вегетації на 2–3 дні.

3. За обробки рослин цими препаратами за висоти 10–12 см і у фазі бутонізації відмічалось посилення їх дії на ріст і розвиток рослин, яке полягало у збільшенні листкового апарату у сорту Розара до 30,4 тис.м²/га, у Слов'янки – до 41,9 тис.м²/га, що більше ніж на контролі на 10,1 і 8,5 % відповідно.

4. Обробка рослин Емістимом С і Потейтіном у фазі бутонізації забезпечила підвищення врожайності обох сортів. У сорту Розара в середньому за три роки вона становила відповідно 224–229 ц/га, приріст до контролю 26–31 ц/га, у сорту Слов'янка – 327–335 ц/га і 35–43 ц/га.

5. За обробки бульб і рослин Емістимом С і Потейтіном зросла товарність бульб сорту Розара на 4,7–6,2 %, сорту Слов'янка – на 1,3–4,1 % і середня маса товарної бульби відповідно на 2,3–11 % і 2,0–12,1 %.

6. Аналіз економічної ефективності застосування регуляторів росту Емістиму С і Потейтіну показав доцільність їх використання в господарстві за вирощування картоплі. Найвищий чистий прибуток і рентабельність за вирощування обох сортів отримано при обприскуванні рослин у фазі бутонізації Потейтіном. Чистий прибуток у сорту Розара склав 17840 грн/га, у сорту Слов'янка – 27400 грн/га, рівень рентабельності становив відповідно 82 і 123 %.

В подальшому буде вивчено роль РРР у покращенні використання поживних речовин з ґрунту і добрив.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Брощак І.С. Продуктивність сортів картоплі залежно від норм і способів застосування регуляторів росту в умовах західного Лісостепу України: Автореф. дис. канд. с.-г. наук. – Вінниця, 2005. – 20 с.

2. Власенко М.Ю., Киянко З.Б. Вплив Потейтіну на адаптивну здатність картоплі до зміни екологічних факторів / Проблеми підвищення адаптивного потенціалу системи рослинництва у зв’язку зі змінами клімату: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конферен. м. Біла Церква, 26–28 лютого 2008 р. – Біла Церква, 2008. – 15 с.

3. Мещеряков Є.П., Мещерякова Н.О. Фізіологічно активні речовини як фактор зростання врожайності, якості і економічної ефективності вирощування картоплі // Зб. наук. пр. Харківського аграрного університету. – Харків, 2002. – Вип. 5. – С. 129–135.

4. Молоцький М.Я., Федорук Ю.В., Житнецький К.В., Деригуз Р.О. Особливості використання регуляторів росту рослин при вирощуванні картоплі // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Збірник наукових праць. Випуск 50. – Біла Церква, 2007. – 39 с.

5. Настольная книга картофелеводства // В.Г. Иванюк и др. / Под ред. С.А. Гурко; РУП "Научн.-практ. НАН Беларуси по картофелеводству и плодоовощеводству". – Минск: Рэйплац, 2007. – 191 с.

6. Разумова Т.Н. Эффективность применения регуляторов роста на картофеле // Вопросы картофелеводства: Материалы школы молодых ученых / ВНИИКХ. – М., 2004. – С. 162–167.

7. Ревунова Л.Г., Куценко В.С. Продуктивність картоплі в умовах Полісся України залежно від комплексного застосування добрив і регуляторів росту // Картоплярство: Міжвід. темат. наук. зб. – К.: Аграрна наука, 2006. – Вип. 34–35. – С. 109–118.

8. Технология применения регуляторов роста растений в земледелии. Метод. пособ. / Под ред. С.П. Пономаренко – К., 2003. – 54 с.

Роль регуляторов роста растений в повышении продуктивности картофеля

М.Я. Молоцкий, С.В. Петренко

Установлено, что регуляторы роста растений Эмистим С и Потейтин усиливают ростовые процессы растений картофеля при обработке семенных клубней и растений в период их высоты 10-12 см и в фазе бутонизации, увеличивают урожайность у сортов Розара на 26-31 ц/га и Словянка – на 35-43 ц/га в сравнении с контролем, улучшается товарность клубней и их средняя масса, увеличивается чистая прибыль и рентабельность производства картофеля.

Role of Plants Growth Regulators in Potato Productivity Increase

M. Molotskiy, S. Petrenko

There was revealed that plant growth regulators emistym C and poteityn intensify growth of potato plant after applying it in both cases: tubers treatment before planting and plants treatment at the 10-12 cm length and at the budding. This regulators increase yield of Rosara cultivar up to 26-31 c/ha, Slovyanka – 35-43 c/ha compared to control. In comparison with control these cases caused to better tubers’ marketability, their medium mass. Treatment of potato tubers and plants increase after-tax profit and economic efficiency.

Key words: potato, tuber, regulators of growth of plants, Emistim S, Poteytin, productivity.

УДК 634.11:631.8

чебан с.д., канд. с.-г. наук

Подільський державний аграрно-технічний університет

Вплив мінеральних добрив на кількість та співвідношення
генеративних і вегетативних утворень різних сортів яблуні

Наведено результати досліджень із вивчення сумісного застосування позакореневого підживлення дерев яблуні з основним удобренням, його вплив на утворення та співвідношення генеративних утворень різних сортів яблуні. На утворення плодоносної деревини більше впливала подвійна норма азоту в ґрунт у поєднанні з різними нормами позакореневого підживлення. Виділено кращий варіант сумісного застосування добрив фон + N₆₀+ N²⁰, у якому значно зросла кількість генеративних і вегетативних утворень, що позитивно вплинуло на урожай сортів яблуні Айдаред, Мутсу і Мантуанське.

Ключові слова: яблуня, генеративні і вегетативні утворення, основне удобрення, позакореневе підживлення.

Поряд з належним однорічним приростом пагонів для отримання високих і стійких врожаїв плодів необхідно мати достатню кількість генеративних утворень [4]. Важливе значення має також і їх співвідношення. Вивчення реакції дерев яблуні зимових сортів достигання на позакореневе підживлення карбамідом на різних фонах мінерального удобрення проводилось в умовах багаторічних насаджень на клоновій підщепі ММ 106.

Мета досліджень – вивчення оптимальної норми і способу внесення азотних добрив на кількість та співвідношення вегетативних і генеративних утворень.

Методика досліджень. Дослідження проводились в промислових насадженнях, закладених навесні 1985 року однорічними саджанцями зимових сортів яблуні Айдаред, Мантуанське і Мутсу. Підщепа – ММ 106, схема розміщення дерев 5 × 4 м (500 дерев на 1 га), посаджені дерева сортовими смугами по 8 рядів у кожній. Формування крони дерев виконано за розріджено-ярусною системою.

Нами в цьому саду дослід закладено навесні 2000 року. Дослідження проводились на кафедрі плодівництва і виноградарства Уманського ДАУ.

Фітометричні вимірювання та фенологічні спостереження проводили згідно з методичними рекомендаціями Уманського ДАУ за редакцією Г.К. Карпенчука і О.В. Мельника [5]. Закладання досліду, фенологічні спостереження, виконання агрохімічних аналізів ґрунту і листя дерев яблуні проводили за загальноприйнятими методиками, а саме – використовували „Методичні вказівки для проведення польових дослідів з добривами” [1], „Методичні вказівки для проведення досліджень в тривалих дослідах з добривами” [2], „Програмно-методичні вказівки з проведення досліджень з добривами в садах, ягідниках і плодових розсадниках” [3].

Результати досліджень та їх обговорення. За даними таблиць 1, 2 видно, що сума генеративних утворень у варіанті „без добрив” залежно від сорту була неоднаковою.

Таблиця 1 – Співвідношення між пагонами і генеративними утвореннями дерев різних сортів яблуні
залежно від норм та способів внесення мінеральних добрив, (середнє за 2000-2002 рр.)

Норма добрив у грунт	Позако-реневе підживлення	Айдаред				Мантуанське				Мутсу
		пагони		генеративні утворення		пагони		генеративні утворення		пагони		генеративні утворення
		штук	%*	штук	%	штук	%*	штук	%	штук	%*	штук	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Без добрив	без піджив-лення	173	20,4	675	79,6	242	24,3	754	75,7	136	17,1	658	82,9
	N¹⁰	173	19,4	719	80,6	240	22,5	828	77,5	136	16,2	703	83,8
	N²⁰	176	18,2	789	81,8	247	22,8	838	77,2	137	16,3	705	83,7
	N³⁰	182	22,1	643	77,9	245	22,5	843	77,5	134	18,1	608	81,9
Р₆₀К₆₀ – фон	без піджив-лення	180	19,7	736	80,3	241	22,0	852	78,0	134	15,2	749	84,8
	N¹⁰	185	19,3	773	80,7	239	22,7	814	77,3	136	15,3	750	84,7
	N²⁰	187	19,3	784	80,7	240	21,1	899	78,9	137	15,9	727	84,1
	N³⁰	181	19,1	768	80,9	250	22,3	871	77,7	138	16,4	702	83,6
Фон + N₃₀	без піджив-лення	180	20,9	680	79,1	254	24,4	786	75,6	149	17,6	700	82,4
	N¹⁰	186	22,8	629	77,2	260	25,1	776	74,9	152	19,6	625	80,4
	N²⁰	184	21,6	669	78,4	261	23,3	860	76,7	152	18,9	651	81,1
	N³⁰	183	21,1	684	78,9	261	22,1	922	77,9	159	19,5	658	80,5
Фон + N₆₀	без піджив-лення	194	20,9	733	79,1	266	24,6	815	75,4	145	17,6	681	82,4
	N¹⁰	191	20,9	721	79,1	276	24,1	867	75,9	155	18,1	700	81,9
	N²⁰	201	19,7	817	80,3	288	23,2	952	76,8	172	18,3	770	81,7
	N³⁰	197	20,4	771	79,6	282	26,4	777	73,4	158	19,8	640	80,2
Фон + N₉₀	без піджив-лення	182	19,9	732	80,1	271	25,2	806	74,8	155	19,0	662	81,0
	N¹⁰	182	19,7	743	80,3	276	25,3	815	74,7	156	17,1	758	82,9
	N²⁰	189	19,8	767	80,2	283	25,5	825	74,5	169	22,0	600	78,0
	N³⁰	191	20,3	749	79,7	282	25,8	810	74,2	158	19,6	648	80,4

Примітка: * – у % від загальної суми пагонів та генеративних утворень.

Найбільшою кількістю плодових і ростових утворень характеризувався сорт Мантуанське (996 штук на дерево). При цьому кількість пагонів склала 242 шт./дер., а генеративних гілочок – 754 шт. Таке співвідношення сприяло більш інтенсивному цвітінню дерев та найвищому їх врожаю.

Найменше новоутворень було в сорту Мутсу (794 шт./дер.). Проте плодоносні утворення зай-мали дещо більшу частину, а пагони, відповідно, меншу. Проміжне місце займав сорт Айдаред.

Нами підтверджено, що існує пряма залежність між генеративними утвореннями, інтенсивністю цвітіння та врожайністю, але така закономірність проявилася не в усіх варіантах досліду.

Співвідношення та способи внесення мінеральних добрив значно впливали на утворення генеративних і вегетативних утворень. При внесенні одинарної норми азоту (N₃₀) в ґрунт у складі повного мінерального добрива в насадженнях сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське відбулося збільшення кількості плодових і вегетативних утворень на 1,4; 6,9 і 4,4%, а генеративні утворення в цьому випадку займали відповідно 79,1; 82,4 і 75,8% від загальної кількості новоутворень. Норми азотних добрив збільшували кількість генеративних гілочок відносно контролю на 0,7; 6,9 і 4,2%.

Таблиця 2 – Сумарна кількість генеративних утворень і вегетативних пагонів на деревах різних сортів яблуні залежно від норм та способів внесення мінеральних добрив, (середнє за 2000-2002 рр.)

Норма внесення добрив		Айдаред		Мантуанське		Мутсу
у грунт	позакоренево	шт./дер.	у % до контролю	шт./дер.	у % до контролю	шт./дер.	у % до контролю
Без добрив (контроль)	без підживлення	848	100,0	996	100,0	794	100,0
	N¹⁰	892	105,2	1068	107,2	839	105,7
	N²⁰	965	113,8	1085	108,9	842	106,0
	N³⁰	825	97,3	1088	109,2	742	93,5
Р₆₀К₆₀– фон	без підживлення	916	108,0	1093	109,7	883	111,2
	N¹⁰	958	112,9	1053	105,7	886	111,6
	N²⁰	971	114,5	1139	114,4	864	108,8
	N³⁰	949	111,9	1121	112,6	840	105,8
Фон + N₃₀	без підживлення	860	101,4	1040	104,4	849	106,9
	N¹⁰	815	96,1	1036	104,0	777	97,9
	N²⁰	853	100,6	1121	112,6	803	101,1
	N³⁰	867	102,2	1183	118,8	817	102,9
Фон + N₆₀	без підживлення	927	109,3	1081	108,5	826	104,0
	N¹⁰	912	107,5	1143	114,8	855	107,7
	N²⁰	1012	120,0	1240	124,5	942	118,6
	N³⁰	968	114,2	1059	106,3	798	100,5
Фон + N₉₀	без підживлення	914	107,8	1077	108,1	817	102,9
	N¹⁰	925	109,1	1091	109,5	914	115,1
	N²⁰	956	112,7	1108	111,2	769	96,9
	N³⁰	940	110,8	1092	109,6	806	101,5

Аналогічне збільшення у варіантах з подвійною і потрійною нормами внесеного в ґрунт азоту. Підвищення норми азоту до 30 кг/га д.р. при позакореневому підживленні сприяло збільшенню кількості генеративних утворень у сорту Мантуанське (843 шт./дер.). У сортів Айдаред і Мутсу найбільший вплив на цей показник мала норма N²⁰ (789 і 705 шт./дер.).

На фоні (Р₆₀К₆₀) позакореневе підживлення у відповідних дозах мало такий же вплив для сортів Айдаред і Мантуанське, а в сорту Мутсу проявилося зниження кількості плодоносної деревини.

Сумісне застосування одинарної норми азоту в ґрунт з позакореневим підживленням незначною мірою впливало на суму плодових утворень сортів Айдаред і Мутсу, підвищення складало лише 0,6-2,2 і 1,1-2,9% до контролю. Дещо більший вплив цього співвідношення добрив відмічався в сорту Мантуанське (4,0-18,8% до контролю). Проте генеративні органи тут займали 74,9-77,9% від загальної суми всіх утворень вегетативного і генеративного характеру.

На утворення плодоносної деревини більше впливала подвійна норма азоту в ґрунт у поєднанні з різними нормами позакореневого підживлення. За період досліджень генеративні гілочки у сортів займали 79,1-80,3; 80,2-81,9 і 73,4-76,8% від загальної суми утворень, що відповідно на 6,8-21,0; 6,4-17,0 і 3,1-26,3% перевищувало варіант без добрив. Така ж закономірність проявлялася при застосуванні позакореневого підживлення з потрійною нормою азоту (N₉₀) в ґрунт.

Найкращою реакцією на внесення мінеральних добрив різними способами характеризувався сорт Мантуанське. Сума всіх утворень підвищувалася на 4,4-24,5%. Слабкіше реагували Айдаред і Мутсу – 0,6-20,0 і 0,5-18,6%. Сорт Мантуанське порівняно з іншими відрізнявся більшою сумою утворень (1040-1240 шт./дер.).

Висновки. Внесення мінеральних добрив різними способами та в різних співвідношеннях сприяло інтенсивному утворенню плодоносної деревини у всіх сортів. У варіанті фон + N₆₀+ N²⁰ кількість їх значно зросла, що позитивно вплинуло на урожай.

Список літератури

1. Методические указания по полевым опытам с удобрениями в садах и ягодниках. – М.: Колос, 1967. – 45 с.

2. Методические указания по проведению исследований в длительных опытах с удобрениями /Под ред. профессора В.Г. Минеева. – М.: Колос, 1985. – 131с.

3. Программно-методические указания по проведению исследований с удобрениями в садах, ягодниках и плодовых питомниках /Под ред. П.Д. Поповича. – Киев-Умань, 1985. – 108 с.

4. Танасьев В.К., Балан В.В. Особенности плодоношения яблони привитой на подвоях М 4 и М 9 в зависимости от плотности насаждений и доз удобрений //Садоводство, виноградарство и виноделие Молдавии. – 1979. – № 11. – С. 19-22.

5. Учеты, наблюдения, анализы, обработка данных в опытах с плодовыми и ягодными растениями: Методические рекомендации /Под ред. Г.К. Карпенчука и А.В. Мельника.– Умань: Уманский с.-х. ин-т, 1987. – 115 с.

Влияние минеральных удобрений на количество и соотношение генеративных и вегетативных образований разных сортов яблони

С.Д.Чебан

Приведены результаты исследований по изучению совместимого применения внекорневой подкормки деревьев яблони с основным удобрением, его влияние на образование и соотношение генеративных образований разных сортов яблони. На образование плодоносной древесины больше влияла двойная норма азота в почву в сочетании с разными нормами внекорневой подкормки. Выделен лучший вариант совместного применения удобрений фон+N₆₀+N²⁰ в котором значительно возросло количество генеративных и вегетативных образований, что положительно повлияло на урожай сортов яблони Айдаред, Мутсу и Мантуанское.

Influence of mineral fertilizers is on an amount and correlation of generative and vegetative formations of different a variety apple tree

S. Cheban

The results of researches from the study of compatible application of fertilizer to apple trees with the main fertilizer, his influence are resulted on education and correlation of generativnikh formations of different sorts of apple. On formation of plodonosnoy wood anymore the double norm of nitrogen influenced in soil in combination with the different norms of out-of-root feeding-up. The best variant of compatible application of fertilizers is selected background + N₆₀ + N²⁰ in which the amount of generative and vegetative educations grew considerably, that positively influenced on the harvest of sorts of apple-tree of Aydared, Mutsu and Mantuanske.

Key words: apple, generative and vegetative educations, main fetilizer, out-of-root feeding-up.

УДК 635.649:631.037

Садовська Н.П., канд. біол. наук

Маргітай Л.Г., канд. біол. наук

ВДНЗ “Ужгородський національний університет”

ВПЛИВ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ, ВІКУ ТА СТРОКІВ
ВИСАДЖУВАННЯ РОЗСАДИ НА УРОЖАЙНІСТЬ
ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО В УМОВАХ ЗАКАРПАТТЯ

Встановлено, що в низинній зоні Закарпаття найбільш доцільним способом вирощування розсади перцю солодкого є касетний з висаджуванням 45- та 55-денного її віку, вирощеної в касетах розміром 4×4 та 6×6 см відповідно, що забезпечує урожайність 20 т/га і більше. За традиційної технології вирощування розсади найвища продуктивність формується за раннього строку (10.05) її садіння 65-денного віку.

Ключові слова: перець солодкий, урожайність, розсада, способи вирощування, строки висаджування.

Перець солодкий та продукти його переробки, завдяки своїм смаковим та поживним якостям, користуються стійким попитом у населення України.

Особлива цінність перцю обумовлена високим вмістом у його плодах органічних кислот, азотистих речовин, цукрів та вітамінів. Споживання 40-50 г плодів цієї культури забезпечує денну потребу організму у вітаміні С [5].

Перець є розсадною культурою і тільки на півдні нашої країни його можна виростити прямим посівом насіння в ґрунт [3].

Розсадний спосіб вирощування має свої переваги, оскільки дозволяє отримувати більш ранню продукцію, підвищувати урожайність, вводити в культуру регіону рослини з тривалим вегетаційним періодом, зменшити затрати на вартість насіння. При вирощуванні розсадним способом формується здорова рослина, з типовими для певного сорту чи гібрида ознаками, закладаються оптимальні можливості для реалізації генетичного потенціалу [1].

Широке впровадження в сучасну практику овочівництва касет дає можливість вирощувати (без пікірування) і безпечно висаджувати на постійне місце розсаду навіть тих овочевих культур, коренева система яких володіє низькою здатністю до регенерації. Сформовані в розсадних касетах кореневі грудки мають високу опірність до пошкоджень і не пошкоджуються навіть при машинній висадці. Завдяки цьому рослини не зазнають стресу і здатні продовжувати ріст зразу після садіння [2].

Ґрунтово-кліматичні умови низинної зони Закарпаття сприятливі для вирощування перцю солодкого і за належної агротехніки можуть забезпечити урожайність плодів 20 т/га і більше. Дуже важливим є визначення оптимального віку розсади та строків її відсаджування (особливо у зв’язку із різким підвищенням пізньовесняних та літніх температур, що спостерігається в останні роки), оскільки це має вплив на початок надходження продукції та величину раннього урожаю.

Дослідженню елементів технології вирощування перцю солодкого в умовах Правобережного Лісостепу України присвячено ряд робіт [4, 7]. Для Закарпаття (західного регіону України) це питання залишається маловивченим.

Мета нашого дослідження полягала у вивченні та обґрунтуванні впливу окремих елементів технології вирощування перцю солодкого на його урожайність в умовах низинної зони Закарпаття (Ужгородський район). Завдання полягало у виявленні оптимального віку розсади, вирощеної різними способами, та встановленні найкращих строків висаджування різновікової розсади у відкритий ґрунт.

Об’єкт та методи досліджень. За об’єкт досліджень було взято середньостиглий сорт Ласточка. Дослід із вивчення впливу віку розсади, вирощеної різними способами, на урожайність включав наступні варіанти: ґрунтова розсада, вирощена без пікірування, віком 45, 55 і 65 діб та вирощена в касетах з розміром чашечок 4×4 та 6×6 см віком 35, 45 та 55 діб. Висаджували розсаду у відкритий ґрунт за схемою 70×20 см (71,4 тис. шт./га) у другій декаді травня. За контроль брали варіант із використанням ґрунтової розсади 55-денного віку.

Для встановлення оптимальних строків садіння використовували 45-, 55- та 65-денну ґрунтову розсаду, вирощену без пікірування. Висаджування у відкритий ґрунт на дослідній ділянці кафедри плодоовочівництва і виноградарства Ужгородського національного університету проводили 10.05, 17.05, 24.05 та 31.05 за тією ж схемою. За контроль взято висаджування розсади 17.05 віком 55 днів.

ґрунт дерново-підзолистий, суглинистий, слабокислий, вміст гумусу 2,3 %, структура дрібногрудочкувато-зерниста.

Дослідні ділянки розміщували методом рендомізованих блоків. Розмір облікової ділянки — 15 м², повторність – трикратна.

Отримані результати досліджень оброблені статистично [6].

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих в експерименті матеріалів підтвердив вплив віку розсади та способів її вирощування на величину урожаю. Причому відмінності спостерігали як між варіантами досліду, так і за роками досліджень (табл. 1).

Таблиця 1 – Урожайність перцю солодкого залежно від способу вирощування та віку розсади (т/га)

Спосіб вирощування розсади

Вік розсади, діб

Роки досліджень

Середнє

% до

контр.

2005

2006

2007

Без пікірування, схема 8×3 см

55*

18,6

15,4

15,2

22,5

24,2

20,6

21,3

22,8

18,4

20,8

18,7

100

89,9

Касетний, чашечка

4×4 см

17,4

20,2

16,3

21,4

24,2

18,4

19,8

23,7

17,9

19,5

22,1

17,5

93,7

106,3

84,1

Касетний, чашечка

6×6 см

17,9

19,2

15,9

25,2

23,8

19,0

23,9

22,2

18,3

22,3

21,7

17,7

107,2

104,3

85,1

Н І Р 0,95

1,7

2,8

2,4

* - контроль

Максимально сприятливим для перцю за погодними умовами виявився 2006 р., коли його урожайність, як свідчать дані табл. 1, у всіх варіантах досліду, за винятком двох, перевищувала 20 т/га.

Найкращих результатів при вирощуванні розсади в касетах з розміром чашечок 4×4 см було досягнуто у варіанті з використанням 45-денної розсади. Середня величина урожайності досягла тут 22,1 т/га, що на 1,3 т/га або на 6,3 % перевищило контроль. Використання 55-денної розсади, вирощеної в касетах з таким же розміром чашечок призводило до зменшення урожайності на таку ж величину. Вирощування рослин в касетах із більшим розміром чашечок (6×6 см) вказує на доцільність висаджування 55-денної розсади. Урожайність у цьому варіанті була найвищою
22,3 т/га, що на 7,2 % вище за контроль. Хороший результат отримано і при висаджуванні 45-денної розсади, вирощеної в касетах з чашечками того ж розміру. У цьому варіанті середня урожайність перцю перевищувала контроль на 4,3 % і досягла 21,7 т/га.

Зменшення віку розсади до 35-ти днів супроводжувалося відчутним зниженням урожайності незалежно від розміру чашечок в касетах. У наших дослідах середня урожайність рослин, вирощених з такої молодої розсади, досягла 17,5 – 17,7 т/га (або 84,1 – 85,1 % від контролю).

Використання традиційного способу вирощування розсади (без пікірування) підтвердило доцільність її висаджування у віці 55 та 65 днів. Як у варіанті, так і контролі, середнє значення урожайності знаходилося на одному рівні — 20,8 т/га.

Отже, найвищу урожайність перцю отримано при використанні 45-та 55-денної розсади, вирощеної в касетах з розміром чашечок відповідно 4×4 та 6×6 см. Дещо нижчі показники отримано при вирощуванні розсади традиційним способом без пікірування до 55- та 65-денного віку.

Результати досліджень, проведені з метою встановлення оптимальних віку та строків висаджування розсади наведені в таблиці 2.

Отримані дані дали змогу встановити, що найвища частка раннього урожаю (25,0 – 28,3 % від загаль-ного) була у варіантах з висаджуванням рослин у найбільш ранній строк — 10.05. Загальна урожайність тут теж була найвищою і становила 19,2 – 19,8 т/га, що на 1,1 – 4,2 % більше, ніж у контролі.

Висаджування розсади у контрольний строк — 17.05 призводило до зниження обох показників, хоча загальна урожайність з ділянок, де висаджували 65-денну розсаду, ще перевищувала контрольний варіант на 2,6 %.

Таблиця 2 – Вплив строків висаджування розсади різного віку на врожайність перцю солодкого
(середнє за 2005-2007 рр.)

Строки висаджування

розсади

Вік розсади,

діб

Урожайність

% до

контролю

на 15 серпня

загальна, т/га

т/га

% від загальної

10.05

5,6

5,1

4,8

28,3

26,2

25,0

19,8

19,6

19,2

104,2

103,2

101,1

17.05

55*

4,7

4,6

4,3

24,6

24,2

24,0

19,5

19,0

18,3

102,6

100,0

96,3

24.05

3,8

3,7

3,3

22,4

21,0

19,0

17,7

17,5

17,3

93,2

92,1

91,1

31.05

2,9

2,7

2,5

17,1

16,2

15,4

17,0

16,9

16,5

89,5

88,9

86,8

НІР 0,95

0,17

1,96

* - контроль

Пізньовесняні строки висаджування (24.05 та 31.05) приводили до скорочення вегетаційного періоду на 20-25, а тривалість періоду плодоношення при цьому зменшувалася на 12-14 діб.

Особливо відчутно знизилася урожайність перцю солодкого при висаджуванні розсади в кінці травня. Частка раннього урожаю коливалася від 2,5 до 2,9 т/га, що становить 16,5-17,0 % від загального урожаю. У варіанті з висаджуванням розсади 31.05 величина загального урожаю теж була мінімальною в умовах досліду і не перевищувала 89,5 % від контролю.

Водночас, при всіх строках висаджування рослин, як ранній, так і загальний урожай був вищий у варіантах з висаджуванням розсади старшого віку.

Найвищою в умовах досліду була урожайність перцю солодкого при ранньому строкові (10.05) садіння розсади 65-денного віку — 19,8 т/га, що становить 104,2 % до контролю. Спостерігалася чітка закономірність впливу віку висадженої розсади на урожайність рослин протягом усіх трьох років дослідження.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати досліджень підтвердили переваги касетного способу вирощування розсади і засвідчили, що найбільш доцільним є висаджування розсади 45- та 55-денного віку, вирощеної в касетах з розміром чашечок 4×4 та 6×6 см відповідно, оскільки це сприяє відчутному зростанню врожайності.

При використанні розсади, вирощеної за традиційною технологією, найвищі показники як загальної врожайності, так і частки раннього врожаю, отримані при ранньому строкові садіння (10.05) розсади 65-денного віку.

У перспективі подібні дослідження будуть проведені для інших овочевих культур, що вирощуються розсадним методом (зокрема, для помідора та салату головчастого).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Кравченко В. Выращивание рассады овощных культур // Овощеводство. – 2005. – № 11. – С. 72-75.

2. Куницкий Э. Производство рассады овощей для открытого ґрунта // Овощеводство. – 2009. – № 2. – С. 45-50.

3. Куракса Н. Перец — в каждый огород // Овощеводство. – 2008. – № 7. – С. 42-45.

4. Лихацький В. І., Волошенюк О. П. Вплив способів вирощування та віку розсади на врожайність перцю солодкого // Наукові доповіді НАУ. – 2007. – 1 (6). http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/nd/2007-1/07lviosp.pdf.

5. Мельник А., Галчинська В., Мельник Л. Перец сладкий — аккумулятор витаминов // Овощеводство. – 2006. –
№ 8. – С. 24-27.

6. Мойсейченко В. Ф. Методика опытного дела в плодоводстве и овощеводстве. – К.: Вища школа, 1988. – 142 с.

7. Накльока О. П. Обгрунтування елементів технології вирощування перцю солодкого в умовах Правобережного Лісостепу України / Автореф. дис. … канд. с.-г. наук. – Київ, 2007. – 19 с.

Влияние способов выращивания, возраста и сроков высадки рассады на урожайность перца сладкого в условиях Закарпатья

Н. П. Садовская, Л. Г. Маргитай

Установлено, что в низинной зоне Закарпатья наиболее целесообразным способом выращивания рассады перца сладкого есть кассетный с высаживанием 45- и 55-дневного ее возраста, вырощенной в кассетах размером 4×4 и 6×6 см соответственно, что обеспечивает урожайность 20 т/га и более. При традиционной технологии выращивания рассады наивысшая продуктивность формируется при раннем сроке (10.05) ее посадки 65-дневного возраста.

Influence of methods of growing, age of seedlings and terms of transplanting on the yield of sweet pepper in the conditions of Transkarpation region

N. Sadovska, L. Margitay

It was ascertained that in the lowland of Transcarpathian zone, the most reasonable way of growing of sweet pepper seedlings is a cassette planting of 45 and 55 day old sweet pepper, grown in cassettes sized 4x4 and 6x6 cm. Respectively, this way of growing ensures productivity of about 20 tons a hectare and even more. With the traditional technology of seedling growing, the highest productivity is achieved on the early term (10.05) of 65-day old planting.

Key words: sweet pepper, yield, rosada, ways of growing, terms planted.

УДК 635.132:631.8:631.559(477.43.)

ПОТАПСЬКИЙ Ю.В., здобувач

Науковий керівник – ОВЧАРУК В.І., д-р с.-г. наук

Подільський державний аграрно-технічний університет

ВПЛИВ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ
МОРКВИ В УМОВАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Розглянуто вплив норм мінеральних добрив на продуктивність сортів моркви Шантане сквирська та Нантська харківська. Встановлено, що в умовах південно-західної частини Лісостепу України на чорноземі типовому застосування N₆₀Р₆₀К₆₀дозволяє отримати урожайність коренеплодів 41,1 т/га сорту Шантане сквирська та 35,5 т/га сорту Нантська харківська.

Ключові слова: морква, сорт, добрива, урожайність.

Важливим завданням агропромислового комплексу є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною. Морква столова – одна з найпоширеніших та цінних овочевих культур. Унікальність її зумовлена високим вмістом в коренеплодах каротину (С₄₀Н₅₆) – провітаміну А (ретинолу), який має здатність позитивно впливати на здоров’я людей, особливо в дитячому і юнацькому віці. Він є незамінним профілактичним засобом для попередження ксерофтальмії та інших захворювань [2, 5].

Головним джерелом поповнення запасів поживних речовин ґрунту є мінеральні добрива. Морква порівняно з іншими овочевими культурами вимоглива до ґрунтів. Для одержання високого врожаю необхідно, щоб в ґрунті була достатня кількість поживних речовин у доступній для рослин формі [1,6].

Також встановлено, що на початку вегетації потреба рослин в елементах живлення в 3-5 разів вища порівняно з дорослими. Це пояснюється тим, що у молодому віці в неї слабко розвинута коренева система. Недостатня кількість поживних речовин в цей період послаблює ріст і розвиток рослин, а також робить їх більш вразливими до хвороб і шкідників [4,7].

Протягом вегетації морква вимоглива до елементів живлення. Кількість потрібних добрив під врожайність визначають за допомогою аналізу ґрунту і рослин. Залежно від типу ґрунту морква по-різному реагує на кількість та співвідношення мінеральних добрив [8].

Метою роботи було дослідження впливу мінеральних добрив та способів їх застосування на продуктивність моркви столової у грунтово-кліматичних умовах південно-західної частини Лісостепу України.

Методика досліджень. Досліди було закладено в овочевій сівозміні дослідного поля Подільського державного аграрно-технічного університету упродовж 2006-2008рр., для якого характерний грунт чорнозем типовий важкосуглинковий на лесі, із середнім вмістом гумусу 3,99 % (за Тюріним), азоту –148,4 мг/кг (за Конфілдом), фосфору – 326 та калію – 380 мг/кг (за Чириковим). Реакція ґрунтового розчину орного шару – нейтральна (рН сольової витяжки – 7,0-7,2 ), а з глибиною переходить у слаболужну.

Попередник – картопля. Обробіток ґрунту та підготовку поля до сівби здійснювали за схемою, загальноприйнятою для південно-західної частини Лісостепу України.

Розмір посівної ділянки при вирощуванні на товарну продукцію становить 20 м², облікової – 15 м², повторність досліду – чотириразова.

Висівали моркву двох сортів – Нантська харківська та Шантане сквирська. Сорт Нантська харківська – середньостиглий з вегетаційним періодом 100-200 днів. Коренеплід довжиною 12-
16 см, діаметр 3-5 см, вага – 100 г. Шантане сквирська – середньостиглий з вегетаційним періодом 110-130 днів. Коренеплід довжиною 10-20 см, діаметр 3-8 см, вага – 130-200 г.

Збір врожаю проводили поділяночно. При збиранні продукцію сортували на товарну і нетоварну [3].

Результати досліджень та їх обговорення. Вивчені особливості впливу норм мінеральних добрив і співвідношення основних елементів живлення на формування площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу посівів, накопичення хлорофілу, продуктивності рослин.

Аналізуючи результати, нами встановлено, що внесення мінеральних добрив впливає на урожайність коренеплодів моркви (табл. 1).

Таблиця 1 – Вплив доз мінеральних добрив на урожайність і товарність коренеплодів моркви
(середнє за 2006–2008 рр.)

Сорт	Добрива, кг/га д.р.	Врожайність коренеплодів, т/га			% товарності коренеплодів
		загальна		товарна
		фактично	%, до контролю	товарна
Шантане сквирська	Контроль	31,1	-	24,0	76,7
	N₆₀P₆₀	36,6	16,9	28,5	77,9
	N₆₀K₆₀	35,7	14,1	28,0	78,4
	P₆₀K₆₀	37,1	18,5	30,5	82,2
	N₆₀P₆₀K₆₀	41,1	31,4	33,2	80,8
	середнє	36,3	16,7	28,8	79,2
	НІР_0,5= 2,93 – 8,77 т/га; Sх% = 1,90 – 5,22%
Нантська харківська	Контроль	27,9	-	20,7	74,2
	N₆₀P₆₀	34,1	22,2	27,0	79,2
	N₆₀K₆₀	31,0	11.1	24,4	78,7
	P₆₀K₆₀	32,5	16,5	26,0	80,0
	N₆₀P₆₀K₆₀	35,5	27,2	28,8	81,8
	середнє	31,6	13,3	25,4	78,8
	НІР_0,5= 1,17 – 6,27 т/га; Sх% = 2,14 – 5,32%

За внесення двокомпонентних елементів живлення (N₆₀P₆₀; N₆₀K₆₀; P₆₀K₆₀) суттєвого підвищення не виявлено, оскільки відмічене в досліді відхилення між ними знаходиться на рівні похибки експерименту.

Трикомпонентне удобрення (N₆₀P₆₀K₆₀) забезпечувало найвищі урожаї – 35,5-41,1 т/га (перевищення до контролю – 27,2–31,4%, відносно удобрених варіантів – 9,2-15,1%), які на 5%-ному рівні статистичної значущості відрізнялися від двокомпонентних.

Щодо порівняльної оцінки досліджуваних сортів, слід зазначити, що середня їх урожайності відрізнялася одна від одної на значну величину – 5,1 т/га (середній за три роки урожай коренеплодів у Шантане сквирської – 36,3 т/га, у Нантської харківської – 31,6 т/га), що свідчить про різну генетичну зумовленість продуктивних властивостей. Водночас рівнозначний характер варіабельності урожайності пов'язаний із позитивною дією елементів живлення на продуктивність рослин, робить можливим вважати відмічені вище закономірності загальнобіологічними, тобто характерними для більшості сортів моркви.

Особливості впливу мінеральних добрив на хімічний склад біомаси моркви характеризує табл. 2, за якою відчутне (> 1%) збільшення вмісту абсолютно сухої речовини досягається тільки у варіанті з внесенням фосфорно-калійних добрив. У всіх інших варіантах суттєвих відхилень від контролю не спостерігалось.

Розгляд характеру накопичення сухої речовини під кутом сортових особливостей свідчить про те, що Нантська харківська має значні переваги (0,8-1,8%) над Шантане сквирською.

Із інших закономірностей, слід зазначити що сполучення азотних і калійних добрив гальмувало процес накопичення фосфору в коренеплодах і морквинню.

Загалом слід відмітити, що хімічний склад біомаси моркви має сортову залежність. Тенденція до більш високого процента накопичення азоту, фосфору і калію характерна для сорту Нантська харківська.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Ґрунтово-кліматичні умови південно-західної частини Лісостепу України досить сприятливі для вирощування моркви столової. Для підвищення врожайності і якості коренеплодів потрібно забезпечити рослини в поживних речовинах протягом усього вегетаційного періоду.

Результатом досліджень строків і способів внесення добрив під моркву столову встановлено, що найвищу урожайність коренеплодів одержали при трикомпонентному удобренні (N₆₀P₆₀K₆₀): урожайність сорту Шантане сквирська становила – 41,1 т/га (перевищення до контролю – 31,4 %), сорту Нантська харківська відповідно – 35,5 т/га і 27,2%.

Список літератури

1. Городній М.М., Сердюк А.Г. Агрохімія. – К.: Вища школа, 1995. – 526 с.

2. Барабаш О.Ю. Овочівництво. – К.: Вища школа, 1994. – С.228-234.

3. Бондаренка Г.Л., Яковенко К.І. Методика дослідної справи в овочівництві і баштанництві. – Х.: Основа, 2001. – 369 с.

4. Городній М.М. та ін. Науково-методичні рекомендації з оптимізації мінерального живлення сільськогосподарських культур та стратегії удобрення. – К.: ТОВ “Алефа”, 2004. – 140 с.

5. Чернецький В.М. Агроекологічні аспекти вирощування овочів // Вісник аграрних наук. – Лютий, 2003. – 61-64 с.

6. Синягин И.Д. Площади питания растений. – М.: Россельхозиздат,1970. – 179 с.

7. Белик В.Ф., Советкина В.Е. Овощные культуры и технология их возделывания. –М.: Агропромиздат, 1991. – 480 с.

8. Гончаренко В.Ю. Удобрения овощных культур. – К.: Урожай, 1989. – 144 с.

Влияние действия минеральных удобрений на урожайность корнеплодов моркови в условиях юго-западной части Лесостепи Украины

Ю.В. Потапский

Рассмотрено влияние норм минеральных удобрений на продуктивность сортов моркови Шантане сквирская и Нантская харьковская. Установлено, что в условиях юго-западной части Лесостепи Украины на черноземе типичном применение N₆₀Р₆₀К₆₀ позволяет получить урожайность корнеплодов 41,1 т/га сорта Шантане сквирская и 35,5 т/га сорта Нантская харьковская.

Influence of action of mineral fertilizers is on the productivity of root crops of carrot in the conditions of south-west part of Forest-steppe of Ukraine

Yu. Potapskiy

Influence of norms of mineral fertilizers is considered on the productivity of sorts of carrot of Shantane Skvyrska and Nantska Kharkov. It is set that in terms south-west part of Forest-steppe of Ukraine on black earth typical at application of N₆₀R₆₀K₆₀ allows to get the productivity of root crops of 41,1 t/ha sort of Shantane Skvyrska and 35,5 t/ha sort of Nantska Кharkovska.

Key words: carrot, sort, fertilizers, productivity.

УДК 633.11 «324»:631.559:006.83

КОБА І.Я., канд. с.-г. наук

Білоцерківський національний аграрний університет

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ
ТА ЯКОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

За узагальнення та опрацювання результатів діяльності в 2004-2007 рр. господарств Білоцерківського району Київської області з оновлення сортового складу пшениці озимої, аналізу її урожайності, технологічних, біологічних показників якості зерна товарних партій, встановлено, що сортовий склад і якість насіннєвого матеріалу господарств Білоцерківського району теоретично міг би забезпечити як високу урожайність, так і якість товарного зерна, однак «силу», як і підвищення урожайності пшениці озимої в районі необхідно підкріплювати певними сортоспецифічними технологіями вирощування. Математично не підтвердилась можливість формування окремих партій товарного, знеособленого за сортовими особливостями зерна пшениці озимої для зберігання, виробництва круп, враховуючи лише один з розглянутих показників – «число падання» або «вміст пророслих зерен».

Ключові слова: пшениця озима, число падання, клейковина, білок, натура зерна, ферменти, пророслі зерна.

Аксіомою сприймаються значні потенційні можливості України щодо забезпечення високої врожайності пшениці і її відмінної якості. Держава прагне перетворитися в реального експортера зерна світового рівня. Селекційні установи активно працюють над цим питанням. Зважаючи на те, що сорт – це ефективний інструмент інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, в 2006 р. допущено до використання в державі 116, в 2007 році – 134 сорти цієї культури [ 4,5 ]. Нова їх генерація спроможна забезпечити високу врожайність в межах 100 ц/га [ 1,2,5,7]. Сподіваючись на високі прибутки і надприбутки сільськогосподарські підприємства з року в рік відчутно збільшували посівні площі під цією культурою. Порівняно з 1995 у 2001 і 2002 рр. в Україні вони зросли на 1507 і 1509 тис. га і становили 6831 і 6833 тис. га відповідно. Реалізація пшениці озимої сільськогосподарськими підприємствами за ці два роки була найвищою – в межах 11170 тис. тонн. Проте за видимими показниками зростання завуальовані значні проблеми, які пов’язані як з величиною урожайності, так і якістю зерна цієї культури.

Із 1995 року в Україні не зафіксована навіть тенденція збільшення урожайності пшениці озимої. На рівні 30 ц/га вона була у 1995, 2001, 2002, 2004 рр., менше 20 ц/га – у 2000, 2003 рр., 29,0, 25,6 ц/га – у 2005, 2006 рр. відповідно. Незважаючи на відмінності грунтово-кліматичних умов, матеріально-технічного забезпечення господарств більшість областей України в ці роки мала урожайність пшениці озимої в середньому на рівні 23-27 ц/га, в той час як урожайність пшениці ярої з року в рік зростала з 16,9 (1995 р.) до 22,1 ц/га (2006 р.).

Розпочинаючи з 2005 року в державі посівні площі під пшеницею озимою поступово зменшуються. Це, насамперед, пов’язано як зі збільшенням площ під ріпаком ярим і озимим, так і падінням рентабельності вирощування зернових в цілому. Якщо у 1995 р. рівень рентабельності становив 85,6%, у 2000 – 64,8%, то у 2005 і 2006 рр. – лише 3,1-7,4%. Зменшився продаж зернових населенню на внутрішньому ринку, переробним підприємствам [ 6 ]. Збільшення реалізації зернових за іншими каналами з 13,0 (1995 р.) до 81,0 % (2006р.) також не приносить очікуваних прибутків, що пов’язано в першу чергу з високою собівартістю і низькою якістю зерна. Вирішення названих вище проблем має безперечну актуальність.

Метою досліджень було встановлення причин, що зумовлюють низьку урожайність та якість зерна пшениці озимої, розкриття зв’язку між біологічним показником «вміст пророслих зерен» і окремими біохімічними показниками якості зерна цієї культури для визначення в подальшому більш об’єктивної оцінки якості зерна.

Для поставленої мети нами проведено:

– узагальнення та опрацювання результатів діяльності в 2004-2007 роках господарств Білоцерківського району Київської області з оновлення сортового складу пшениці озимої та аналіз її урожайності;

– вивчення, аналіз технологічних показників якості зерна та «вмісту пророслих зерен» товарних партій пшениці, що надходили на ВАТ "Білоцерківський елеватор";

– вивчення можливостей невключення показника «вміст пророслих зерен» в державний стандарт оцінки якості товарних партій цієї культури.

Методи дослідження. Визначення числа падання проводили за ГОСТом 30498 –97 (ИСО 3093 – 82), вміст пророслих зерен та вміст зерен пшениці, пошкоджених клопом-черепашкою – за ГОСТом 30483–97, вміст і якість клейковини в пшениці – згідно з ГОСТом 13586.1 – 68, вологість зерна – згідно з ГОСТом 13586.5 – 93, вміст білка в зерні – за ГОСТом 10846 – 91, натуру зерна – за ГОСТом 10940 – 64. Статистичну обробку отриманих даних проводили методом кореляційного аналізу, викладеному у працях Б.А. Доспехова (1985) з використанням комп’ютерної програми "Statistica".

Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що площі, з яких збиралася пшениця озима в господарствах Білоцерківського району в останні роки, як і в межах держави, вагомо зменшились (табл. 1).

У 2005 р. вони становили 14717 га, в 2006 і 2007 рр. – лише 12776 і 12960 га відповідно. Слід зауважити, що середня урожайність по району впродовж всіх трьох років не відповідала потенційним можливостям сучасних сортів. У 2005 році вона становила лише 46,8 ц/га, в два наступні роки була ще нижчою – 32,0 (2006 р.) та 34,2 ц/га (2007 р.).

Таблиця 1 – Динаміка зміни обсягу виробництва зерна пшениці озимої в Білоцерківському районі

Рік	Посівні площі, га	Валовий збір , т	Урожайність, ц/га
2005	14717	689460	46,8
2006	12776	422271	32,9
2007	12960	443100	34,2

Постало питання – нижча за потенційну урожайність, яка зафіксована в середньому по району – це результат низьких її значень в окремих господарствах, чи обумовлена низькою урожайністю у всіх, без винятку, підприємств? Для цього всі господарства району за урожайністю пшениці озимої нами умовно поділено на чотири групи: І – урожайність 9-25 ц/га, ІІ – 25,1-34,9 ц/га, ІІІ – 35-45 ц/га, ІV – 45 ц/га і більше.

Встановлено (рис.1), що у 2005 році кількість господарств з досить низькою урожайністю
9-25 ц/га становила всього 8%, з урожайністю 25,1- 34,9 ц/га – 18%, 35-45 ц/га – 24 %, більше
45 ц/га – 50 %.

Рис. 1. Групи господарств залежно від урожайності пшениці озимої

У 2006 і 2007 рр. кількість господарств І групи збільшилась у 2 рази. В ці роки спостерігаємо аналогічну тенденцію збільшення (більш ніж у 2 рази) кількості господарств ІІ групи. Зниження урожайності пшениці озимої в середньому по району в ці роки зумовлено і зменшенням кількості господарств з урожайністю за 45 ц/га. В 2006 р. лише 9,5 % від загальної кількості господарств району мали урожайність вищу за 45 ц/га, в 2007 р. їх кількість була також не досить високою – 11,9 %. Таким чином, особливістю є те, що за умов трьох років досліджень окремі господарства міняли місця в ранжованому ряді груп за урожайністю.

Аналіз показав, що впродовж трьох років сівба в господарствах проводилась в оптимальні строки кондиційним насінням з масою 1000 зерен 42-59,6 г. Щорічно в районі площі в межах
100 га засівались оригінальним насінням, до 2000 га – елітним насінням, до 65 % від загальної кількості площ займали репродукційні посіви (І і ІІ репродукцій). Решта площ засівалась насінням ІІІ репродукції.

Слід також звернути увагу на те, що практично 99,8 % від кількості сортів пшениці озимої, що вирощуються в Білоцерківському районі, вітчизняної селекції 2000-2005 рр. реєстрації. У 2005 році в господарствах району вирощувалось 39, у 2006 р. – 30, 2007 р. – 41 сорт. Усі, без винятку, господарства не обмежуються одним сортом, усвідомлюючи, що жоден з них повністю не може задовольнити потреби ринку. Проте, незважаючи на таке розмаїття, щороку більше половини всієї посівної площі в районі займали лише 6-9 сортів. У 2004 р. 9380 га, або 63,73 % від загальної площі, відведено під сорти: Олеся, Перлина Лісостепу, Миронівська 65, Крижинка, Подолянка, Колумбія, Поліська 90.
У 2005 р. 71 % всіх посівних площ району (9073 га) займали сорти Поліська 90, Подолянка, Колумбія, Станична, Олеся, Донська напівкарликова, Перлина Лісостепу, Миронівська 65, Київська 8.
У 2006 р. найбільш поширеними (6968 га або 53,77 % від загальної площі) були 6 сортів: Поліська 90, Подолянка, Колумбія, Перлина Лісостепу, Олеся, Крижинка.

Як бачимо, найбільш поширеними в районі є цінні сорти Білоцерківської дослідно-селекційної станції, Миронівського інституту пшениці, сильні сорти Селекційно-генетичного інституту УААН, Інституту фізіології і генетики рослин УААН.

У розрізі господарств площі посіву сильних пшениць до 100 га з року в рік зменшуються (табл. 2). Так, в перший рік досліджень частка їх, відносно загальної площі в районі під цією культурою, становила 2,09 %, другий рік – 2,08 %, а у 2006 р. – лише 0,94 %.

У районі, за умов 2004 р., сильні пшениці не висівались на площах 101-200 га, в 2005 і 2006 рр.
їх частка становила вже 1,33 і 6,19 % відповідно. З 12,34 до 17,08 % за ці роки збільшилась частка сильних пшениць зібраних з площ 201-499 га.

Як бачимо, в останні роки сильні пшениці здебільшого висівались в господарствах на площах понад 500 га. Сумарна їх площа в 2004 році, відносно загальної площі під пшеницею озимою, становила 11,52 %, в 2006 і 2007 рр.– 31,9 і 27,3 % відповідно. Тобто існує тенденція збільшення площ сильними пшеницями в межах 101– 200 га, 201 – 499 га, та більше 500 га.

У цілому по району загальний відсоток посівних площ під групою сортів сильних пшениць у 2004 р. становив 25,99 %, 2005 р. – 40,03%, 2006 р. – знаходився в межах 51,53 %. Посівні площі під сортами з високою якістю зерна в районі за ці роки збільшились з 3818 до 6680 га (табл. 2).

Таблиця 2 – Структура посівних площ під пшеницею озимою в господарствах району

Рік	Площа, га	Загальна кількість сортів, що вирощ. на даних площах, шт.	Сума даних площ, га	Частка даних площ в загальній площі посіву району, %	Сорти сильних пшениць на площах
Рік	Площа, га	Загальна кількість сортів, що вирощ. на даних площах, шт.	Сума даних площ, га	Частка даних площ в загальній площі посіву району, %	Кіль-кість, шт.	Назва сорту	Сумарна площа, га	Частка їх площ в загальній площі посіву району, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
2004	до 100 га	16	680	4,62	5	Лада одеська Ніконія Дріада Станична Краснодарська 99	307	2,09
	101-200 га	3	475	3,23	-	-	-	-
	201-499 га	13	4183	28,42	5	Київська 8 Ятрань 60 Селянка Одеська 267 Донська напівкарликова	1816	12,34

Продовження табл. 2

1	2	3	4	5	6	7	8	9
	більше 500 га	7	9380	63,73	2	Подолянка Колумбія	1695	11,52
2005	до 100 га	9	469	4,45	5	Батько Красуня одеська Ремеслівна Дріада Смуглянка	266	2,08
	101-200 га	6	966	7,56	1	Донська напівкарликова	171	1,33
	201-499 га	6	2166	16,95	2	Одеська 267 Селянка	604	4,72
	більше 500 га	9	9073	71	4	Подолянка Колумбія Станична Київська 8	4070	31,9
2006	до 100 га	20	1194	9,2	3	Дріада Куяльник 86 Краснодарська 89	123	0,94
	101-200 га	8	1397	10,77	5	Батько Селянка Лада одеська Застава одеська Одеська 267	802	6,19
	201-499 га	7	3401	26,24	5	Смуглянка Ніконія Станична Донська напівкарликова Ятрань 60	2214	17,08
	більше 500 га	6	6968	53,77	2	Подолянка Колумбія	3541	27,32

Таким чином більшість господарств району усвідомили економічну доцільність вирощування високоякісного збіжжя, підійшли до підбору сортів з добрими технологічними властивостями цілком зважено, що теоретично могло б забезпечити як високу урожайність, так і якість товарного зерна.

Проте, досить показовим в технологічному значенні виявився 2008 рік.

Більшість партій товарного зерна в перші місяці заготівлі надходили на ВАТ «Білоцерківський елеватор» з низькою вологістю – зазвичай 11-12 %, і не потребували його досушування. Враховуючи той факт, що не всі господарства району мають змогу довести зерно до вологості безпечної для зберігання, збирання пшениці озимої практично у всіх господарствах проходило за низької вологості зерна, що певною мірою свідчило про закінчення процесів післязбирального дозрівання зерна на пні і максимального накопичення в ньому білкових речовин. Проте очікуваного наповнення «закромів» держави високоякісним зерном не спостерігалось. У цей рік хлібоприймальне підприємство ВАТ «Білоцерківський елеватор» як і за умов 2007 року, за низької якості не закупило жодної тонни зерна першого і другого класів. Із 8 липня до 21 серпня 2008 р. елеватор прийняв 24 808, 73 т пшениці. Проте в рік з сухою, жаркою погодою під час формування зерна, якість останнього, як і в попередній рік, виявилась невисокою. Лише ряд господарств таких як ДП ДГ 9 Січня, ТОВ АФ «Колос», ПП «Парус», СТОВ «Пологівське» майже всі партії зерна стабільно здавали третім класом.

В цілому частка пшениці 3-го класу становила 66,87 %, 4-го – 9,34 %, 5- го – 1,82 %, 6-го – 21,95 %. Тобто значна кількість партій виявилась непридатною для продовольчих потреб.

За високої натури зерна, менше 755 г/л у всіх партіях не відмічено, вміст білка в зерні пшениці озимої за умов 2008 р. становив 7,7–12,0 %, а вміст клейковини часто опускався до досить низького рівня – 10–12 % за посередньої її якості.

Аналізуючи причини такого стану, звертаємо увагу, що за умов даного року, як і попередніх, рівень ушкодження зерна клопом-черепашкою для всіх партій зерна пшениці знаходився в межах 1,8–2,8 %. Нижня межа (1,8 %), як правило, була виключенням. Для більшості партій рівень ушкодження зерна був вищим 2 % (2,4-2,6 %), проте він суттєво не вплинув на віднесення тієї чи іншої партії товарного зерна в розряд фуражної пшениці.

Слід відмітити також, що активність амілолітичного комплексу партій товарного зерна (табл. 3) за умов 2007 р. не перевищувала 260 с. Абсолютне відхилення між значеннями числа падання в межах різних товарних партій було досить низьким – всього 10 секунд. За умов 2008 р. показник «ЧП» виявився вищим за попередній (252-282 с), а активність ферментів нижчою, що певною мірою також підтверджувало більш інтенсивне проходження післязбирального дозрівання на пні за умов останнього року.

Таблиця 3 – Якість товарного зерна пшениці згідно з даними ВАТ «Білоцерківський елеватор»

Рік

Число падання

Вміст зернової домішки, %

Кількість партій зерна без вмісту пророслих

зерен, %

Вміст

пророслих

зерен, %

Коефіцієнти кореляції між вмістом пророслих зерен і числом падання

2007

250-260 с

3,2– 5,2

17, 0

0,3– 0,7

0,327

2008

252-282 с

3,4 – 5,2

47,8

0,2– 0,6

0,178

Проте за умов двох років досліджень активність амілолітичного комплексу була доброю – вищою 200 с. Як бачимо, ні різний гідротермічний режим формування зерна в роки досліджень, ні сортовий склад пшениці озимої, ні ґрунтові умови та різні технології вирощування культури в господарствах значною мірою не вплинули на значення цього показника.

За умов двох років вміст зернової домішки в партіях товарного зерна, які надходили на ВАТ «Білоцерківський елеватор», не перевищував 8 % (табл. 2), а в більшості партій складав 3,2-5,2 %, останні потенційно належали, як мінімум, до другого класу. Проте вміст пророслих зерен, що входять до зернової домішки, був досить різний в розрізі партій окремих господарств. Зважаючи на досить особливі засушливі умови формування зерна у 2008 році, збільшилась на 30 % кількість партій зерна без вмісту пророслих зерен порівняно з попереднім. Решта господарств, як і за умов попереднього року, формували товарні партії здебільшого з вмістом пророслих зерен на рівні 0,2–0,6 %. Результати дворічних досліджень показали, що в у партіях товарного зерна за однакового вмісту пророслих зерен (до 1 %) абсолютне значення активності a- амілази в зерні може бути досить різним. За умов першого року досліджень щільність зв’язку між показниками вмісту пророслих зерен і активністю ферменту була незначною (r= 0,327). Висока врожайність, стресові умови формування якості зерна у 2008 році зменшували щільність зв’язку (r =0,178).

Проведений аналіз дозволив зрозуміти, що за сучасного розмаїття перспективних сортів значний недобір та погіршення якості зерна пов’язані в першу чергу з підбором в господарствах сортів однієї групи, здебільшого високоінтенсивного, або окремої групи (середньорослі) універсаль-ного типів. Виробничники не враховують, що більшість з них тільки на високому агрофоні здатні реалізувати високий генетичний потенціал врожайності і якості зерна. У зв’язку з тим, що в районі, як і державі в цілому, внесення органічних і мінеральних добрив на 1 га посівної площі розпочинаючи з 1990 року щорічно катастрофічно зменшується, нівелювання негативного впливу попередника, як і підвищення якості зерна під час вирощування пшениці озимої за рахунок використання повних комплексів органічних і мінеральних добрив стає неможливим.

Для окремих сортів, навіть в межах однієї групи, є свої особливості технології вирощування – необхідність ранньовесняного підживлення по мерзлоталому ґрунті, внесення добрив з осені на особливо бідних ґрунтах, потреба в спеціальних засобах захисту [1]. З проведеного нами аналізу технологій вирощування озимої в господарствах Білоцерківського району встановлено, що виробничниками не завжди враховується як реакція сорту щодо основних елементів технології вирощування, так і підбір в господарствах сортів з різною тривалістю вегетаційного періоду. Це й не дивує – такої рекламно-інформаційної продукції у виробництві недостатньо.

Висновки 1. Сортовий склад і якість насіннєвого матеріалу господарств Білоцерківського району теоретично міг би забезпечити як високу урожайність, так і якість товарного зерна.

2. Технологічну якість, як і підвищення урожайності пшениці озимої в районі необхідно підкріплювати певними сортоспецифічними технологіями її вирощування.

3. Лімітуючим фактором за умов 2007, 2008 рр. віднесення партій зерна до фуражного призначення був саме низький вміст білка ( до 12 %), клейковини (до 23 %), а не якість клейковини, яка за умов двох років здебільшого була задовільно слабкою.

4. Поріг у 2 % пошкодження клопом-черепашкою партій зерна сортів пшениці озимої вирощених за різних умов і технологій в Білоцерківському районі в 2007 і 2008 рр., не став причиною погіршенням якості клейковини.

5. Математично не підтвердилась можливість формування окремих партій товарного, знеособленого за сортовими особливостями зерна пшениці для зберігання, виробництва круп враховуючи один з розглянутих показників. – «ЧП» або «вміст пророслих зерен», оскільки коефіцієнт кореляції між цими показниками в роки досліджень знаходився в межах 0,008-0,327.

Для заключного висновку з цього питання необхідно продовжити роботу з вивчення взаємозалежності між цими показниками в розрізі:

а) окремих сортів за вирощування за певних погодних умов та технологій;

б) окремих груп сортів (високоінтенсивних, напівінтенсивних, універсальних) за певних грунтово-кліматичних умов і технологій вирощування;

в) партій товарного зерна в різних регіонах України враховуючи вміст пророслих зерен:

– до 1 %;

– в межах 1-2 %;

– в межах 2-3 %.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Зубрійчук М.С. Для осіннього посіву // Насінництво. – 2008. – № 9. – С.21-23.

2. Зубрійчук М.С. Хай колоситься озимина // Насінництво. – № 7. – С.19-21.

3. Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2006 р. – К.: Амфа, 2006. – 355 с.

4. Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2007 р. – К.: Амфа, 2007. – 365 с.

5. Литвиненко М. Що нового пропонують одеські селекціонери по озимій пшениці // Пропозиція, №7. – 2006. –
С. 56-57.

6. Статистичний щорічник України за 2006 рік. Державний комітет статистики України.– Київ: Вид-во «Консультант», 2007. – 551с.

7. Чайка В.Г., Вишневський В.В., Маматов М.О. У структурі посівів зернових культур країни нинішнього року вагома частка сортів Одеської селекції // Насінництво. – №7. – 2008.–С.1-7.

Проблемы повышения урожайности и качества зерна пшеницы озимой

И.Я. Коба

В результате обобщения и обработки результатов деятельности в 2004-2007 годах хозяйств Белоцерковского района Киевской области с обновления сортового состава пшеницы озимой, анализа ее урожайности, технологических, биологических показателей качества зерна пшеницы озимой, установлено, что сортовой состав и качество посевного материала хозяйств Белоцерковского района теоретически могли бы обеспечить как высокую урожайность, так и качество товарного зерна, но «силу», как и повышение урожайности пшеницы озимой в районе необходимо подкреплять сортоспецифическими технологиями выращивания. Математически не подтвердилась возможность формирования отдельных партий товарного, обезличенного за сортовыми особенностями зерна пшеницы озимой для хранения, производства круп, учитывая один с рассматриваемых показателей – «число падения» или «содержание проросших зерен».

Problems of increasing yield and grain quality of winter wheat

I. Koba

At result of generalization and equitable treatment farms activities situated in Bila Tserkva district, Kiev region in 2004-2007 up to renewing varieties of winter wheat, analyzing of yield, technical and biological parameters of commodity seed quality were established that varietal compound and seed material quality could provide high yield and quality of commodity seed, but seed "power" as yield increasing must be supported of specific for varieties growing technologies. Possibility of forming separate batches of слова: пшениця commodity, depersonalizated by variety characteristic winter wheat seed for store, groats production, in consideration of only one of considered parameter - "fall index" or percentage of germinated seeds" mathematically not confirmed.

Key words: winter wheat, fall index, qluten, qrain unit, ferments, germinated seeds.

УДК 631.527.34/.5:633.11 «321»

ЛОЗІНСЬКА Т.П., здобувач

Білоцерківський національний аграрний університет

ХАРАКТЕР УСПАДКУВАННЯ КІЛЬКОСТІ КОЛОСКІВ У КОЛОСІ
ТА ВИЯВЛЕННЯ ТРАНСГРЕСИВНИХ ФОРМ У ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ЯРОЇ

Встановлено закономірності успадкування і мінливості кількості колосків і зерен в колосі у гібридів першого і другого покоління пшениці м’якої ярої. Визначені ступінь і частота трансгресій в F₂. Виявлено, що за високого ступеня домінування ознак для підвищення урожайності можливо проводити ефективний добір за цими ознаками, починаючи з ранніх поколінь. Отримані дані допоможуть науково обґрунтовано складати програму схрещувань, прогнозувати виявлення і рекомбінації господарсько цінних ознак, що дозволить скоротити строки створення нових високопродуктивних сортів.

Ключові слова: пшениця м’яка яра, кількість колосків у колосі, реципрокні гібриди, характер успадкування, трансгресії.

Ефективність селекційної роботи значною мірою залежить від підбору батьківських пар для схрещування, тому проблема добору вихідного матеріалу та створення адаптованих до умов довкілля сортів пшениці є актуальною [1].

Урожайний потенціал – найбільш важливий показник сорту і тому є головним фактором серед завдань селекції. У пшениці ярої існує пряма залежність урожайності від продуктивності колоса [2]. Озерненість колоса є одним із основних показників продуктивності, яка в свою чергу залежить від кількості колосків у колосі, тому є необхідність вивчення цієї ознаки для застосування в селекції пшениці м’якої ярої в умовах Лісостепу з метою підвищення її ефективності.

Для кожного сорту характерна певна кількість колосків, що є генетично зумовленою ознакою. Чим більше колосків у колосі, тим, як правило, вища продуктивність. Кількість колосків характеризується значною константністю [3], має меншу мінливість, порівняно з іншими ознаками, тому більш значима в селекції. Проте під впливом метеорологічних факторів ця ознака може змінюватися [4]. Спадковість її більш достовірна, і вести добір за цією ознакою ефективно [5]. В селекції пшениці ярої, як і для інших с.-г. культур чільне місце займає достатньо вивчений різноманітний вихідний матеріал. Одним із основних методів створення генетичного різноманіття залишається внутрішньовидова гібридизація.

Метою роботи було вивчення характеру успадкування кількості колосків у колосі реципрокними гібридами та виявлення ступеня і частоти трансгресій.

Матеріал та методика досліджень. Дослідження проводили у 2006-2008 рр. в умовах дослідного поля Білоцерківського НАУ.

В основу підбору сортів для схрещування покладено їх різне генеалогічне походження з метою накопичення домінантних генів, які контролюють високу екологічну пластичність щодо лімітуючих абіотичних факторів і продуктивність.

Матеріалом для досліджень були реципрокні гібриди F₁-F₂, отримані від схрещування між собою сортів Рання 93 (Р.93), Печерянка (Печ.), Дніпрянка (Дн.), Харківська 26 (Х.26), Колективна 3
(К.3), Елегія миронівська (Ел.М.), Етюд (Ет.) та Миронівська яра (М.яра), які різнилися за кількістю колосків і зерен у колосі.

Насіння F₁ висівали на однорядкових ділянках довжиною 1 м. Схема досліду була наступною: материнська форма, гібрид від прямого схрещування, гібрид від реципрокного схрещування, чоловіча форма. Для вивчення характеру успадкування реципрокними гібридами користувалися показником ступеня домінантності (h_р), величину якого визначали за загальноприйнятим
методом [6].

Продуктивність сортів і гібридів визначали за елементами структури врожайності. Кількісну оцінку ознак проводили за показниками середньої арифметичної ( ± S), оцінку мінливості – за середнім квадратичним відхиленням (S), дисперсією (S²), розмахом мінливості (min-max) та коефіцієнтом варіювання (V, %) [7]. Також визначали ступінь і частоту трансгресій [8].

Результати експериментальних даних обробляли статистичними методами за програмами «ЕхеІ», «Statistica», версія 5.0, Windows – 98, на персональному комп’ютері.

Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що переважна більшість реципрокних гібридів за кількістю колосків у колосі перевищувала як материнські, так і батьківські форми. Відносно материнської форми кількість колосків знаходиться в межах 82,4 – 144,9 %, а батьківської – 79,3–165,6 % (табл. 1).

У разі схрещування сорту Дн. з Х.26 як за прямої, так і зворотної комбінації, гібрид має меншу кількість колосків у колосі, ніж Дн. Аналогічна ситуація виникає з сортом М. яра, незалежно від його місця в комбінації схрещування з Ел.М.

Дослідженнями встановлено, що у випадках, коли сорт Ет. виступає як материнська форма, а сорти Дн. і Печ. як батьківські, гібриди перевищують за кількістю колосків материнську форму і поступаються батьківським; за реципрокних комбінацій гібриди перевищують обох батьків.

Таблиця 1 – Кількість колосків у колосі у реципрокних гібридів F₁ пшениці м’якої ярої, (2006 р.)

Комбінації схрещування	Показники кількості колосків
	Гібриди (± S), шт.		у % до батьківських форм за прямих схрещувань		у % до батьківських форм за зворотних схрещувань		Ступінь домінантності (h_р)
	прямі	зворотні	♀	♂	♀	♂	прямі	зворотні
Р. 93 / Печ.	17,4 ± 0,36	19,5 ± 0,33	123,4	97,2	112,7	138,3	+0,7	+1,8
Р.93 / К. 3	19,8 ± 0,20	19,6 ± 0,38	140,4	115,1	113,9	139,0	+2,7	+2,6
Р. 93 / Ел.м.	17,4 ± 0,32	19,0 ± 0,36	123,4	104,2	113,7	134,7	+1,5	+2,8
Р.93 / Дн.	16,9 ± 0,29	17,1 ± 0,34	119,8	108,3	109,6	121,3	+2,9	+3,1
Р. 93 / Ет.	15,9 ± 0,26	14,7 ± 0,28	112,8	127,2	121,5	104,3	+3,3	+1,8
Р. 93 / М.яра	15,9 ± 0,52	16,4 ± 0,38	112,8	79,3	82,4	116,3	-0,4	-0,2
Х. 26 / Печ.	21,2 ± 0,24	20,6 ± 0,24	120,5	118,4	115,1	117,0	+19,0	+23,0
Х. 26 / К. 3	18,2 ± 0,26	17,8 ± 0,54	103,4	105,8	103,5	101,1	+4,0	+2,0
Х. 26 / Ел. М.	19,2 ± 0,26	17,7 ± 0,32	109,1	115,0	105,9	100,6	+5,0	+1,3
Х.26 / Дн.	19,6 ± 0,23	16,0 ± 0,30	111,4	125,6	102,6	90,9	+3,0	-0,6
Ет. / Печ.	14,7 ± 0,42	20,7 ± 0,33	117,6	82,1	115,6	165,6	-0,2	+2,0
Ет. / Дн.	14,5 ± 0,76	17,1 ± 0,40	116,0	92,9	109,6	136,8	+0,3	+2,0
Печ. / Дн.	20,6 ± 0,53	22,6 ± 0,91	115,1	132,1	144,9	126,3	+3,5	+5,3
Печ. / Ел. М.	21,9 ± 0,24	19,4 ± 0,79	122,3	131,1	116,2	108,4	+3,5	+7,7
Ел.м. / Дн.	18,8 ± 0,95	17,1 ± 0,42	112,6	120,5	109,6	102,4	+5,2	+1,8
Ел. М. / М. яра	19,5 ± 0,50	18,6 ± 0,32	116,8	98,0	93,5	111,4	+0,8	+0,2
Р.93, стандарт	14,1 ± 0,26

Нижчі показники кількості колосків, ніж у батьківських форм мають гібриди 25 % комбінацій, у всіх інших – перевищують вихідні сорти, тобто в них проявився ефект гетерозису. Порівняно із сортом-стандартом усі гібриди мали більшу кількість колосків у колосі.

Таблиця 2 – Прояв і варіювання кількості колосків у колосі у F₁ пшениці м’якої ярої (2006 р.)

Комбінації	Lim, шт.		R, шт.	S²	V, %
Комбінації	min	max	R, шт.	S²	V, %
Р. 93/Печ.	14,0	20,0	6,0	2,66	9,4
Печ./Р.93	18,0	23,0	5,0	2,16	7,6
Р. 93/К.3	17,0	22,0	5,0	1,14	5,4
К. 3/Р.93	17,0	21,0	4,0	1,72	6,7
Р.93/Ел.М.	15,0	20,0	5,0	1,92	8,0
Ел.М./Р.93	16,0	21,0	5,0	2,35	8,1
Р.93/Дн.	15,0	19,0	4,0	1,43	7,1
Дн./Р.93	13,0	21,0	8,0	3,34	10,7
Р.93/Ет.	13,0	20,0	7,0	1,98	8,8
Ет./Р.93	12,0	17,0	5,0	1,61	8,6
Р.93/М.яра	14,0	18,0	4,0	2,13	9,2
М.яра/Р.93	12,0	18,0	6,0	3,10	10,7
Х.26 /Печ.	20,0	23,0	3,0	0,89	4,4
Печ./Х.26	17,0	23,0	6,0	1,87	6,6
Х.26/К.3	17,0	21,0	4,0	1,29	6,2
К.3/Х. 26	15,0	21,0	6,0	2,48	8,8
Х.26/Ел.М	15,0	23,0	8,0	2,20	7,7
Ел.М./Х.26	16,0	20,0	4,0	1,72	7,4
Х.26/Дн.	16,0	22,0	6,0	2,35	7,8
Дн./Х. 26	13,0	19,0	6,0	2,22	9,3
Ет./Печ.	13,0	17,0	4,0	1,79	9,1
Печ./Ет.	17,0	24,0	7,0	2,80	8,1
Ет./Дн.	12,0	17,0	5,0	3,50	12,9
Дн./Ет.	13,0	20,0	7,0	3,55	11,0
Печ./Дн.	18,0	22,0	4,0	2,53	7,7
Дн./Печ.	19,0	25,0	6,0	2,86	7,5
Ел.М./Печ.	16,0	21,0	5,0	2,29	7,8
Печ./Ел.М.	19,0	24,0	5,0	1,53	5,6
Ел.М./Дн.	15,0	22,0	7,0	2,94	9,1
Дн. /Ел.М.	14,0	19,0	5,0	2,24	8,8
Ел.М./М.яра	17,0	21,0	4,0	2,00	7,3
М.яра/Ел.М.	17,0	20,0	3,0	0,84	4,9

Аналіз характеру успадкування кількості колосків у колосі за реципрокних схрещувань напівкарликових сортів показує, що у 90 % гібридів проявився гетерозис ознаки. Лише гібрид, отриманий від схрещування (♀) Ет./Дн.( ♂) за кількістю колосків поступався чоловічій формі. Успадкування в цій комбінації пройшло за проміжним типом (h_р=0,3).

У реципрокних гібридів, створених на основі напівкарликових і середньорослих сортів, спостерігається у більшості випадків (61%) позитивне наддомінування ознаки, у двох випадках – позитивне домінування (Р.93/Печ., Ел.м./М.яра), у чотирьох – проміжне успадкування (Р.93/М.яра, М.яра/Р.93, М.яра/Ел.м., Ет./Печ.) і в одному – від’ємне домінування (Дн./Х.26).

Успадкування кількості колосків у колосі в гібридів, створених на основі середньорослих сортів проходило за типом позитивного наддомінування (h_р=+4-+23).

Загалом, успадкування кількості колосків у колосі реципрокними гібридами F₁проходило за типом позитивного наддомінування у 75 % популяцій, проміжного успадкування – 15,6, позитивного домінування – 6,3 та від’ємного домінування – 3,1 %.

Як показують отримані результати (табл. 2), кількість колосків у колосі є маломінливою ознакою, лише 28 % гібридних комбінацій мали середній рівень мінливості (10,4-14,8 %), а в інших вона була незначна (коефіцієнт варіації не перевищував 10 %). Показники цієї ознаки коливалися у розрізі гібридів від 12 до 25 колосків. Найнижчі мінімальні та максимальні показники мали гібриди Ет./Дн. і Ет./Печ., найвищі – у Х.26/Печ., Дн./Печ., Печ./Ел.М. Найбільший розмах варіювання (більше п’яти колосків) відмічено у 68,8 % гібридів за високих показників дисперсії. Найменше варіювання (на рівні 3-4 колоски) мають 31,2 % комбінацій схрещування за низьких показників дисперсії (0,8-2). Х.26/Печ. та М.яра/Ел.М. мали низький рівень варіювання кількості колосків у колосі.

У другому поколінні реципрокних гібридів кількість колосків у колосі коливалася від 13 (Ет./Печ) до 18 шт. (Печ./Х.26., Ел.М./Печ.) (табл.3). Нижчі показники, ніж сорт-стандарт, мають гібриди Р.93/Дн., Ет./Печ. та на рівні його – Р.93/Ет. Найменший розмах їх (3-4 шт.) мали Р.93/Ел.м., Ел.М./Дн., Р.93/Ет. і Печ./Ет. за низьких показників дисперсії (0,97-2). Найбільший розмах (8-9 шт.) спостерігається у Дн./Р.93, Печ./Ел.М., Р.93/Печ. за вищих показників дисперсії (3-5). Коефіцієнт варіації до 10 % мали 61,5 % гібридів, що вказує на незначну мінливість ознаки. Середня мінливість кількості колосків, від 10 до 14 %, спостерігається у 38,5 % гібридів.

Таблиця 3 – Варіювання і успадкування кількості колосків у колосі у F₂ пшениці м’якої ярої (2007 р.)

Комбінації	± S,шт.	Lim (шт.)		R, шт.	S²	V, %	h_р	Трансгресії, %
Комбінації	± S,шт.	min	max	R, шт.	S²	V, %	h_р	ступінь	частота
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Р.93/Печ.	15,6 ±0,34	12,0	20,0	8,0	3,48	12,0	+0,1	11,1	6,7
Печ./Р.93	17,3 ±0,41	13,0	22,0	9,0	3,75	11,2	+2,3	22,2	22,7
Р.93/К.3	16,3 ±0,29	13,0	19,0	6,0	2,45	9,6	+9,0	11,8	24,0
К.3/Р.93	16,1 ±0,32	12,0	19,0	7,0	2,45	9,7	+8,0	11,8	24,0
Р.93/Ел.М.	16,2 ±0,40	14,0	18,0	4,0	2,03	8,8	+7,0	5,9	23,1
Ел.М./Р.93	15,9 ±0,27	12,0	19,0	7,0	2,24	9,4	+9,0	11,8	7,1
Р.93/Дн.	14,3 ±0,47	11,0	17,0	6,0	3,35	12,8	-0,3	-	-
Дн./Р.93	15,7 ±0,40	10,0	19,0	9,0	4,59	13,6	+5,0	-	-
Р.93/Ет.	14,7 ±0,44	13,0	17,0	4,0	1,75	9,0	+1,0	-	-
Ет./Р.93	14,9 ±0,27	13,0	16,0	3,0	0,97	6,6	+1,1	-	-
Р.93/М.яра	15,7 ±0,25	12,0	17,0	5,0	1,65	8,2	+7,7	-	-
М.яра/Р.93	14,9 ±0,43	12,0	17,0	5,0	1,88	9,2	+2,3	-	-
Х.26 /Печ.	17,1±0,31	13,0	20,0	7,0	2,82	9,8	+2,6	11,1	16,7
Печ./Х.26	17,9 ±0,31	15,0	21,0	6,0	2,26	8,4	+4,0	16,7	34,8
Х.26/К.3	16,8 ±0,43	14,0	19,0	5,0	2,21	8,8	+4,0	5,6	16,7
К.3/Х. 26	17,4 ±0,65	14,0	20,0	6,0	3,78	11,2	+5,2	11,1	33,3
Х.26/Ел.М	16,4 ±0,32	13,0	20,0	7,0	3,08	10,7	+3,4	11,1	10,0
Ел.М./Х.26	15,3 ±0,30	12,0	17,0	5,0	1,62	8,3	+1,0	-	-
Х.26/Дн.	16,2 ±0,32	13,0	20,0	7,0	3,08	10,8	+2,5	5,3	10,0
Дн./Х. 26	15,6 ±0,31	13,0	19,0	6,0	2,94	11,0	+1,7	-	-
Ет./Печ.	13,3 ±0,49	12,0	15,0	3,0	1,47	9,1	-0,3	-	-
Печ./Ет.	17,5 ±0,22	15,0	19,0	4,0	1,43	6,8	+1,5	5,6	26,7

Продовження табл. 3

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Ел.М./Печ.	17,9 ±0,40	17,0	20,0	3,0	1,27	6,3	+2,7	11,1	25,0
Печ./Ел.М.	16,8 ±0,33	12,0	21,0	9,0	3,28	10,8	+1,5	16,7	20,0
Ел.М./Дн.	16,8 ±0,33	15,0	19,0	4,0	2,21	8,8	+17,0	-	-
Дн. /Ел.М.	16,1±0,44	13,0	20,0	7,0	3,54	11,7	+12,3	5,3	8,3
Р.93, стандарт	14,7±0,34

Успадкування у 88,5 % F₂ проходило за типом позитивного наддомінування. В гібрида Ет./Печ спостерігалось проміжне успадкування, що було виявлено і в F₁. Ще дві комбінації (Р.93/Печ., Р.93/Дн.) також мали проміжне успадкування.

У 57,7 % гібридів проявилися трансгресивні форми за гетерозису ознаки «кількість колосків». Частота вищеплення позитивних трансгресій становила 6-35 %, ступінь їх складав 5-22 %.

Очевидно, вірогідність вищеплення трансгресивних форм залежить від ефекту гетерозису. Можна зробити висновок про можливість добору за ознакою «кількість колосків у колосі» у пшениці ярої, починаючи з F₂.

Добір за кількістю колосків у колосі потребує значної аналітичної роботи, тому велике значення мають закономірності фенотипового прояву ознаки в поколіннях. У третьому поколінні ми відібрали кращі форми та проаналізували їх нащадки за комплексом ознак. Вони переважають сорт-стандарт на 1,4-4,7 колосків у колосі. В процесі роботи нам вдалося виділити ряд гібридів, які мають практичний інтерес в селекційній роботі.

Висновки і пропозиції. Переважна більшість отриманих гібридів перевищувала за кількістю колосків у колосі вихідні форми та сорт-стандарт як у першому, так і другому поколіннях.

Успадкування кількості колосків у першому поколінні проходило за типом позитивного наддомінування у 78,1 % гібридів, у другому – у 88,5 %.

Позитивні трансгресії виявилися у 61,5 % комбінацій. За високим коефіцієнтом успадкування ознаки, ступенем і частотою трансгресій можна виділити комбінації, які є цінними для селекції на продуктивність: Х.26/Печ., Печ./Х.26, Печ./Ел.М., Ел.М./Печ., Ел.М./Печ., Печ./Р.93, Р.93/Печ., Р.93/К.3, К.3/Р.93, Ел.М./Р.93, К.3/Х.26 та Х.26/Ел.М.

Результати досліджень свідчать про можливість починати добір в селекційному процесі за кількістю колосків у колосі з другого покоління.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Власенко В.А. Теоретичні та практичні аспекти селекції на етапі добору компонентів схрещувань у пшениці /
В.А. Власенко // Селекція та насінництво // Міжвідомчий тематичний науковий збірник №89. – Харків, 2004. – С.39-47.

2. Власенко В.А. Селекція сортів ярої пшениці Елегія миронівська та Соната / Власенко В.А., Солона В.Й., Федченко Г.В., Ковалишина Г.М., Мельникова Л.П. // Наук.-техн. бюл. МІП ім. В.М. Ремесла, 2002. – С.116-123.

3. Орлюк А.П. Адаптивний і продуктивний потенціал пшениці: Монографія / А.П. Орлюк, К.В. Гончарова. – Херсон: Айлант, 2002. – 276 с.

4. Лихочвор В.В. Структура врожаю озимої пшениці: Монографія / В.В. Лихочвор. – Львів: Українські технології, 1999. – 200с.

5. Селекція, насінництво і технології вирощування зернових колосових культур у Лісостепу України / За ред. В.Т.Колючого, В.А.Власенка, Г.Ю.Борсука. – К.: Аграрна наука, 2007. – 800с.

6. Beil C.M., Atkins P. E. Inheritance of guantitative characters in grain sog hum // Jowa J. Sci., 1965. – Vol.39. – № 3.–
Р. 345-358.

7. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М: Агропромиздат, 1985. – 351 с.

8. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарських рослин. – К.: Вища освіта, 2006. – 463с.

Характер наследования числа колосков в колосе и выявление трансгрессивных форм у пшеницы мягкой яровой

Т.П. Лозинская

Установлено закономерности наследования и изменчивости числа колосков в колосе у гибридов первого и второго поколения пшеницы мягкой яровой. Определены степень и частота трансгрессий в F₂. Выявлено, что при высокой степени доминирования признака для повышения урожайности необходимо проводить эффективный отбор по этому признаку, начиная с ранних поколений. Полученные данные помогут научно обосновано составить программу скрещиваний, прогнозировать выявление и рекомбинации хозяйственно ценных признаков, которые помогут сократить сроки создания новых высокопродуктивных сортов.

The nature of inheritance the number of spikelets in ear and spring wheat transgressive form revelation

T. Lozinska

It was revealed regularity of inheritance and mutability both the number of spikelets in ear and number of kernels in spring wheat F₁ and F₂ hybride. Degree and frequency of transgression was determined. It was found under high degree of dominance is possible to carry out selection for increasing of yield. These findings can help to make scientifically grounded crossbreeding program, to forecast revelation and recombination of valuable features that allow to short terms for creation of new varieties.

Key words: spring wheat, number of spiklets in ear, reciprocal hybride, nature of inheritance, transgression.

УДК: 633.63.632

Осадчук В.Д., канд. с.-г. наук

Буковинський інститут агропромислового виробництва УААН

Адаптивна технологія вирощування
маточників і насінників цукрових буряків
у Центральному Лісостепу України

У Центральному Лісостепу України цілком можливе вирощування маточників і насінників компонентів схрещування ЧС-гібридів за адаптивною технологією, суть якої полягає в наступному: літня сівба (в червні) маточних буряків з шириною міжряддя 22,5 см і нормою висіву насіння не менше 15, шт./м, зберіганні маточників у стаціонарних сховищах; садінні ЧСК за площі живлення 70×35 см, ЗП – 70 ×60 см та додатковому запиленні.

Ключові слова: маточники, технологія вирощування, цукрові буряки, ЧС-гібриди, схрещування.

Вирощування насіння цукрових буряків і, тим паче, гібридів, створених на чоловічостерильній основі – трудомістка галузь сільськогосподарського виробництва. Значні затрати праці в технології виробництва насіння припадають на вирощування маточників: коренеплодів, які висаджуються весною наступного року для одержання насіння.

Незважаючи на те, що в Центральному Лісостепу найбільш сконцентроване насінництво цукрових буряків і в основному сприятливі ґрунтові і кліматичні умови для вирощування насіння, в більшості насінницьких господарств коефіцієнт виходу маточників (КВМ), під яким розуміють відношення площі посіву маточних буряків до площі насінників яку можна засадити отриманими коренеплодами, коливається в межах 0,7-1,2 [1,6].

Вихід маточників залежить насамперед від густоти маточних посівів, яка в свою чергу зумовлена якістю насіння, нормою висіву, строками сівби та ін. Ряд дослідників [2,4] відмічають, що серед різних технологічних елементів вирощування маточників важливе значення має також ширина міжряддя.

При вирощуванні насінників ЧС-гібридів велике значення має синхронність росту і розвитку компонентів схрещування, особливо цвітіння. Проте, за даними Уладово-Люлинецької ДСС [5] у гібрида Слов’янський ЧС 94 рослини-запилювачі (ЗП), як правило, зацвітають на 7-8 днів пізніше чоловічостерильного компонента (ЧСК), а за даними О. І. Юхновського [7], на початку цвітіння різниця в інтенсивності проходження цієї фази у компонентів (гібрид Білоцерківський ЧС 57) становила 5-6%, в період масового цвітіння – 10-15%. Ці обставини негативно впливають на врожайність та якість гібридного насіння. Тому актуальним є розроблення адаптивних технологій вирощування насіння цукрових буряків за критерієм максимального виходу маточників та насіннєвої продуктивності ЧСК, що й визначило мету досліджень.

Матеріали і методика досліджень. Впродовж 2004-2007 рр. у ДГ “Корделівське“ Калинівського району Вінницької області та на Уладово-Люлинецькій ДСС вивчали вплив різних технологій (базової та адаптивної) на якісний і кількісний склад маточників, урожайність та якість насіння. Адаптивна технологія включала: літню сівбу маточних буряків з шириною міжряддя 22,5 см і нормою висіву насіння 15 шт./м, зберігання маточників у стаціонарному сховищі, садіння маточників ЧСК за площі живлення 70х35 см, ЗП – 70х60 см, + додаткове запилення (ДЗ). Базова технологія включала: весняну сівбу маточних буряків з шириною міжряддя 45 см і нормою висіву насіння 15шт./м, зберігання маточників у тимчасових сховищах, садіння насінників обох компонентів при площі живлення 70х60см +ДЗ. Гібрид УЛВЧС 37, фракція насіння 3,5- 4,5мм. Для ДЗ використовували пристрій, запропонований Уладо-Люлинецькою ДСС [5].

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені спостереження протягом останніх 10 років у зоні діяльності ДГ “Корделівське“, яке розташоване в північно-східній частині Вінницької області, показали, що за особливостями погодних умов кращим календарним строком сівби маточних буряків можна вважати першу-другу декади червня.

Водночас дослідження показали, що за літніх строків сівби підвищується польова схожість насіння. В середньому за три роки за адаптивною технологією вона коливалась в межах 62,5–64,7% у ЧСК, і 63,2–65% – у ЗП і не залежала від ширини міжряддя. За базовою технологією польова схожість насіння коливалась в межах 58,0–60,5% в ЧСК і 59,3–63,3% в ЗП.

Густота сходів також залежала від технологій вирощування маточників. В середньому за три роки досліджень вона збільшувалась з 9,0–9,3шт./м за базової технології до 9,4–9,8шт./м за адаптивної (табл. 1).

Таблиця 1 – Особливості росту і розвитку маточників залежно від технології їх вирощування

Показник

Базова технологія

Адаптивна технологія

2004р.

2005р.

2006р.

середнє

2004р.

2005р.

2006р.

середнє

Польова схожість насіння,%

58,0/ *)

59,3

61,3/

63,3

60,5/

61,0

60,0/

61,2

62,5/

63,2

64,7/

65,0

63,6/

64,7

63,6/

64,2

Густота сходів, шт./м

8,7/

9,0

9,2/

9,5

9,0/

9,1

9,0/

9,3

9,3/

9,6

9,6/

9,8

9,4/

9,5

9,4/

9,6

Густота перед збиранням, тис./га

182,6/

184,3

189,2/

190,3

185,9/

187,7

185,9/

187,4

377,4/

380,0

355,2/

357,3

366,3/

368,0

366,3/

368,4

Середня маса коренеплоду, г

294,5/

290,0

293,0/

291,2

294,0/

293,0

293,8/

291,4

180,0/

180,6

178,3/

177,3

178,2/

177,6

178,8/

178,5

Вихід маточників, тис/га:

масою: 50-300г

88,3/

88,7

92,3/

92,0

90,3/

90,0

90,3/

90,2

283,0/

283,6

255,7/

257,0

269,3/

271,5

269,3/

270,7

301-600г

58,9/

59,0

63,9/

63,2

61,4/

62,0

61,4/

61,5

34,0/

34,7

35,5/

35,0

34,8/

34,5

34,8/

34,7

Всього

148,2/

141,7

156,2/

155,2

151,7/

152,0

152,0/

151,7

317,0/

318,3

291,2/

292,0

304,0/

306,0

304,1/

305,4

*) чисельник – ЧСК, знаменник – ЗП.

Різні технології впливають також на ріст і розвиток маточників. Маса коренеплоду, листків і співвідношення між ними, а також інші показники за адаптивної технології не досягали показників базової у зв’язку з різною тривалістю вегетаційного періоду. За адаптивної технології маса листків значно перевищувала масу коренеплодів і співвідношення між ними у серпні становило 3,6, у жовтні – 1,4, за весняної відповідно 2,18 і1,12. Це свідчить, що ростові процеси у коренеплодів літніх строків сівби тривають до самого збирання. Вони біологічно активніші, ніж коренеплоди весняних строків сівби.

Стосовно розвитку рослин різних компонентів, то в загальному як за адаптивної, так і базової технологій більш розвинуті були рослини ЧСК порівняно із ЗП (табл. 1).

Густота рослин перед збиранням за базової технології в середньому за три роки становила 185,9/187,4 тис./га, адаптивної – 366,3/368,4 тис./га. При цьому більше випадання рослин в процесі вегетації і більший розрив між розрахунковою і фактичною густотою були за базовою технологією порівняно з адаптивною.

При розрахунку виходу маточників бракували коренеплоди масою менше 50 г і більше 600 г, залишені ділили на дві фракції: масою 50–300 г і 301–600 г.

В цілому середня маса коренеплоду перед збиранням була більшою за базової технології 293,8/291,4 г ніж адаптивної 178,8/178,5 г.

За базової технології зменшується кількість коренеплодів фракції 50–300 г і збільшується – масою 301-600 г порівняно з адаптивною. Так, за базовою технологією в середньому за три роки кількість коренеплодів фракції 50–300 г становила 90,3/90,2 тис./га, фракції 301–600 г–61,4/61,5 тис./га, а загальний вихід маточників становив 152,0/151,7 тис./га, за адаптивною – відповідно 269,3/270,7 тис./га, 34,8/34,7 тис./га і 304,1/305,4 тис./га.

Упродовж 2005-2007 рр. вивчали також біологічний потенціал маточників залежно від технології їх вирощування. Отримані дані насамперед цілком узгоджуються з даними інших дослідників [2,6] про те, що збереженість маточників, вирощених за літніх строків сівби, вища, ніж за весняних. Тому в середньому за три роки ураженість коренеплодів кагатною гниллю за базовою технологією становила 6,3%, адаптивною – 3,2%, вихід маточників відповідно становив 89,5 і 92,4%. Стосовно збереженості маточників окремо ЧСК і ЗП, то вона практично була однаковою в обох компонентів (табл. 2).

Таблиця 2 – Збереженість і насіннєва продуктивність маточників залежно від технології вирощування

Показник	Базова технологія				Адаптивна технологія
Показник	2005р.	2006р.	2007р.	середнє	2005р.	2006р.	2007р.	середнє
Вихід маточників після зберігання, %	86,7	92,1	89,7	89,5	89,6	93,7	94,0	92,4
КВМ	4,0/ 4,0	4,5/ 4,6	4,3/ 4,3	4,3/ 4,3	7,4/ 7,5	7,3/ 7,5	7,6/ 7,7	7,4/ 7,6
Урожайність насіння, ц/га	12,0	16,5	10,3	12,9	14,5	20,7	13,5	16,2
Схожість, %	86	80	85	84	90	86	88	88
Маса 1000 плодів	13,0	12,7	12,8	12,8	13,5	13,2	13,5	13,4
Коефіцієнт розмноження	1056	1261	975	1097	1199	1636	1247	1361

Коефіцієнт виходу маточників (КВМ) визначали весною (після зберігання) із розрахунку їх садіння 40,8 тис./га масою 50-300г і 23,8 тис./га масою 301-600 г. В середньому за три роки за адаптивної технології він становив 7,4/7,6, за базової – 4,3/4,3, тобто КВМ обох компонентів за адаптивної технології збільшується в 1,7 рази порівняно з базовою технологією.

Результати досліджень також показали, що на врожайність та якість насіння впливали як технологія вирощування маточників, так і насінників. Так, використання маточників літніх строків сівби і зменшення площі живлення ЧСК при садінні з 70х60 до 70х35см на фоні додаткового запилення сприяло за адаптивної технології підвищенню врожайності насіння на 2,5-4,2ц/га, схожості – на 3-6%, маси 1000 плодів – на 0,5-0,7 г порівняно з базовою технологією.

Одним із найважливіших завдань насінництва цукрових буряків є прискорене розмноження зареєстрованих сортів і гібридів. Тому був започаткований термін – коефіцієнт розмноження (КР), під яким розуміють відношення сертифікованого товарного насіння до базисного. Сьогодні цей показник коливається в досить широких межах від 350 до 1200 – за висадкового способу вирощування насіння і від 100 до 200 – за безвисадкового [4,3].

При розрахунку КР враховували: норму висіву маточних буряків КВМ і норму їх садіння, урожайність насіння, схожість, масу 1000 плодів. Результати досліджень показали, що головними факторами, що визначають КР є вихід маточників, урожайність та якість насіння. За роки досліджень КР за базовою технологією становив 975-1261, адаптивної – 1199-1636, тобто із кожної висіяної схожої насінини базисних компонентів було отримано відповідно 975-1261 і 1199 – 1636 схожих насінин гібрида УЛВЧС 37.

Висновки. У Центральному Лісостепу України цілком можливе вирощування маточників і насінників компонентів схрещування ЧС-гібридів за адаптивною технологією, суть якої полягає в наступному: літня сівба (червень) маточних буряків з шириною міжряддя 22,5см і нормою висіву насіння не менше 15шт./м, зберігання маточників у стаціонарних сховищах; садіння маточників ЧСК при площі живлення 70х35см, ЗП – 70х60см + додаткове запилення. За такої технології КВМ збільшується майже в два рази, врожайність насіння на 2,5-4,2ц/га, схожість – на 3-6%, а КР – збільшується на 24% порівняно з базовою технологією.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Балан В.М., Кулік О.Г. Що посієш – те й пожнеш// Цукрові буряки. – 2002.– №4.–С.8–9.

2. Войналович В.И. Повышение коэффициента размножения семян сахарной свеклы путём весеннего и летнего загущенных посевов маточной свеклы в зоне неустойчивого увлажнения Лесостепи Украины: Афтореф. дис. канд. с.-х. наук: 06.01.05/ИСС УААН. – К., 1992.– 24с.

3. Гізбуллін Н.Г., Тарабрін О.Є., Оголенко І.С. Як підвищити коефіцієнт розмноження насіння//Цукрові буряки. – 1999.– №1 – С. 8–9.

4. Дороговід А.В., Шакалов Э.Н., Балков И.Я. Основной показатель семеноводства //Сахарная свекла. – 1988.– №6.– С.17–18.

5. Осадчук В.Д. Залежність врожаю і якості насіння від строків і кратності запилювань //Цукрові буряки . – 1999. –№4. – С.16–17.

6. Сологуб Ю. М. Вихід маточних коренеплодів за різних умов вирощування// Цукрові буряки. –2003. – №5.– С.16–17.

7. Юхновський О.І. Важливий показник насінництва цукрових буряків// Цукрові буряки. – 2004. –№2. –С.14–15.

Адаптивная технология выращивания маточников и семенников сахарной свеклы в Центральной Лесостепи Украины

В.Д. Осадчук

В Центральной Лесостепи Украины вполне возможно возделывание маточников и семенников компонентов скрещивания МС гибридов по адаптивной технологии, суть которой состоит в следующем: летнем посеве (в июне) маточной свеклы с шириною междурядий 22,5 см и нормой посева семян не менее 15 шт./м, хранении маточных корнеплодов в стационарных хранилищах; посадке МСК с площадью питания 70×35 см, ЗП – 70×60 см и дополнительном
опылении.

Adaptive thechnologu of growing uterus and pericarps of sugar beet in the central Lisosteppe of Ukraine

V. Osadchuk

The in central forest-steppe regions of the Ukraine quite of possible the cultivation parent (plant) and seed grower on the component of interbreeding CHS on the hybrid by to introduce production, on the essentiality what to lie down in following: summerly sowing (the june) of the mother sugar beet with breadth intercropping 22.5 sm and norm sowing on the seeds not little 15 each/m, preservation parent (plant) in stationary on the depository; the planting parent (plant) HSK by of the rea under cultivation nutrition 70×35 cm, ZP – 70 ×60 cm + additional pollination.

Key words: uterus, growing technology, sugar beet, crossing.

УДК 633.12; 631.52

ГОРОДИСЬКА О.П., здобувач

ВІЛЬЧИНСЬКА Л.А., канд. с.-г. наук
Подільський державний аграрно-технічний університет

e-mail: nauka @ pdata. kp.km.ua; main @ pdata. kp. km. ua

ВПЛИВ НАСИЧУЮЧИХ СХРЕЩУВАНЬ НА
СКОРОСТИГЛІСТЬ, УРОЖАЙНІСТЬ ТА
ТЕХНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЗЕРНА ГРЕЧКИ

Відображено результати впливу насичуючих схрещувань на тривалість вегетаційного періоду, відмічено появу гібридів з коротшим вегетаційним періодом який становив 72 доби. Результати досліджень показали, що найбільш скоростиглими є гібриди від НС₂F₁ сортів Міг, № 4013, Казанка, Смуглянка. Гібрид (Міг ´ № 4013 ) ´ № 4013, характеризувався коротшим вегетаційним періодом порівняно з батьками на 2-14 діб та сорту Вікторія на 14 діб. Вегетативний період скоротився до 23-25 діб, а генеративний – 47-49 діб.

Доведено використання показників ступеня фенотипового домінування за показниками, які найбільш впливають на урожайність. Показники мали значення СФД позитивного домінування, що і в подальшому позитивно вплинуло на урожайність.

Урожайність селекційних номерів гібридного походження за роки досліджень коливались в межах від 164 до 290 г/м². Більшою урожайністю порівняно зі сортом-стандартом Вікторією та вихідними батьківськими формами характеризувались гібридні комбінації 6/06 та 7/06, які також мали покращені технологічні показники якості зерна.

Ключові слова: скоростиглість, гречка, насичуючі схрещування, ступінь фенотипового домінування, урожайність.

Глобальні зміни клімату негативно впливають на зростання та формування врожаю сільськогосподарських культур, у тому числі й гречки. Тому проблема підвищення скоростиглості й адаптивного потенціалу гібридів набуває важливого господарського значення [1, C. 17-19].

Скоростиглість – біологічна властивість, зумовлююча прискорений перебіг онтогенетичних процесів у рослин. Онтогенез гречки чітко розділяється на два періоди: вегетативний (посів – цвітіння) і генеративний (цвітіння – дозрівання).

Вегетаційний період гречки можна розділити на три етапи: перший – від сходів до цвітіння, триває 24–35 днів (утворюються гілки і більша частина стеблових корінців, ріст поступовий), другий – від початку цвітіння до його затухання і побуріння зерна, триває 30–35 днів. Перша половина цього етапу характеризується швидким ростом стебла і гілок, інтенсивним цвітінням і припиненням утворення стеблових корінців, а друга – припиненням росту стебла і утворенням зав’язі. Третій – від побуріння зерна до повної його стиглості – триває 17-24 дні [2, C. 27-31].

Генеративний період охоплює більше половини тривалості онтогенезу рослин. В цей період формується значна частина листків, проходить цвітіння і плодоутворення. Встановлено, що цей процес в гречки триває 21–24 доби [3, C. 27-30].

Отже, скоростиглість – одна з головних ознак, за допомогою яких визначається придатність сорту для вирощування його в певних кліматичних умовах. Тривалість вегетаційного періоду відрізняється значною варіабельністю, тому різні форми одного і того ж виду рослин, часто схожі за морфологічними ознаками, відчутно різняться за скоростиглістю [4, C. 151-153].

Дослідниками встановлено, що початок цвітіння значною мірою залежить від генотипу і корелює з місцем формування першого суцвіття. У скоростиглих сортів перше суцвіття формується на другому–третьому вузлі і лише в деяких рослин на п’ятому-шостому. Для скоростиглих рослин характерний також прискорений (на 2-4 дні) вступ у фазу цвітіння не тільки першого суцвіття, але й усіх наступних [5, С.16-17]. Результатами досліджень В.І. Балюри [6, 38-42] та ін. доведено, що кількість вузлів у зоні гілкування стебла є індикатором скоростиглості. За даними Н.В. Фесенко [7, 127-138] скоростиглі сорти характеризуються найменшою кількістю вузлів у зоні гілкування (2,4-2,9), а в середньостиглих їх значно більше (3,5-4,1).

Отже, аналізуючи зазначене вище, слід відмітити, що селекція гречки на тривалість вегетаційного періоду, зокрема скоростиглість, має значну теоретичну базу і багаторічний досвід, які дозволяють удосконалювати й розробляти нові концепції та підходи для створення продуктивних конкурентоспроможних сортів, які відповідають вимогам сучасності. Для цього необхідно детально вивчати існуючий генофонд, морфобіологічні особливості і господарсько цінні ознаки сортів гречки із вкороченим вегетаційним періодом.

Метою сучасної селекції скоростиглих сортів є поєднання високої урожайності з оптимальним періодом вегетації та екологічною пластичністю. Різна тривалість вегетаційного періоду сортів обумовлена полігенним контролем і наявністю поліморфізму в популяціях гречки за цією ознакою. Це дозволяє вести селекцію культури методом відбору [3,4,5]. Отже, мета дослідження – визначення впливу насичуючих схрещувань на скоростиглість, урожайність та технологічні показники якості зерна гречки.

Одним з найбільш поширених ефективних методів у селекції гречки є гібридизація та відбір, які дають змогу об’єднати господарсько цінні ознаки і властивості в одному генотипі. За підбору пар для схрещування, а також для ранньої достовірності оцінки гібридних нащадків використовують ступінь фенотипічного домінування (СФД), [9,10].

Матеріал і методика досліджень. Дослідження проводили в селекційній сівозміні Науково-дослідного інституту круп’яних культур Подільського державного аграрно-технічного університету протягом 2006–2008 рр.

Схемою передбачено провести гібридизацію таких пар та їх бекросів:

1. Міг × Солянська; 2. (Міг × Солянська) × Солянська;

3. Міг × № 4013; 4. (Міг ´ № 4013) ´ № 4013;

5. Смуглянка × Казанка; 6. (Смуглянка ´ Казанка) ´ Казанка;

7. Смуглянка × № 4013; 8. (Смуглянка × № 4013) ´ № 4013;

9. Скоростигла 86 × Солянська; 10. (Скоростигла 86 × Солянська) × Сол.;

11. Скоростигла 86 × № 4013; 12. (Скоростигла 86 × № 4013) × № 4013;

13. Альонушка × Веселка; 14. (Альонушка × Веселка) × Веселка.

Для отримання нового вихідного матеріалу були відібрані зразки з колекції світового генофонду Fagopyrum Mill на скоростиглість – Казанка, Міг, Смуглянка, Скоростигла 86, Альонушка.

Для одержання гібридів використовували вільне міжсортове перезапилення при черезрядковому посіві батьківських пар з обов’язковим використанням екранної ізоляції – тетраплоїдної форми гречки та явище гетеростилії [2]. Облікова площа ділянки – 2,7 м², чотирирядкова з шириною міжряддя – 45 см.

У 2006–2007 рр. одержано насіння гібридів F₀першого і другого насичуючих схрещувань (НС₁, НС₂), яке 2007-2008 рр. висівали в селекційному розсаднику на F_1,F₂, порівняно з вихідними батьківськими формами та сортом-стандартом Вікторією. У період збирання для аналізів відбирали пробний сніп з 25–30 рослин, які аналізували за одинадцятьма основними показниками як гібридних комбінацій, так і їх батьківських форм: висота рослин, кількість: вузлів на стеблі, вузлів всіх, гілок всіх, гілок першого порядку; вузол: першого гілкування і суцвіття; кількість всіх: суцвіть, зерен з рослини; маса: зерна з рослини, 1000 зерен. Спостереження, оцінки, обліки та аналізи проводили відповідно до методики Державного сортовипробування [11, С.3-25].

Математичну обробку даних проведено за методиками: Мазер К., Джинкс Дж., 1988, Доспєхова Б.А.,1985, Жученка А.А.,1980 [9,10,12].

Результати досліджень та їх обговорення. За даними досліджень слід відмітити, що вегетаційний період гібридних номерів коливався від 72 до 86 діб (табл.1). У гібридних комбінацій НС₁F₂ Міг ´ № 4013 та Смуглянка ´ Казанка спостерігали незначне скорочення вегетаційного періоду порівняно з материнською формою (на 1 добу), який становив 75-77 діб, та значне скорочення порівняно з батьківською формою (7-11 діб) і сортом-стандартом (9-11 діб).

Слід відмітити появу у гібридної комбінації НС₂F₁ (Міг ´ № 4013) ´ № 4013 вегетаційного періоду, який становив 72 доби, що менше порівняно з батьківськими формами на 2-14 діб та сорту Вікторія – 14 діб.

Таблиця 1 – Вегетаційний та міжфазні періоди гібридних номерів гречки (середнє за 2006–2008 рр.)

Сел. номер	Походження	Період, діб			Відхилення ± діб
		вегетативний	генеративний	вегетаційний	Відхилення ± діб
		вегетативний	генеративний	вегетаційний	St	♀	♂
St	Вікторія	28	58	86	-	-	-
6/06	Міг х № 4013	26	49	75	11	1	11
3/07	(Міг х № 4013)х № 4013	25	47	72	14	2	14
7/06	№ 4013 х Міг	26	51	77	9	9	3
4/07	(№ 4013 х Міг)х Міг	26	47	73	13	13	1
14/06	Смуглянка х Казанка	26	51	77	9	1	7
7/07	(Смуглянка ´ Казанка) ´ Казанка	25	49	74	12	4	10
15/06	Казанка х Смуглянка	27	51	78	8	6	0
8/07	(Казанка ´ Смуглянка) ´ Смуглянка	25	49	74	12	10	4

Також, найбільш скоростиглими були селекційні номери: 4/07 (№ 4013 ´ Міг) ´ Міг – 73 доби, 7/07 (Смуглянка ´ Казанка) ´ Казанка та 8/07 (Казанка ´ Смуглянка) ´ Смуглянка – 74 доби, що менше від батьківських форм на 1-14 діб. Решта гібридних комбінацій мали скорочений порівняно із сортом-стандартом вегетаційний період 8-14 діб, але довший порівняно із батьківськими формами на 1-4 доби.

Отже, під час підбору пар для схрещування необхідно враховувати тривалість вегетаційного періоду вихідних батьківських сортів і форм, що дасть змогу отримати цінний вихідний матеріал за ознакою скоростиглості.

У попередніх дослідженнях було зроблено висновки про необхідність використання ступеня фенотипового домінування (СФД) за показниками, які найбільш впливають на урожайність. До них із 11 аналізованих належить 6: висота рослин; кількість: вузлів, гілок, суцвіть, зерен з рослини; маса зерна з рослини (табл.2).

У гібридів F₁ та F₂ від схрещування сортів Міг, Француз, Смуглянка і Казанка за показником СФД отримали значне варіювання в межах від від’ємного (НД, ННД) до позитивного наддомінування (ПД, ПНД).

У гібрида Міг ´ № 4013 від НС₁ показник висоти рослин мав значення НД (h_p= -0,7), це вказує на те, що ця ознака контролювалась рецесивними генами материнської форми. Відповідно в цього гібрида від НС₂ СФД мав значення ПНД (h_p=1,36). Це пояснюється тим, що в комбінації (Міг ´ № 4013) ´ № 4013 частка батьківської форми складає ½ і ознака висоти рослин мала прояв позитивного наддомінування, що свідчить про гетерозиготний контроль її у № 4013. У зворотних гібридів першого та другого насичуючих схрещувань дана ознака контролювалась генами материнської форми № 4013.

У гібридів Смуглянка ´ Казанка, (Смуглянка ´ Казанка) ´ Казанка, Казанка ´ Смуглянка і (Казанка ´ Смуглянка) ´ Смуглянка показник висоти рослин контролювався сукупною дією гетерозигот, звідки і позитивні значення СФД (h_p=1,13 та h_p=1,58).

Наведений в таблиці 2 матеріал вигідно відрізняється від міжсортових гібридів за підвищеною і високою крохмалистістю. Прояв ознаки більший, ніж у сорту-стандарту Поліська рожева мають дев’ять гібридів або 52,9 %. У трьох з них, а саме: 90.734/22, 90.674/13, 91.118с2 вміст крохмалю вище 19 %. Тобто, серед цього матеріалу можна відносно легко відібрати форми, стійкі проти хвороб і з високою крохмалистістю.

Незважаючи на часто невеликий ступінь бекросування, міжвидові гібриди з комплексною резистентністю характеризуються підвищеними смаковими якостями. Лише у одного з них (90.35с297) вираження ознаки нижче, ніж у сорту Невська. Водночас, у трьох (81.386с65, 90.794с8, 88.730с3) смакові якості бульб на рівні і навіть вищі, ніж у кращого сорту-стандарту Поліська рожева.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, результати досліджень свідчать про можливість поєднання у міжсортових гібридів комплексної стійкості проти хвороб з високим проявом: урожайності, товарності, середньої маси товарних бульб, добрими смаковими якостями (П.92.23-25); перерахованими ознаками за винятком смакових якостей (П.93.4-6); урожайності, товарності, добрим смаком (П.94.17-6) або з іншим поєднанням господарсько цінних ознак. Серед міжвидових гібридів можливе поєднання комплексної стійкості проти хвороб з високим проявом інших господарсько цінних ознак, як, наприклад, урожайності, товарності, багатобульбовості, вмісту крохмалю, смаковими якостями (88.730с3, 90.794с8, 88.785с8, 90.734/22). Доведена також можливість поєднання їх в одній формі. Виділений матеріал рекомендується для практичного селекційного використання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Подгаецкий А.А. Необходимость выделения на современном уровне развития селекции картофеля предселекционного этапа // Сб. статей по матер.6-й междун. метод. конф. «Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве» – Алушта, 1999. – С. 321–327.

2. Букасов С.М. Успехи и неудачи межвидовой гибридизации картофеля // Вестник социалистического растениеводства. – 1940. – №3. – С. 39–48.

3. Пушкарев И.И. Селекция картофеля на устойчивость к фитофторе. – К., 1962.– 114с.

4. Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею.– Немішаєве, 2002. – 183с.

Проявление среди устойчивых против болезней межвидовых и межсортовых гибридов картофеля других агрономических признаков

Н.В. Писаренко

Выделены межсортовые и межвидовые гибриды картофеля, у которых сочетается устойчивость против основных болезней с высоким проявлением других агрономических признаков. По сравнению с межсортовыми гибридами доказана более высокая перспективность для практической селекции межвидовых гибридов за несколькими признаками.

Display among steady against illnesses of interspecific and intervarietal hybrids of potato of other agronomical signs

N. Pysarenko

Key words: interspecific and intersort hybrids of potato, firmness, agronomical features

УДК 635.21:631.527.5

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ад., д-р с.-г. наук СНАУ

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ан., заст. директора Департаменту МАПУ

ГНІТЕЦЬКА Н.В., здобувач СНАУ

ПРОДУКТИВНІСТЬ МІЖВИДОВИХ ГІБРИДІВ КАРТОПЛІ

Доведена перспективність складних міжвидових гібридів картоплі за продуктивністю, основу якої складає висока врожайність. Виділені міжвидові гібриди (потомство комбінації 81.386), бекроси (85.568с9, 85.368с17) з ефективним генетичним контролем як урожайності, так і вмісту крохмалю.

Ключові слова: продуктивність, міжвидові гібриди картоплі, урожайність.

Незважаючи на те, що, як правило, основним показником сортів є їх урожайність, для переробної промисловості, тваринництва, а якщо врахувати позитивну кореляцію вмісту крохмалю і смакових якостей, то і для харчування, більш важливою є продуктивність, яка обумовлюється урожайністю і вмістом сухих речовин. Складність у поєднанні цих ознак, як зазначав П.І.Альсмік [1] та інші дослідники [2,3] в тому, що висококрохмалисті гібриди в основному не є високоврожайними. При цьому, спостерігається від’ємна (аж до –0,90) кореляція між згаданими ознаками, або ж слабка позитивна (до 0,13) [4]. Аналогічне стверджують й інші дослідники [5]. Проте, відомі сорти, у яких ці ознаки поєднуються. А тому, важливим є встановити можливість виділення серед беккросів багатовидових гібридів форми, які поєднували б високу врожайність і крохмалистість, оскільки з таким матеріалом до сьогодні дослідження не виконувалися.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було визначити перспективність міжвидових гібридів картоплі, їх бекросів для виділення форм з високою продуктивністю. Для реалізації мети поставлені такі завдання: 1. Оцінити міжвидові гібриди, їх бекроси за фенотиповим проявом урожайності, вмісту крохмалю. 2. Провести аналіз родоводу опрацьованого матеріалу для визначення форм з ефективним генетичним контролем ознаки.

Матеріал і методика досліджень. Вихідним матеріалом в дослідженні використані складні міжвидові гібриди, їх бекроси, отримані в лабораторії вихідного матеріалу Інституту картоплярства. Обліки, спостереження виконували згідно з загальноприйнятими методиками [6]. Уміст крохмалю визначали за питомою вагою.

Результати досліджень та їх обговорення. Дані таблиці свідчать про можливість одержання багатовидових гібридів, їх бекросів з відносно високим і високим проявом урожайності та крохмалистості, що позитивно вплине на прояв їх продуктивності. Перш за все необхідно відмітити, що поєднання двох ознак дозволило частині матеріалу мати перевагу над сортами-стандартами за виходом крохмалю з куща. Вона складає, порівнюючи із сортом Зарево, що є кращим за ознакою серед стандартів, 16,8–101,7 %.

Варіювання урожайності сортів-стандартів знаходиться в межах 447 –569 г/кущ, а вмісту крохмалю – 18,1–22,5 %, тоді як у бекросів багатовидових гібридів це відповідно склало 695–926 і 18,7–22,4 (табл. 1). Тобто, продуктивність оцінюваного матеріалу більша ніж у сортів-стандартів за рахунок вищої урожайності.

Походження бекросів свідчить, що, незважаючи на незначну їх виборку, зустрічається повторюваність батьківських форм. Це стосується комбінації 90.666, де виділено два сіянці з високим проявом обох ознак (с1 і с25). Материнською формою у ній використано F₂ шестивидового гібрида 81.386с97. Інший сіянець останньої комбінації – 81.386с65 сам характеризується високою продуктивністю. Аналогічне стосується створеного за його участю одноразового бекроса 96.963/51. Крім цього, серед наведеного матеріалу ще один потомок цієї ж комбінації – 81.386с103 присутній у походженні бекроса 85.291с12. На першому етапі насичуючих схрещувань сіянець цієї популяції 81.386с28 використаний як материнська форма при отриманні в подальшому чотириразового бекроса 96.977/92 за участю запилювачів: селекційного номера 77. 277/3 та сортів Гітте, Поліська рожева, Мавка, Воловецька. Таким чином, сіянці комбінації 81.386 (81.386с28, 81.386с65, 81.386с97, 81.386с103) п’ять разів використані при отриманні високопродуктивних бекросів, що складає 31,3 % від виділених.

В походженні високопродуктивного матеріалу найчастіше, як вторинні міжвидові гібриди, зустрічаються сіянці комбінації п55 – шестивидовий гібрид, а саме у 75 % випадків. Зокрема, форма п55/102 має частоту 43,8 %. Двічі присутні у родоводі наведеного в таблиці матеріалу чотиривидові гібриди [(S.demissum x S.bulbocastanum) x S.andigenum] х S.tuberosum і тривидові (S.demissum x S.bulbocastanum) x S.tuberosum.

Високопродуктивні форми можуть бути виділені серед вторинних міжвидових гібридів за участю S.tuberosum (шестивидові гібриди), при беккросуванні F₂, поміж B¹–B³. Найбільшу частоту мають одноразові бекроси – 50 %. Наполовину меншу – дворазові. Дві форми є триразовими бекросами і стільки ж міжвидовими гібридами або F₂ від них.

Найчастіше при створенні виділеного за ознакою матеріалу використаний метод бекросування – 68,7 %, рідше – самозапилення 31,3 %. Причому, високопродуктивні форми можна відібрати безпосередньо в F₂, при схрещуванні F₂ на останьому етапі або попередніх. F₂ присутнє серед матеріалу В¹, В², В³.

Таблиця 1 – Характеристика високопродуктивних міжвидових гібридів
(середне 2000-2002 рр.)

Номер гібрида	Походження	Урожайність г/кущ	Вміст крохма-лю, %	Вихід крохмалю, г
Номер гібрида	Походження	Урожайність г/кущ	Вміст крохма-лю, %	з куща	до кращого стандарту
81.386с65	77.277/3 х п55/102	622	22,1	137,5	31,8
83.192с5	80.35с21 х Гітте	926	22,4	207,4	101,7
85.291с12	І 70.486/112 х 81.386с103	809	20,7	167,5	61,8
88.1450с3	F₂ 83.2419с26	635	20,1	127,6	21,9
90.662/15	80.24с14 х Немішаївська 10	664	20,9	138,8	33,1
90.666/1	81.386с97 х Воловецька	911	19,1	174,0	68,3
90.666/25	Те саме	678	21,9	148,5	42,8
90.676/140	81.459с15 х Воловецька	615	21,2	130,4	24,7
90.827с16	85.368с17 х Воловецька	648	18,9	122,5	16,8
90.691/1	85.368с17 х Гітте	659	21,3	140,4	34,7
91.15-52	88.1288с2 х Пролісок	649	22,1	143,4	37,7
91.765/31	85.568с9 х Воловецька	646	20,1	129,8	24,1
96.963/51	81.386с65 х Воловецька	667	18,7	124,7	19,0
96.965/45	81.459с19 х Гітте	808	20,3	123,4	17,7
96.977/92	91.651с2 х Воловецька	625	22,0	137,5	31,8
97.448/1	90.673/17 х Воловецька	621	21,1	131,0	25,3
Стандарт	Світанок київський	488	18,1	91,4	-
те саме	Львів’янка	455	21,3	96,9	-
те саме	Зарево	447	22,5	100,6	-
те саме	Темп	562	18,8	105,7	-

Таким чином, доведена можливість виділення серед вторинних міжвидових гібридів, їх бекросів високопродуктивних форм, у яких ця властивість може бути вищою ніж у кращих сортів-стандартів (до 101,7%). Враховуючи, що створений матеріал найчастіше знаходиться за вмістом крохмалю на рівні еталону-сорту Зарево, перевага у продуктивності його обумовлена вищою урожайністю.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Доведена перспективність складних міжвидових гібридів, створених в лабораторії вихідного матеріалу Інституту картоплярства, за виділенням форм з високим умістом крохмалю і високою урожайністю, що дозволило виділити високопродуктивні гібриди, їх бекроси. Виділені батьківські компоненти з високою частотою їх у родоводі висококрохмалистих форм, а саме: 85.568с9, 85.368с17 (по 11,6 %) і сіянці комбінації 81.386, що свідчить про їх ефективний генетичний контроль ознаки.

Список літератури

1. Альсмик п.и. Селекция картофеля в Белоруссии. – Минск: Урожай, 1979. – 128 с.

2. Пискун Г.И. Селекция картофеля на высокое содержание крахмала: этапы, результаты // Материалы международной юбилейной науч.-практ. конф., посвященной 75-летию И-та картофелеводства Нац. акад. наук Беларуси.–Минск, 2003. – Ч.1. – С. 40–46.

3. Дорожкин Б.Н., Дергачева Н.В. Селекция картофеля в условиях Западной Сибири с учетом повышенного содержания крахмала // Материалы международной юбилейной науч.-практ. конф., посвященной 75-летию И-та картофелеводства Нац. акад. наук Беларуси. – Минск, 2003. – Ч.1. – С. 86–92.

4. Тимошенко І.І. Біологічний взаємозв’язок ознак картоплі і його вплив на добір. Картопля.– К., 2002. – Т.1. – С.204-212.

5. Завірюха П.Д. Кореляційна залежність між урожайністю і вмістом крохмалю у гібридах картоплі //Картоплярство.– К.: Урожай, 1985. – Вип.16. – С. 9-11.

6. Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею.– Немішаєве, 2002.– 183с.

Продуктивность межвидовых гибридов картофеля

А.Ад. Подгаецкий, А.Ан. Подгаецкий, Н.В. Гнитецкая

Доказана перспективность сложных межвидовых гибридов картофеля по продуктивности, основу которой составляет высокая урожайность. Выделены межвидовые гибриды (потомство комбинации 81.368), беккроссы (85.368с9, 85.368с17) с эффективным генетическим контролем как урожайности, так и содержания крахмала.

Productivity of interspecific hybrids of potato

A.Ad.Podgayetskiy, A.An. Podgayetskiy, N.Gnitetska

Perspective of difficult interspecific hybrids of potato is well-proven on the productivity basis of which is made by the high productivity. Interspecific hybrids (progeny of combination 81.368) are selected, beckrosses (85.368с9, 85.368с17) with effective genetic control of both the productivity and maintenance of starch.

Key words: productivity, interspecific hybrids of potato, productivity.

УДК: 631.81/.445.4/.582/.51(477.41)

Примак І.Д., д-р с.-г. наук

Купчик В.І., канд. с.-г. наук

Боканча А.П., аспірантка

Білоцерківський національний аграрний університет

ЗМІНА ВМІСТУ ДОСТУПНИХ ФОРМ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ
В ЧОРНОЗЕМІ ТИПОВОМУ І ПРОДУКТИВНОСТІ
ЗЕРНОТРАВ’ЯНО-ПРОСАПНОЇ СІВОЗМІНИ ЗАЛЕЖНО
ВІД СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ
В ЦЕНТРАЛЬНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Висвітлено вплив різних систем основного обробітку ґрунту на зміну вмісту рухомих форм елементів живлення в орному шарі чорнозему типового. Встановлено, що вміст нітратного азоту, рухомого фосфору і обмінного калію під кормовими буряками в орному шарі вищий за тривалого полицевого обробітку ґрунту. Під рештою культур сівозміни кількість доступних форм елементів живлення в орному шарі ґрунту знаходиться практично на одному рівні за тривалого полицевого, комбінованого і тривалого мілкого обробітків. Обробіток ґрунту плоскорізом, дисковою бороною і лущильником призводить до диференціації орного шару за кількістю елементів живлення в різних його частинах. Глибока оранка усуває гетерогенність орного шару на 1,5-2 роки.

Ключові слова: рівні удобрення, системи обробітку ґрунту, рухомі форми речовин, продуктивність сівозміни.

І на сьогодні залишається дискусійним питання щодо ефективності органічних і мінеральних добрив за різних способів, заходів і глибини їх загортання. Різний характер розподілу добрив в оброблюваному шарі ґрунту впливає на їх ефективність. Але цей факт трактується різними вченими неоднаково.

За даними Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського, в сівозміні лівобережного Лісостепу України внесення мінеральних добрив під плоскорізний основний обробіток ґрунту найбільш ефективне під пшеницю озиму і ярий ячмінь завдяки тому, що вторинна коренева система цих культур підходить майже до поверхні ґрунту. Підвищений вміст поживних речовин за плоскорізного обробітку у верхньому шарі забезпечує отримання більш високої врожайності зерна, ніж за полицевої оранки. Водночас на урожайність просапних культур, в першу чергу кукурудзи, диференційований розподіл поживних речовин в оброблюваному шарі ґрунту позитивного впливу не мав [1].

Завдяки локалізації органічних добрив і післяжнивних решток у верхніх шарах ґрунту за мілкого і плоскорізного обробітків, мікробіологічна діяльність тут спочатку значно активізується. Потім співвідношення факторів, що обумовлюють біогенність ґрунту, порушується і різниця між способами обробітку в Лісостепу майже зникає [2].

На думку більшості вчених диференціація орного шару за поверхневого і плоскорізного обробітків з локалізацією елементів живлення у його верхній (0–10 см) частині негативно впливає на ріст, розвиток і продуктивність культур [3 – 6 ].

В.Ф. Зубенко відмічає, що систематичне застосування плоскоріза замість плуга в буряковій сівозміні супроводжується посиленим підкисленням верхнього десятисантиметрового шару ґрунту. Це зумовлено, напевне, мілкою заробкою мінеральних добрив. Плоскорізний обробіток сприяє створенню вузькопрофільних ґрунтів [7 ].

Дослідження, проведені Білоцерківською дослідно-селекційною станцією і Інститутом цукрових буряків УААН, показали, що в просапній, зернопросапній і плодозмінній сівозмінах на потужному вилугуваному чорноземі удобрення забезпечувало дещо вищу продуктивність сівозмін за різноглибинної полицевої оранки, ніж за поєднання ярусної оранки з мілкою і за різноглибинного плоскорізного обробітку. Встановлено також, що мілка оранка на 10–12 см і плоскорізний обробіток посилюють гетерогенність орного шару, підвищують кислотність ґрунтів [8].

Це свідчить про те, як відмічають багато науковців, що немає поки що підстав стверджувати про необхідність повсюдної заміни оранки плоскорізним обробітком під всі культури сівозміни, особливо на полях, на які в недостатній кількості вносяться добрива [9,10].

Мета досліджень – встановити найбільш ефективну систему основного обробітку ґрунту і удобрення в зернотрав′яно-просапній сівозміні, яка забезпечує її продуктивність на рівні 70–80 ц/га сухої речовини за оптимального поживного режиму ґрунту.

Матеріал і методика досліджень. Дослідження проводили протягом 2006-2008 рр. у стаціонарному польовому досліді на дослідному полі Білоцерківського НАУ. Грунт – чорнозем типовий глибокий малогумусний грубопилувато-легкосуглинкового гранулометричного складу. Повторність досліду – триразова, площа облікової ділянки – 112 м².

У сівозміні досліджували чотири варіанти основного обробітку (табл. 1) і чотири системи удобрення. Рівні щорічного внесення добрив на 1 га сівозмінної площі становили: нульовий рівень – без добрив, перший – 4 т гною + N₁₆P₂₅K₂₅, другий – 8 т гною + N₃₂P₅₀K₅₀, третій – 12 т гною + N₄₈P₇₅K₇₅.

Вміст нітратного азоту в ґрунті визначали дисульфофеноловим методом, доступного фосфору – за методом Чирікова, обмінного калію – на полуменевому фотометрі [11].

Таблиця 1 – Схема обробітку грунту під культури плодозмінної сівозміни

№ поля	Культура сівозміни	Варіанти обробітку грунту
№ поля	Культура сівозміни	1 (тривалий полиневий контроль)	2 (безполицевий, плоскорізний	3 (комбінований)	4 (тривалий мілкий)
1	Конюшина лучна	–	–	–	–
2	Пшениця озима	20–22 (о)	20–22 (п)	10–12 (пл)	10–12 (пл)
3	Буряки кормові	30–32 (о)	30–32 (п)	30–32 (о)	30–32 (о)
4	Горох	10–12 (дб)	10–12 (п)	10–12 (дб)	10–12 (дб)
5	Ячмінь з підсіванням конюшини лучної	15–17 (о)	15–17 (п)	15–17 (п)	10–12 (пл)

Примітка: о – оранка; п – обробіток плоскорізом; пл – обробіток полицевим лущильником; дб – обробіток дисковою бороною.

Оранку на глибину 15–17, 20–22 і 30–32 см здійснювали плугом ПН-4-35, мілкий обробіток на 10–12 см – лущильником ПЛ-5-25 і важкою дисковою бороною БДВ-3,0, плоскорізний (безполицевий) обробіток – плоскорізом КПГ-2-150.

Результати досліджень та їх обговорення. Помічено, що дещо вища біологічна активність орного шару чорнозему типового під ячменем за тривалої полицевої системи, порівняно з іншими, сприяла певною мірою більшому накопиченню нітратного азоту. Так, вміст нітратів за плоскорізної, комбінованої і тривалої мілкої систем обробітку на дату сівби і у фазу виходу в трубку на 2–3 % менший порівняно з контролем. На час збирання ячменю ця різниця зникає.

У день сівби ячменю найбільша кількість нітратів спостерігалась в шарі ґрунту 0–10 см на ділянках систематичного безполицевого обробітків ґрунту за рахунок гетерогенності орного шару. В шарах ґрунту 10-20 і особливо 20-30 см вміст нітратного азоту знижувався за систематичного безполицевого, комбінованого і тривалого мілкого обробітків порівняно з тривалим полицевим. Так, кількість нітратів у шарах ґрунту 0–10, 10–20 і 20–30 см становила відповідно: за тривалого полицевого обробітку – 5,4; 6,8 і 6,1 мг/кг; систематичного безполицевого – 10,1; 5,2 і 2,5; комбінованого – 9,1; 5,4 і 3,4 і тривалого мілкого – 8,3; 5,6 і 3,9 мг/кг. У фазу виходу в трубку спостерігалась аналогічна закономірність (табл.2).

У фазу повної стиглості ячменю найбільша кількість нітратів за систематичного полицевого обробітку відмічена в шарі чорнозему 0–10 см, найменша – в шарі 20–30 см. В інших досліджуваних варіантах обробітку закономірність розподілу нітратів по частинах орного шару ґрунту така ж, як і в день сівби. Протягом вегетації рослин ячменю кількість нітратів за всіх систем обробітку ґрунту змінювалась наступним чином: з весни, в міру зростання біологічної активності ґрунту, їх вміст збільшувався, досягаючи максимуму в червні, потім зменшувався, що пов’язано з посиленим споживанням їх рослинами і зменшенням нітрифікаційної здатності чорнозему.

Якщо вміст нітратного азоту залежить, переважно, від рівня біологічної активності ґрунту, то кількість легкодоступних сполук фосфорної кислоти обумовлюється процесами мікробіологічної діяльності, концентрацією вуглекислоти в ґрунтовому розчині, інтенсивністю кореневих виділень тощо.

Таблиця 2 – Динаміка вмісту нітратного азоту під ячменем залежно від систем обробітку і рівнів удобрення,
мг на 1 кг абсолютно сухого ґрунту (середнє за 2006–2008рр.)

Система обробітку ґрунту	Рівні удоб-рення	Строки визначення
		сівба			вихід в трубку					повна стиглість
		шар ґрунту, см
		0–10	10–20	20–30		0–10	10–20	20–30	0–10		10–20	20–30
Тривала полицева	0	4,5	5,7	5,0		12,0	12,7	11,7	7,6		6,5	5,4
	1	5,1	6,7	5,8		14,0	14,4	13,3	7,9		7,1	6,1
	2	5,9	7,3	6,6		14,9	15,6	14,1	8,2		7,5	6,5
	3	6,2	7,7	6,9		15,7	16,3	14,9	8,3		7,7	6,8
Система-тична безполицева	0	8,0	4,9	1,8		15,9	10,8	7,3	6,4		5,0	4,3
	1	9,5	5,1	2,3		18,8	13,2	9,1	8,3		7,6	5,2
	2	10,9	5,3	2,8		19,3	14,3	10,6	10,4		7,8	5,4
	3	12,0	5,6	3,0		20,3	15,2	11,0	10,9		8,1	5,9
Комбіно-вана	0	6,8	5,1	2,7		15,1	10,8	8,1	8,8		6,0	4,2
	1	8,8	5,3	3,1		18,1	13,0	10,1	9,0		6,8	4,8
	2	10,1	5,5	3,8		18,3	14,2	11,6	9,4		7,6	5,4
	3	10,5	5,8	3,9		19,7	14,8	11,9	9,7		8,2	5,8
Тривала мілка	0	6,0	5,4	3,3		13,7	11,4	8,8	8,0		6,3	4,8
	1	8,1	5,4	3,7		16,8	13,7	10,6	8,8		7,0	5,4
	2	9,4	5,5	4,3		17,3	14,7	12,0	9,1		7,2	5,9
	3	9,5	6,2	4,3		18,6	15,3	12,5	9,2		7,4	6,6
НІР_0,05	А	0,4	0,3	0,3		0,7	0,6	0,5	0,4		0,4	0,3
	В	0,4	0,3	0,3		0,7	0,6	0,5	0,4		0,4	0,3
	АВ	0,8	0,6	0,6		1,4	1,2	1,0	0,8		0,8	0,6

Нами не встановлено тісної залежності змін вмісту легкорозчинних сполук фосфорної кислоти і обмінного калію під ячменем в орному шарі залежно від досліджуваних варіантів обробітку ґрунту. У середньому за період вегетації рослин ячменю кількість легкорозчинних сполук фосфорної кислоти (Р₂О₅) і обмінного калію (К₂О) за різних систем обробітку ґрунту була практично однаковою.

Дещо вищий вміст Р₂О₅ і К₂О в шарі ґрунту 0–10 см відмічений за систематичного безполицевого, комбінованого і тривалого мілкого обробітків. В середньому за вегетацію різниця за вмістом Р₂О₅ і К₂О склала відповідно –20 і 21 мг/кг на користь систематичного безполицевого, 10 і 8 –комбінованого та 3 і 4 мг/кг на користь тривалого мілкого обробітку, порівняно з контролем. Це пояснюється, на наш погляд, локалізацією у верхній частині орного шару фосфорно-калійних добрив, внесених під ячмінь та його попередник за плоскорізної, комбінованої та тривалої мілкої систем обробітку (табл.3).

У фазу весняного відновлення вегетації і початку бутонізації конюшини кількість нітратів в орному шарі за систематичного безполицевого була меншою, ніж за тривалого полицевого обробітку ґрунту відповідно на 19 і 21 мг/кг, комбінованого – 12 і тривалого мілкого обробітку – 7м/кг. На дату збирання конюшини вміст нітратів в орному шарі був практично однаковим за всіх систем обробітку ґрунту.

Слід відмітити, що під конюшиною вміст нітратів був значно вищим у верхньому 0–10 см шарі ґрунту, ніж в нижніх частинах орного шару. До початку збирання конюшини різниця в розподілі нітратів по частинах орного шару ґрунту за різних систем обробітку дещо згладжувалася.

Що стосується вмісту Р₂О₅ і К₂О в орному шарі під конюшиною, то на зміну їх кількості різні системи обробітку не справляли помітного впливу.

За тривалої полицевої системи обробітку ґрунту вміст NO₃, Р₂O₅ і K₂O в шарах ґрунту 0–10, 10–20 і 20–30 см під конюшиною майже однаковий, а за систематичного безполицевого обробітку спостерігається локалізація елементів живлення в шарі 0–10 см.

За систематичного безполицевого, комбінованого і тривалого мілкого обробітків на період сівби пшениці озимої нітратів в орному шарі виявилось на 0,2–0,5 мг/кг, у фазу весняного відновлення вегетації на 0,3–0,4 і в період збирання на 0,1–0,2 мг/кг менше, ніж на контролі.

Система обробітку ґрунту	Рівні удобрення	Шар ґрунту, см	Строки визначення
			сівба		вихід в трубку		повна стиглість
			P₂O₅	K₂O	P₂O₅	K₂O	P₂O₅	K₂O
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Система-тична полицева	0	0–10	132	73	127	69	112	65
		10–20	135	74	120	75	111	67
		20–30	134	68	115	68	109	64
	1	0–10	145	79	144	83	128	70
		10–20	155	89	132	85	125	69
		20–30	155	84	126	79	113	67
	2	0–10	158	87	149	91	136	76
		10–20	169	97	141	94	132	72
		20–30	168	92	135	89	128	71
	3	0–10	162	104	154	93	138	78
		10–20	175	112	144	100	133	75
		20–30	168	111	141	91	130	73
Система-тична безполицева	0	0–10	152	89	137	88	126	79
		10–20	135	69	121	68	111	63
		20–30	114	61	111	59	93	55
	1	0–10	173	104	160	111	136	81
		10–20	151	78	129	76	138	68
		20–30	128	65	118	62	108	59
	2	0–10	199	116	163	121	148	87
		10–20	160	89	142	88	140	70
		20–30	135	68	127	66	121	62
	3	0–10	205	132	169	120	151	92
		10–20	161	114	144	98	144	76
		20–30	137	77	133	69	123	64
Комбінована	0	0–10	137	77	133	78	114	71
		10–20	134	72	122	72	110	65
		20–30	129	68	114	65	104	61
	1	0–10	159	88	148	92	138	75
		10–20	152	81	137	80	126	68
		20–30	138	77	120	76	106	65
	2	0–10	182	98	154	100	144	80
		10–20	164	88	145	91	134	73
		20–30	147	83	129	84	125	68
	3	0–10	184	116	157	106	145	83
		10–20	168	105	145	93	135	76
		20–30	152	97	141	86	127	71
Тривала мілка	0	0–10	135	74	130	75	111	66
		10–20	133	73	123	72	111	68
		20–30	133	71	117	68	108	63
	1	0–10	155	84	145	90	135	71
		10–20	151	82	137	81	126	69
		20–30	144	81	123	78	110	69
	2	0–10	167	94	149	96	140	78
		10–20	165	90	147	92	135	74
		20–30	161	88	133	88	130	71
	3	0–10	170	110	155	104	141	79
		10–20	169	106	145	93	135	77
		20–30	162	103	144	89	131	75
НІР_0,05	А	0–10	6	4	8	5	8	5
		10–20	7	4	5	5	6	4
		20–30	6	4	5	3	5	4
	В	0–10	6	4	8	5	8	5
		10–20	7	4	5	5	6	4
		20–30	6	4	5	3	5	4
	АВ	0–10	12	8	16	10	16	10
		10–20	14	8	10	10	12	8
		20–30	12	8	10	6	10	8

Таблиця 3 – Динаміка вмісту рухомих форм фосфору і калію Р₂О₅ і К₂О під ячменем залежно від систем
обробітку і рівнів удобрення, мг /кг абсолютно сухого ґрунту (середнє за 2006–2008 рр.)

Вміст легкодоступної фосфорної кислоти на дату сівби, у фазу весняного відновлення вегетації і на період збирання був відповідно за тривалого полицевого обробітку ґрунту на 3, 4 і 2 мг /кг нижчим, а за комбінованого і тривалого мілкого – на одному рівні з контролем. Вміст К₂О в ґрунті на дату сівби був практично однаковим за всіх варіантів обробітку. Аналогічна закономірність спостерігалась у фазах відновлення вегетації і повної стиглості.

Вміст нітратів в орному шарі ґрунту під буряками кормовими за тривалого полицевого обробітку в фазу сходів, змикання листків у рядках і технічної стиглості становив відповідно: 15,0; 13,3 і 11,2 мг/кг ґрунту; за систематичного безполицевого – 14,2; 12,7 і 10,7 мг/кг. За комбінованого і тривалого мілкого обробітків на рівні контролю.

Рухомих сполук фосфору в орному шарі ґрунту в фазу сходів буряків кормових за всіх систем обробітку ґрунту виявлено практично однакова кількість. За систематичного безполицевого обробітку ґрунту у фазу змикання листків у рядках і технічної стиглості вміст був на 4 мг /кг ґрунту меншим, ніж на контролі. За комбінованого і тривалого мілкого обробітків цей показник був на рівні з тривалим полицевим обробітком ґрунту.

Вміст К₂О в орному шарі ґрунту у всі фази визначення був практично однаковим на контрольному варіанті, комбінованому та тривалому мілкому обробітку ґрунту. За систематичного безполицевого обробітку в фазу сходів вміст К₂О на 10 мг/кг, у фазу змикання листків в рядках – 8 і фазу технічної стиглості на 3 мг/кг нижчий, ніж за тривалого полицевого обробітку.

Нітратного азоту в орному шарі ґрунту в фазу сходів і повної стиглості гороху виявилась майже однакова кількість за всіх систем обробітку. В фазу цвітіння цей показник був нижчим за систематичного безполицевого на 0,7, комбінованого – 0,3, тривалого мілкого – 0,4 мг/кг ґрунту, ніж по оранці на 15–17 см.

Вміст Р₂О₅ у фазу сходів гороху за тривалого полицевого обробітку вищий на 1,3 %, ніж за систематичного безполицевого. За комбінованого і тривалого мілкого обробітків цей показник на 0,6 % менший, ніж на контролі. У фазу цвітіння вміст Р₂О₅ був за комбінованого обробітку на рівні контролю, а за систематичного безполицевого – меншим на 0,7 %, тривалого мілкого– більшим на 0,7 % порівняно з тривалим полицевим обробітком. У фазу повної стиглості кількість Р₂О₅, порівняно з контролем, за систематичного безполицевого на 2,4 % менша, комбінованого – на 0,8 % більша; за тривалого мілкого обробітку різниці не спостерігалось. Менший на 2,2 % вміст К₂О у фазу сходів спостерігався лише за систематичного безполицевого обробітку ґрунту порівняно з контролем.

У фазу цвітіння вміст К₂О за плоскорізного обробітку був на 4,7%, комбінованого і тривалого мілкого – на 2,3 % меншим, ніж на контролі. Вміст в орному шарі ґрунту К₂О в фазу повної стиглості був практично однаковим за всіх систем обробітку ґрунту, середнє значення якого становило 7,3 мг/кг ґрунту.

Таблиця 4 – Вплив основного обробітку ґрунту на продуктивність зернотрав’яно-просапної сівозміни,
ц/га (середнє за 2006–2008 рр.)

Варіанти обробітку ґрунту	Рівні удобрення	Суха речовина	Кормові одиниці	Перетравний протеїн
1 (тривалий полицевий, контроль)	0	38,1	33,2	2,91
	1	55,1	49,7	3,86
	2	70,2	61,7	5,24
	3	83,3	72,7	6,16
2 (систематичний безполицевий)	0	32,5	28,6	2,45
	1	48,8	43,0	3,62
	2	62,9	55,0	4,69
	3	75,8	64,7	5,68
3 (комбінований, диференційований)	0	37,8	33,0	2,81
	1	53,9	47,3	3,99
	2	70,0	61,3	5,26
	3	83,1	72,5	6,14
4 (тривалий мілкий)	0	39,4	32,5	2,92
	1	56,9	50,1	4,18
	2	71,6	62,7	5,48
	3	83,8	73,0	6,30
НІР_0,05		3,2	2,3	0,06

Під кормовими буряками вміст нітратів, фосфорної кислоти і обмінного калію в орному шарі ґрунту вищий за тривалої мілкої, ніж плоскорізної системи обробітку. За систематичного плоскорізного обробітку спостерігається локалізація елементів живлення рослин у верхньому (0–10 см) шарі ґрунту.

Встановлено, що проведення лише один раз за ротацію сівозміни глибокої оранки (4 варіант) усуває гетерогенність орного шару на 1,5-2 роки. На день збирання ячменю уже простежувалась диференціація орного шару чорнозему за вмістом рослинних решток і доступних форм елементів живлення.

Продуктивність сівозміни за комбінованого і тривалого мілкого обробітків була на рівні контролю, а за постійного плоскорізного обробітку – істотно нижчою. Збір сухої речовини на 5-7 ц/га нижчий за другого, ніж контрольного варіанта обробітку (табл.4).

Висновки та перспективи подальших досліджень

1.Вміст нітратного азоту, рухомого фосфору і обмінного калію під буряками кормовими в орному шарі чорнозему типового вищий за тривалого полицевого обробітку ґрунту. Під рештою культур сівозміни вміст доступних форм елементів живлення в орному шарі ґрунту найнижчий за систематичного безполицевого обробітку, а на ділянках комбінованого і тривалого мілкого обробітків він був на рівні контролю.

2.За систематичного плоскорізного обробітку ґрунту спостерігалася локалізація поживних речовин у верхній частині (0 – 10 см) орного шару чорнозему типового.

3.Глибока культурна оранка усуває гетерогенність орного шару на 1,5-2 роки.

4.Постійний безполицевий обробіток ґрунту істотно знижує продуктивність сівозміни. За комбінованого і тривалого мілкого обробітків продуктивність сівозміни знаходилась на рівні контролю.

Дослідження необхідно продовжити і поглибити з метою вивчення балансу елементів живлення і органічної речовини в сівозміні залежно від інтенсивності обробітку ґрунту за різних рівнів внесення добрив.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бука А.Я., Кисіль В.І Ефективність технологій застосування добрив при різних способах основного обробітку ґрунту// Удобрення польових культур при інтенсивних технологіях вирощування. – К.: Урожай, 1990. – С. 130-146.

2. Озеранський Л.А., Грицай А.Д., Якименко В.М. Система обробітку ґрунту в Лісостепу / Обробіток ґрунту в системі інтенсивного землеробства. За ред. В.М. Крутя. – К.: Урожай, 1986. – С.41-67.

3. Адаптивні системи землеробства / В.П. Ґудзь, І.Д. Примак, М.Ф. Рибак та ін.; За ред. В.П. Гудзя. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С.148-158, 241-250.

4. Мінімалізація механічного обробітку ґрунту при вирощуванні кукурудзи / В.О. Єщенко, Д.Л. Каричковський, В.Д. Каричковський, О.В. Єщенко; За ред. В.О. Єщенка. – Умань, 2007. – 156с.

5. Земеледелие / Г.И. Баздырев, В.Г. Лошаков, А.И. Пупонин и др.; Под ред. А.И. Пупонина. – М.: Колос С, 2004. – С.342-357.

6. Системы земледелия/ А.Ф. Сафонов, А.М.Гатаулин, И.Г. Платонов и др.; Под ред. А.Ф.Сафонова. – М.: Колос С, 2006. – С.264-304.

7. Зубенко В.Ф. Эффективна ли безплужная обработка почвы в зерносвекловичных севооборотах? // Земледелие. – 1988. – №5. – С. 19 – 21.

8. Основний обробіток ґрунту – важливий елемент технології вирощування цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур// Система землеробства в буряківництві / Л.А. Барштейн, В.М. Якименко, І.С. Шкаредний та ін. – К.: Аграрна наука, 1997. – С.57-73.

9. Системи землеробства: історія їх розвитку і наукові основи / І.Д. Примак, В.А. Вергунов, В.Г. Рошко та ін.; За ред. І.Д. Примака. – Біла Церква, 2004. – С.308- 329, 348- 366, 381- 397.

10. Ресурсозберігаючі технології механічного обробітку ґрунту в сучасному землеробстві України / І.Д. Примак, В.О. Єщенко, Ю.П. Манько та ін.; За ред. І.Д. Примака. – К.: КВІЦ, 2007. – 271 с.

11. Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин та грунтів. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2003. – 320с.

Изменение содержания доступных форм элементов питания в черноземе типичном и продуктивности зернотравяно-пропашного севооборота в зависимости от систем основной обработки почвы в центральной Лесостепи Украины

И.Д. Примак, В.И. Купчик, А.П. Боканча

Изложено влияние различных систем основной обработки почвы на изменение содержания нитратного азота, доступного фосфора и обменного калия в пахотном слое чернозема типичного. Установлено, что содержание нитратного азота, питательного фосфора и обменного калия под кормовой свеклой в пахотом слое выше при длительной отвальной обработке почвы. Под остальными культурами севооборота количество доступных форм элементов питания в пахотном слое почвы находится практически на одном уровне при длительной отвальной, комбинированной и длительной мелкой оброботках. Обработка почвы плоскорезом, дисковой бороной и лущильником приводит к дифференциации пахотного слоя по количеству питательных веществ в разных его частях. Глубокая вспашка устраняет гетерогенность пахотного слоя на 1,5 – 2 года.

The change of available nutritious elements in typical black soil and the production of cereal-row crops rotation depend on the system of soil tillage in central Forest-steppe zone pf Ukraine

I. Prymak, V. Kupchik, A. Bokancha

The paper deals with different soil tillage –systems and show their influence on change of nitrate nitrogen, available phosphorus and metabolic potassium in an arable layer of typical black soil. It was determined that content of nitrogen, available phosphorus and metabolic potassium in an arable layer under fodder-beet growing is higher when long-term deep tillage is used. For the rest crops of crops-rotation the content of nutritious elements in an arable layer left on the same level for long-term deep tillage, combined and long-term shallow cultivation. The deep tillage eliminates the heterogeneity of an arable layer during the period of 1,5 –2 years.

Key words: deep tillage, shallow cultivation, nutritious element, arable layer.

УДК: 631.31/.319(09)

ПРИМАК І.Д., д-р с.-г. наук

Білоцерківський національний аграрний університет

ПРИМАК О.І., канд. істор. наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСЬКОЇ ТЕХНІКИ

Викладено суперечливість поглядів стосовно питання виникнення землеробської техніки. Акцентовано увагу на об'єктивних передумовах виникнення палиці-копачки, заступа, суковатки, сохи, мотики і плуга. Показана роль багатовікової хліборобської практики в еволюції грунтообробних знарядь.

Ключові слова: історія, плуг, системи землеробства, ландшафт, знаряддя, грунт, мотика, родючість.

Перехід до землеробства – перша господарська революція в історії людського суспільства. Але результати цієї революції люди змогли відчути лише тоді, коли був зроблений перехід від примітивного мотичного землеробства до орного (плужного). Саме з виникненням першого, ще дуже недосконаленого плуга, землеробство стає основою, а не підмогою в економіці людини.

Перші праці, присвячені короткому опису та історії деяких плугів, з'явились у ХVІІІ ст. Одним з перших дослідників історії техніки землеробства визнаний французький вчений Mongez, що намітив еволюційний шлях майже всіх більш пізніх досліджень [1].

G. Lasteyrie [2] в своїй монографії робить спробу створення першої історико-логічної схеми розвитку плуга. Логічний метод дослідження характерний і для досить відомої монографії K. Rau [3], що справила великий вплив на більшість пізніших досліджень історії землеробської техніки. K. Rau створив першу, здається дуже просту і обгрунтовану, логічну схему і концепцію розвитку орних знарядь.

Значний внесок у вивчення історії землеробської техніки зробили R. Braungart [4,5], F. Nopcsa [6], P. Leser [7], Д. Зеленин [8], Br. Bratanic [9,10], F. Sach [11], Ю.Ф. Новиков, А.К. Істраті [12] та інші.

Мета досліджень – здійснити цілісний історико-науковий аналіз процесу виникнення землеробських знарядь, з'ясувати передумови орного землеробства і закономірності розвитку первісної грунтообробної техніки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обрано історико-науковий, діалектико-логічний, бібліографічно-статистичний, проблемно-хронологічний методи, які сприяли комплексному аналізу предмета дослідження, що грунтується на принципах історизму, багатофакторності, всебічності та наукової об'єктивності пізнання.

Результати досліджень та їх обговорення. Ріст чисельності населення, яке отримало більш сталу і незалежну від екологічних криз економічну базу, привело до міграції древніх землеробів у пошуках зручних для сівби земель. Міграційні рухи відбувалися в напрямку від вододілів вниз по течії рік. Саме так і відбувалося заселення землеробськими племенами долин Дворіччя, Амудар'ї, Інду, Хуанхе, а можливо, і Нілу. Тут мігруючі племена знаходили сприятливі умови для заняття рослинництвом, як, наприклад, в долині Нілу.

Особливістю гідрологічного режиму Нілу є сувора періодичність розливів. Восени вода заливає величезні прибережні простори, залишаючи після спадання шар надзвичайно родючого мулу, товщина якого досягає на сьогодні 10 м. Неабияке значення мають і пороги у верхній течії Білого Нілу та в Нумібії. Вони слугують природними загатами, що сприяють подовженню періоду високого стояння нільських вод.

Найбільш примітивною системою зрошення в Єгипті є басейнова, впроваджена, очевидно, ще в архаїчні часи, а на сьогодні зустрічається відносно рідко.

Лиманне землеробство за умов рівнини, в долині ріки, залишившись за формою таким же, що й раніше в передгір’ях, приводить до необхідності почати іригаційні роботи. Спочатку вони охоплювали лише ближчі до Нілу улоговини, потім розповсюдились на більш віддалені райони, доступні для зрошення самовпливом. Це, в свою чергу, спонукало до необхідності проведення робіт по спорудженню каналів, штучних водосховищ, регулюванню річного стоку.

Приблизно таким же чином складалась історія колонізації Дворіччя, з тією різницею, що Тигр і Євфрат не мають такого постійного характеру, як Ніл. Розливи цих порожистих рік, приносячи родючий мул, одночасно спричиняли повені. Характер гідрологічного режиму рік повинен був дуже рано передбачити необхідність великого обсягу іригаційних робіт, що почалися тут відразу за заселенням території. У всякому разі, умови для широкого розповсюдження лиманного землеробства в Дворіччі були обмежені. Так, нижня течія рік була дуже заболоченою і, як свідчать древні документи, поля за відсутності догляду швидко заростали бур’янами і підвищувалась концентрація солей в грунтовому розчині. Все це повинно було сприяти більш ранньому з'явленню, ніж в Єгипті, і більш бурхливому розвитку грунтообробних знарядь.

Як і в країнах Древнього Сходу, первісне землеробство на території Середньої Азії базувалось на використанні природно-зволожених ділянок на лиманах Амудар'ї та інших рік, а також в їх заплавах. Але вже в 3-2 тис. до н.е. розпочинається епоха зрошення.

Одночасно з цим відбувається створення оазисних ландшафтів, використання місцевих, менш крупних водних джерел. Обидва ці процеси поступово призводять до збезлісення ландшафту і вторинного засолення грунтів.

Активне збезлісення території призвело в рух піски. Очевидно, саме з цим фактором пов’язаний, наприклад, поступовий відступ на південь обжитих територій крупного Мервського оазису у другій половині 2 тис. до н.е.

Там, де ріка перестає постачати землероба водою і родючим грунтом, закінчується епоха рівноваги між ним і навколишнім середовищем. Власне, лише в цей час людина стає в повному розумінні землеробом. До цього часу сівба частіше всього проводилася в необроблений грунт. Після сівби, як свідчать древньоєгипетські барельєфи, по полях проганяли худобу, яка втоптувала насіння в грунт, що забезпечувало їх краще збереження і схожість.

Мотика стала звичним знаряддям єгиптян уже, в крайньому разі, в 4 тис. до н.е. Проте це не означає, що вона була основним засобом обробітку, швидше всього її використовували для іригаційних робіт. Обробіток грунту в широких масштабах в Єгипті розпочинається, очевидно, лише в 3 тис. до н.е., в так звану додинастичну епоху. Саме в цей час з'являються і перші орні знаряддя.

Перехід до систематичного обробітку грунту за умов традиційного зрошуваного землеробства в долинах річок свідчить про його подальше екстенсивне розширення. При цьому освоювалися все більш віддалені від ріки площі, які за зрошення самопливом не отримували достатньої кількості води і мулу. Мотика, а за нею і плуг повинні були перетворити ці землі в мулисті, «м'які», вільні від будь-якої природної рослинності. Грунтообробні знаряддя виникають, таким чином, як знаряддя знищення бур'янів і розпушення ущільненого грунту з метою отримання штучного мулу. Розпушений грунт-штучний мул – продукт тієї ж ерозії, але тепер уже ерозії повністю антропогенної. З'явлення землеробської техніки стало великою перемогою первісного землероба, який став більшою мірою, ніж раніше, незалежним від умов середовища, зміг вийти із зони розливу річок і розширити тим самим базис рільництва.

Уже в Древньому Єгипті, в пізній період його історії і особливо в епоху еллінізму, єгиптянам стає відомим поняття «бросова земля» [13]. Цей факт, а також ряд інших непрямих даних дають підставу припускати, що Єгипту в ті часи була відома свого роду заліжна система землеробства, за якої відбувалося періодичне вилучення з експлуатації засолених і виснажених грунтів.

Проблема виснаження грунту виникла відразу після того, як в практику землеробства був впроваджений цілорічний обробіток зрошуваних полів [14].

Очевидно, найбільш древній осередок європейського землеробства виник на Балканах, причому знову-таки в гористих місцях на території сучасної Югославії, Боснії, Герцеговини, Хорватії, Словенії. Тут землеробство відоме з середини 7 тис. до н.е. [15]. Дещо пізніше воно з'являється в древній Македонії, а з 6 тис. до н.е. – в південній і західній частинах Балканського півострова, а також на території Румунії і Молдови [16,17].

Як свідчить Платон, ще на початку 1 тис. до н.е. гори Греції, у всякому разі Аттики, були вкриті лісами, що давали добрий будівельний матеріал. Але уже в часи Платона вони були знищені, а гори, втративши рослинний покрив, перетворилися в майже голі скелі.

Дослідження палеогеографів, палеоботаніків і грунтознавців показали, що зона Північно-Західного і Північного Причорномор'я в середньому голоцені, коли тут існували трипільські племена, була також суцільно залісенна широколистяними породами дерев [18]. Принаймні сучасний лісостеповий ландшафт Румунії, Молдови і південної частини України виглядав у ті часи значно більш залісеним [17]. В минулому тут росли граб, дуб, ясен, клен, в'яз [16].

В описаних умовах землеробство на Балканах, як і в Північному Причорномор'ї, могло бу-ти тільки підсічно-вогневим. На це вказують як свідчення древніх письменників про Грецію, Скифію і Кавказ [19], так і сучасні археологічні дані. Останні, зокрема, дають повну підставу стверджувати, що в Дністровсько-Прутському межиріччі, як і на всій території, зайнятій трипільськими племенами, в 4-3 тис. до н.е. практикувалися лісовий переліг і підсічно-вогнева сис-тема землеробства [12].

Слід відмітити, що у відносно посушливих умовах Балканського півострова і Північного Причорномор'я лісопильна система землеробства, що прийшла на зміну підсічно-вогневій, ніколи не була настільки екологічно стійкою, як у вологих тропічних районах Африки і Азії. За умов вологого клімату відновлення лісів на покинутих ділянках забезпечувало замкнутість агроекологічної системи протягом багатьох тисячоліть [20]. За умов недостатнього зволоження на покинутих ділянках ліс відновлювався через дуже тривалий проміжок часу або й зовсім не відновлювався (Новиков Ю.Ф., 1961; 1962), що робило агроекологічну систему нестійкою і вимагало пошуків нових форм землеробства [12].

У Центральній, особливо в Східній і Північній Європі підсічне землеробство проявлялось в класичній формі. В лісовій смузі Росії воно практикувалося ще з доісторичних часів. Найбільш древньою і розповсюдженою формою підсічної системи було так зване «лісове лядо» [21]. Ділянку під лядо вибирали дуже ретельно, оскільки від цього залежала якість отримуваної при спалюванні дерев золи, її хімічний склад. Добре випалене попелище засівалось. Насіння кидали прямо в золу і накривали його рубленою ялиною (так званим смиком). В перший рік експлуатації лядо давало жита і ячменю сам – 40, інколи до сам – 60, в наступні роки урожаї падали. На другий рік експлуатації цього грунту ділянка давала не більше сам – 20, причому поле необхідно було обробляти. Розпушували грунт мотикою, де-не-де сохою, досить, зокрема, недбало. Через чотири роки урожаї падали настільки, що людина вимушена була полишати ці ділянки і переходити на інші. Ліс на покинутих ділянках відновлювався за сприятливих умов через 25-30, а частіше – через 50-70 років [22].

Цілком очевидно, що приблизно такий же вигляд мала і первісна підсічна система землеробства в Північному Причорномор'ї [16], хоча тут вона повинна була, на думку Ю.Ф. Новікова [23], відносно швидко привести до спроб освоєння цілинних степових земель.

З'явлення грунтообробної техніки виявилось можливим перш за все тому, що ще в доземлеробський період значне розповсюдження і розвиток отримали землерийні знаряддя, які в епоху палеоліту широко застосовувалися для будівництва землянок, викопування ям і їстівних рослин [24].

Археологами встановлено, що з самого початку як мотики використовували цілі частини дерев, а також кістки і роги тварин. Останні особливо добре відомі і представлені численними знахідками.

Зокрема, подібні знаряддя знайдені в Молдові [16]. Проте вже в цей час зустрічаються і складові мотики, наконечник якої виготовлявся, наприклад, із сланцю. В енеоліті Середнього Придністров'я такі мотики зустрічаються уже досить часто [25].

Виготовлення мотики із двох частин – держака і наконечника – стало першим великим досягненням на шляху еволюції грунтообробних знарядь. Наконечник робили з різних матеріалів – дерева, рогу, кістки і каменю, а пізніше – з бронзи і заліза. Перехід від найбільш древнього легкого наконечника, що робили з дерева, до більш важкого кам'яного означав перш за все прагнення збільшити глибину обробітку грунту. Одночасно це дозволило створити знаряддя з кращими механічними властивостями [26].

Співвідношення довжини держака до довжини наконечника мотики може бути різноманітним. Звертають на себе увагу мотики з держаками і наконечниками майже однакової довжини. Найбільш типовою із цієї групи є древньоєгипетська мотика, в якої довжина держака і довжина наконечника майже однакові, а інколи друга навіть перевищує першу, а кут між ними дуже малий. Застосовували її на алювіальних грунтах долини Нілу. Конструкція її настільки оригінальна, що з першого погляду здається сумнівним, щоб робота нею була достатньо зручною.

Тезис про первісність мотичного землеробства зазнав свого часу критики деяких закордонних етнографів і, перш за все, H. Kothe. Відправною точкою для них була та

Добрива, кг/га д.р.	Вміст сухої речовини		Вміст мікроелементів, %
	Вміст сухої речовини		N		Р₂О₅		К₂О
	коренеплоди	гичка	коренеплоди	гичка	коренеплоди	гичка	коренеплоди	гичка
Шантане сквирська
Контроль	11,4	14,0	1,18	2,09	0,48	0,42	1,84	2,12
N₆₀ P₆₀	11,8	13,2	1,61	2,80	0,64	0,66	2,06	3,18
N₆₀ K₆₀	11,4	13,2	1,59	2,56	0,53	0,43	2,18	3,08
P₆₀ K₆₀	12,6	13,8	1,34	2,06	0,64	0,58	2,40	2,48
N₆₀ P₆₀K₆₀	11,9	14,2	1,68	2,68	0,62	0,51	2,18	2,62
Нантська харківська
Контроль	12,8	15,4	1,40	2,00	0,62	0,46	1,59	1,38
N₆₀ P₆₀	12,7	15,9	1,77	2,64	1,10	0,64	2,41	1,93
N₆₀ K₆₀	12,4	15,1	1,62	2,77	0,70	0,52	2,23	1,77
P₆₀ K₆₀	13,0	16,2	1,39	2,02	0,92	0,58	2,25	1,84
N₆₀ P₆₀K₆₀	12,2	14,8	1,97	2,75	0,88	0,53	2,36	2,06

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Молоцький М.Я., д-р с.-г. наук

Петренко С.В., магістр

Роль регуляторів росту рослин у
підвищенні продуктивності картоплі

чебан с.д., канд. с.-г. наук

Вплив мінеральних добрив на кількість та співвідношення
генеративних і вегетативних утворень різних сортів яблуні

Садовська Н.П., канд. біол. наук

Маргітай Л.Г., канд. біол. наук

ВПЛИВ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ, ВІКУ ТА СТРОКІВ
ВИСАДЖУВАННЯ РОЗСАДИ НА УРОЖАЙНІСТЬ
ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО В УМОВАХ ЗАКАРПАТТЯ

ПОТАПСЬКИЙ Ю.В., здобувач

ВПЛИВ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ
МОРКВИ В УМОВАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

КОБА І.Я., канд. с.-г. наук

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ
ТА ЯКОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

ЛОЗІНСЬКА Т.П., здобувач

ХАРАКТЕР УСПАДКУВАННЯ КІЛЬКОСТІ КОЛОСКІВ У КОЛОСІ
ТА ВИЯВЛЕННЯ ТРАНСГРЕСИВНИХ ФОРМ У ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ЯРОЇ

Осадчук В.Д., канд. с.-г. наук

Адаптивна технологія вирощування
маточників і насінників цукрових буряків
у Центральному Лісостепу України

ГОРОДИСЬКА О.П., здобувач

ВІЛЬЧИНСЬКА Л.А., канд. с.-г. наук
Подільський державний аграрно-технічний університет

ВПЛИВ НАСИЧУЮЧИХ СХРЕЩУВАНЬ НА
СКОРОСТИГЛІСТЬ, УРОЖАЙНІСТЬ ТА
ТЕХНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЗЕРНА ГРЕЧКИ

ПИСАРЕНКО Н.В., ст. наук. співробітник

ПРОЯВ СЕРЕД МІЖВИДОВИХ І МІЖСОРТОВИХ
ГІБРИДІВ КАРТОПЛІ, СТІЙКИХ ПРОТИ ХВОРОБ,
ІНШИХ АГРОНОМІЧНИХ ОЗНАК

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ад., д-р с.-г. наук СНАУ

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ан., заст. директора Департаменту МАПУ

ГНІТЕЦЬКА Н.В., здобувач СНАУ

ПРОДУКТИВНІСТЬ МІЖВИДОВИХ ГІБРИДІВ КАРТОПЛІ

Примак І.Д., д-р с.-г. наук

Купчик В.І., канд. с.-г. наук

Боканча А.П., аспірантка

ПРИМАК І.Д., д-р с.-г. наук

ПРИМАК О.І., канд. істор. наук

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ЗЕМЛЕРОБСЬКОЇ ТЕХНІКИ

Селекційний номер	Походження	Продуктивність, г/м²	Відхилення від St, ±	Маса 1000 зерен, г	Вирівняність, %
500	Вікторія – St	200	-	27,3	85,2
6/06	Міг ´ № 4013	290	90	30	83,2
3/07	(Міг ´ № 4013) ´ № 4013	172	-28	26	75,2
7/06	№ 4013 ´ Міг	228	28	25,1	74,8
4/07	(№ 4013 ´ Міг) ´ Міг	227	27	32,9	87,2
14/06	Смуглянка ´ Казанка	183	-17	28,2	96,8
7/07	(Смуглянка ´ Казанка) ´ Казанка	164	-36	25,1	97
15/06	Казанка ´ Смуглянка	205	5	37	98,2
8/07	(Казанка ´ Смуглянка) ´ Смуглянка	209	9	26,8	99,2

Номер гібрида	Походження	Стійкість проти хвороб (бал)					Уро- жай-ність, г/кущ	Товар-ність уро-жаю, %	Кіль-кість бульб, шт/ кущ	Маса товар-ної буль-би, г	Уміст крох-малю, %	Смак, бал
Номер гібрида	Походження	залізис-та плямистість	парша звичай-на	фітоф-тороз бульб	кіль-цева гниль	дити-ленхоз	Уро- жай-ність, г/кущ	Товар-ність уро-жаю, %	Кіль-кість бульб, шт/ кущ	Маса товар-ної буль-би, г	Уміст крох-малю, %	Смак, бал
П.94.11/1	Пост-86 х Гранат	7,8	8,6	6,0	7,0	7,6	332	86	6	56	11,6	6,1
П.92.23-25	Ласунак х 83.22-22	8,2	7,7	6,4	3,6	7,1	916	92	8	81	15,5	7,3
П.94.28/14	Атол х Буян	7,8	7,4	6,0	2,4	7,1	378	85	7	56	14,1	6,4
П.95.37/102	88.102-5 х Пол.рожева	8,6	7,6	5,0	2,7	7,7	475	92	6	66	12,7	7,1
П94.17-6.	Невська х Радич	8,7	7,1	5,0	3,0	8,3	774	93	8	64	16,7	7,3
П.93.2/26	Посвіт х Доброчин	8,7	7,2	6,7	2,3	6,7	329	89	4	71	13,7	7,1
П.92.43-18	Перла х Берегиня	6,9	7,6	7,8	4,3	7,0	346	92	5	62	11,7	6,0
П.94.33/1	Вітал х 87.103-15	6,7	7,2	5,3	4,1	7,8	322	86	5	63	13,4	6,4
П.94.3/1	Берегиня х Радич	8,3	6,7	4,0	6,1	7,2	445	93	7	69	12,3	6,4
П.96.28-28	Барбара х Радич	7,1	3,9	-	-	7,7	210	88	5	45	13,7	6,4
П.93.4-6	Поліська рожева х Світанок київський	8,7	7,2	6,5	3,8	7,6	870	95	8	93	15,2	5,9
Стандарт	Зов	5,7	6,1	7,0	3,1	6,7	348	93	7	43	17,3	6,7
Те саме	Невська	6,6	3,6	7,1	3,8	7,5	528	95	8	50	15,6	5,7
- “ -	Луговська	7,4	5,7	6,5	3,5	7,3	616	94	8	60	13,8	6,9
- “ -	Поліська рожева	-	-	5,0	-	-	616	92	8	75	17,4	7,0

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Молоцький М.Я., д-р с.-г. наук

Петренко С.В., магістр

чебан с.д., канд. с.-г. наук

Садовська Н.П., канд. біол. наук

Маргітай Л.Г., канд. біол. наук

ВПЛИВ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ, ВІКУ ТА СТРОКІВ ВИСАДЖУВАННЯ РОЗСАДИ НА УРОЖАЙНІСТЬ ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО В УМОВАХ ЗАКАРПАТТЯ

ПОТАПСЬКИЙ Ю.В., здобувач

ВПЛИВ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ МОРКВИ В УМОВАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

КОБА І.Я., канд. с.-г. наук

ЛОЗІНСЬКА Т.П., здобувач

ХАРАКТЕР УСПАДКУВАННЯ КІЛЬКОСТІ КОЛОСКІВ У КОЛОСІ ТА ВИЯВЛЕННЯ ТРАНСГРЕСИВНИХ ФОРМ У ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ЯРОЇ

Осадчук В.Д., канд. с.-г. наук

ГОРОДИСЬКА О.П., здобувач

ВІЛЬЧИНСЬКА Л.А., канд. с.-г. наук Подільський державний аграрно-технічний університет

ПИСАРЕНКО Н.В., ст. наук. співробітник

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ад., д-р с.-г. наук СНАУ

ПОДГАЄЦЬКИЙ А.Ан., заст. директора Департаменту МАПУ

ГНІТЕЦЬКА Н.В., здобувач СНАУ

Примак І.Д., д-р с.-г. наук

Купчик В.І., канд. с.-г. наук

Боканча А.П., аспірантка

ПРИМАК І.Д., д-р с.-г. наук

ПРИМАК О.І., канд. істор. наук

ВПЛИВ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ, ВІКУ ТА СТРОКІВ
ВИСАДЖУВАННЯ РОЗСАДИ НА УРОЖАЙНІСТЬ
ПЕРЦЮ СОЛОДКОГО В УМОВАХ ЗАКАРПАТТЯ

ВПЛИВ ДІЇ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ КОРЕНЕПЛОДІВ
МОРКВИ В УМОВАХ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ХАРАКТЕР УСПАДКУВАННЯ КІЛЬКОСТІ КОЛОСКІВ У КОЛОСІ
ТА ВИЯВЛЕННЯ ТРАНСГРЕСИВНИХ ФОРМ У ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ЯРОЇ

ВІЛЬЧИНСЬКА Л.А., канд. с.-г. наук
Подільський державний аграрно-технічний університет