Тацій Василь Якович
Правознавець, громадський діяч. Президент Академії правових наук України (з 1993), академік Національної академії наук України (1997), заслужений діяч науки і техніки України (1989), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001) та Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), Герой України (2004).
Народився 13 січня 1940 року в м. Полтава в сім’ї службовців. Почав трудову діяльність у 1957 р. токарем Полтавського паровозного депо. Після закінчення Харківського юридичного інституту обіймав посади помічника прокурора району і прокурора відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ у Полтавській обласній прокуратурі.
З 1966 р. життя і діяльність В. Я. Тація пов’язані з Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого (раніше — Харківський юридичний інститут, Українська державна юридична академія), де був аспірантом, старшим викладачем, доцентом, заступником декана денного факультету, проректором з наукової роботи. З липня 1987 р. — ректор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і водночас (з 1991 р.) завідувач кафедри кримінального права академії.
Національна юридична
академія України
імені Ярослава МудрогоУ 1970 р. захистив кандидатську дисертацію на тему на тему «Кримінальна відповідальність за комерційне посередництво». У 1973 р. присвоєно вчене звання доцента. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Проблеми відповідальності за господарські злочини: об'єкт та система». У 1985 р. В. Я. Тацію присвоєно вчене звання професора, в 1993 р. обрано президентом Академії правових наук України, а у 1997 р. — дійсним членом (академіком) Національної академії наук України.
Василь Якович Тацій — автор понад 200 наукових праць, у тому числі більше 20 монографій, навчальних посібників і підручників, що стали значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних проблем кримінального права, теорії держави та права, конституційного права України.
Василь Якович очолює низку важливих правових видань, у тому числі "Вісник Академії правових наук України" та міжвідомчий науковий збірник "Проблеми законності". Член редколегій теоретичного та науково-методичного часопису "Вища освіта України" і науково-практичного видання "Вища школа".
В. Я. Тацій проводить значну громадську роботу. Він є членом багатьох президентських та урядових комісій, громадських організацій. Як член Конституційної комісії брав участь у розробці проекту Конституції України (1996), був головою робочої групи з розробки нового Кримінального кодексу України (2001).
Василь Якович Тацій — визнаний організатор вищої юридичної освіти в Україні. Він зробив значний внесок в організацію діяльності Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, у створення належних умов для проведення навчального процесу, праці та відпочинку студентів і науково-педагогічних працівників та співробітників.
Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000) та Харківського національного університету внутрішніх справ (2002). Почесний громадянин м. Полтави (2001) та м. Харкова (2004).
Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого V і IV ступенів (1995, 1998), орденом "За заслуги" ІІ ступеня (2000), Почесними грамотами Верховної Ради України (2001) та Кабінету Міністрів України (2002), орденом "Знак Пошани" (1981), двома медалями (1970, 1984). Заслужений діяч науки і техніки України (1989), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2001) та Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), Премії ім. В. Вернадського (2001), Премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002), Премії "Феміда-99". Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав. Державний радник юстиції ІІ класу. У 2004 р. Указом Президента України В. Я. Тацій удостоєний найвищого звання "Герой України" з врученням ордена Держави.
Джерела інформації:
- www.tasiy.openua.net
- Український видавничий портал
[Last accessed 14.07.2008]
Бібліографія публікацій В. Я. Тація
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua