Табачник Дмитро Володимирович

 Дмитро Табачник
 Д. Табачник
у Національній
бібліотеці України
імені В. І. Вернадського
(27 січня 2005 р.)
Міністр освіти і науки, молоді та спорту України (з березня 2010 р.), державний і політичний діяч.   Учений у галузі історії України, доктор історичних наук (1995), професор (1997), академік Національної академії правових наук України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2002), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999).

Народився 26 листопада 1963 р. (м. Київ). Батько Володимир Ігорович (1940) — інженер-авіабудівельник, пенсіонер; мати Алла Вікторівна (1938) — інженер-будівельник, пенсіонер; дружина Назарова Тетяна Євгенівна (1960) — народна артистка України та Росії, актриса Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка (1986) і аспірантуру Інституту історії АН Української РСР. Кандидатська дисертація "Масові репресії в Україні в другій половині 30-х — на початку 40-х рр." (1991), докторська дисертація "Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х — наприкінці 50-х рр." (1995).

Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофонофотодокументів України (1980-1981). Працював молодшим науковим працівником Інституту історії України НАН України, завідувачем відділу Київського міськкому ЛКСМУ. З 1990 по 1994 роки був депутатом Київської міської ради, у 1991—1992 роках — старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України. З грудня 1992 по березень 1993 року — керівник прес-служби Кабінету Міністрів України, з березня по вересень 1993 року — прес-секретар Уряду України, начальник Головного управління інформації, преси та зв'язків з громадськістю Кабінету Міністрів України. З вересня 1993 по серпень 1994 року — 1-й заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. У 1994 році був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. Після виборів призначаний главою Адміністрації Президента України, де пропрацював до грудня 1996 року. У 1997—1998 роках — радник Президента України. У 2002-2005 і 2006-2007 роках віце-прем'єр-міністр України. Народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань. З березня 2010 р. Міністр освіти і науки, молоді та спорту України.

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць, зокрема монографій, книг: "Італійці та італійська культура в Україні" (2005), "Шляхи інноваційного розвитку України" (2005), "Українська дипломатична енциклопедія" (2004-2005, у 2 т.), "Міжнаціональні відносини і національні меншини України" (2004), "Історія української дипломатії в особах" (2004), "Міжнаціональні відносини в Україні: стан, тенденції, перспективи" (2004), "Технологічні парки: світовий та український досвід" (2004), "Україна — діаспора: можливості економічної співпраці. Довідник" (2004, у 2 т.), "Українська військова символіка" (2004), "Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини" (2004), "Памятники русской истории и культуры в Украине XVII-XXI вв." (2003), "Україна: проблеми самоорганізації" (2003, у 2 т.), "Україна: третій шанс" (2002); розділів у понад 20 колективних монографіях.

Член Національної спілки журналістів України (з 1986). Лауреат премії Спілки журналістів України "Золоте перо" (1989), премії ім. М. Островського (1991). Голова Спостережної ради Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (2006). Член редакційної колегій журналів: "Національна безпека", "Воєнна історія", "Губернатор", "Політика і час", "Український часопис міжнародного права", "Пам'ятки України". Президент товариства "Україна-Іспанія" (з 12.1993). Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол (2004).

Ордени Богдана Хмельницького ІІІ ст. (1999); князя Ярослава Мудрого V ст. (2003). Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира I ст. Орден Святого преподобного Нестора-літописця I ст. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003). 7 медалей України та СРСР. Ордени багатьох держав, зокрема: Королівства Іспанії, Італійської Республіки, Французької Республіки, Держави-міста Ватикану, Грецької Республіки, Португальської Республіки, Литовської Республіки, Федеративної Республіки Бразилія, Республіки Індонезія, Республіки Чилі, Аргентинської Республіки, Республіки Польща, Королівства Бельгія, Республіки Перу, Багатонаціональної Республіки Болівія, Домініканської Республіки та Республіки Куба.

Бібліографія публікацій   Д. В. Табачника
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело"

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua