Соботович Емлен Володимирович
 |
Народився 25 листопада 1927 р. у Ленінграді в сім’ї військовослужбовця. Упродовж 1944—1948 рр. навчався на судномеханічному відділенні мореплавного училища ім. Г. Я. Сєдова Міністерства морського флоту СРСР (м. Ростов-на-Дону), після закінчення якого працював у Естонському державному пароплавстві.
Протягом 1949—1954 рр. Емлен Володимирович навчався на хімфаку Ленінградського державного університету за спеціальністю «радіохімія». У цей час він відпрацював три польові сезони геофізиком-спостерігачем, інженером-геофізиком у геологічних експедиціях на Алтаї.
Після закінчення університету Е. В. Соботович перейшов до Радієвого інституту ім. В. Г. Хлопіна АН СРСР (РІАН), який заснував ще в 1921 р. В. І. Вернадський. Тут Емлен Володимирович працював старшим лаборантом, невдовзі став аспірантом, а згодом уже як молодший науковий співробітник захистив кандидатську дисертацію за фахом «радіогеохімія» на тему «Форми перебування свинцю у природних утвореннях». Далі він був старшим науковим співробітником (за сумісництвом) ізотопної лабораторії Всесоюзного науково-дослідного інституту розвідувальної геофізики Міністерства геології та охорони надр СРСР; у 1959–1963 рр. — начальником експедиції № 4 Радієвого інституту АН СРСР і Міністерства середнього машинобудування; старшим науковим співробітником РІАН; виконувачем обов’язків завідувача лабораторії. У 1967 р. Е. В. Соботович захищає докторську дисертацію «Космохімія і геохімія ізотопів свинцю» за спеціальністю «геохімія».
На початку своєї наукової діяльності вчений спеціалізувався в галузі радіаційної хімії, радіохімії, займався дослідженням розподілу радіоелементів у різноманітних мінералах, гірських породах та космічних утвореннях. Він вивчає вплив ядерного випромінювання на хімічні сполуки та мінеральну речовину, досліджує природну і штучну радіоактивність, вдосконалює методику нейтронно-активаційного аналізу тощо.
Наукова діяльність Емлена Володимировича привернула увагу віце-президента АН УРСР, директора Інституту геохімії та фізики мінералів АН УРСР академіка М. П. Семененка, який запропонував йому переїхати до Києва та створити й очолити в цьому ж інституті відповідний відділ. Е. В. Соботович проявив себе як неординарний і плідний організатор науки. Створений ним у 1969 р. в Інституті геохімії та фізики мінералів АН УРСР відділ ядерної геохімії і космохімії став базою для відкриття в 1995 р. Державного наукового центру радіогеохімії навколишнього середовища (з 2001 р. – Інститут геохімії навколишнього середовища НАН і МНС України), незмінним керівником якого він є і донині. Інститут став провідною в Україні науково-дослідною організацією з проблем геохімії та радіогеохімії навколишнього середовища, у тому числі з радіоекології Чорнобильської зони, проблем поводження з радіоактивними відходами, геохімії техногенезу та екологічної безпеки. Тут також проводяться дослідження з проблем металогенії, генезису рудних і нерудних корисних копалин, комплексного використання мінеральної сировини, оцінювання природних і техногенних ресурсів. Крім того, Емлен Володимирович є керівником і членом різних наукових й експертних рад, комісій, комітетів, був організатором численних симпозіумів, конференцій.
З 1988 р. учений — член-кореспондент АН УРСР, у 1992 р. його обрано академіком НАН України. Е.В. Соботович виконує великий обсяг науково-організаційної роботи. Він є головою Міжвідомчої наукової ради з проблем поводження з РАВ при Президії НАН України; заступником Голови комітету з метеоритів при Відділенні наук про Землю НАН України; президентом Українського відділення Міжнародної спілки «Екологія людини». Емлен Володимирович — головний редактор Збірника нау- кових праць Інституту геохімії навколишнього середовища НАН і МНС України; заступник головного редактора часопису «Геоінформатика»; член редколегії «Мінералогічного журналу».
З діяльністю Е. В. Соботовича в Україні пов’язані становлення та розвиток низки базових наукових напрямів у галузі наук про Землю і Космос. Він є ініціатором і незмінним керівником досліджень з ядерної геохімії, космохімії, метеоритики, космогонії, космохронології, ранньої історії Землі, ізотопної гідрогеології, радіоекології, екологічної геохімії, охорони навколишнього середовища, а також фундатором відповідних наукових шкіл. Результати досліджень ученого знайшли своє відображення в численних публікаціях — більш як у 600 наукових працях, зокрема 40 монографіях.
Особливе місце в науковій діяльності Емлена Володимировича займають проблеми, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та аналізом її впливу, а також питання розроблення контрзаходів. Уже в червні 1986 р. він став першим науковим керівником штабу АН УРСР у Чорнобилі. Усі дослідження були спрямовані на здійснення оперативної та довгострокової мінімізації наслідків аварії на ЧАЕС, прилеглих територіях і басейні р. Дніпро. Зокрема, колектив відділу під керівництвом Е.В. Соботовича разом із ученими Інституту кібернетики АН УРСР зробив оптимістичний прогноз поведінки радіонуклідів у період весняної повені 1987 р. на Дніпрі, що дало можливість уникнути серії контрзаходів і зберегти значні фінансові та матеріальні ресурси.
Нині вчений активно працює над розробленням питань щодо створення національного геологічного сховища радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні відчуження, а також обґрунтування перспектив використання зони відчуження в народному господарстві.
У полі зору Е. В. Соботовича постійно перебувають питання наукового супроводу ядерного паливного циклу в Україні, проблеми ядерної та екологічної безпеки АЕС та інших радіаційно небезпечних об’єктів. Під керівництвом Емлена Володимировича в зоні впливу Південноукраїнської АЕС в останні роки проводилися роботи з комплексного оцінювання впливу енергетичних об’єктів — Ташлицької ГАЕС та Олександрівської ГЕС — на навколишнє середовище.
Учений і педагог, Е. В. Соботович багато уваги приділяє підготовці наукових кадрів високої кваліфікації. Безпосередньо під його керівництвом підготовлено 4 доктори і більше ніж 25 кандидатів наук.
Емлен Володимирович — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), має почесне звання «Заслужений діяч науки Української РСР» (1986), його нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня (1997) та почесним знаком МНС України (1997) за активну діяльність у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, почесним знаком Держкомгеології за заслуги у розвідці надр України (1998), у 2007 р. — нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України. 2005 року Е. В. Соботовича обрано іноземним членом Російської академії природничих наук.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2007. — N 11.
Бібліографія публікацій Е. В. Соботовича
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua