Шовкопляс Іван Гаврилович
(08.04.1921, с. Лазірки, тепер Оржицького р-ну Полтавської обл. — 13.06.1997, м. Київ)

Шовкопляс Іван  
Археолог, історик, бібліограф, пам'яткознавець, доктор історичних наук (1965), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки України (1995).

У 1938 році вступив на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Під час Другої світової війни в м. Махачкала з відзнакою закінчив історичний факультет Дагестанського державного педагогічного інституту (1942), а по війні (1945), також з відзнакою, історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

У 1945-1949 роках працював у Державному історичному музеї УРСР (Київ) і одночасно навчався в аспірантурі, яку достроково закінчив захистом кандидатської дисертації. В 1949-1967 роках працював у Інституті археології АН УРСР вченим секретарем (1949-1950), заступником директора з наукової роботи (1950-1960), старшим науковим співробітником (1960-1967). Брав участь у створенні і очолював відділ Інституту — Археологічний музей (1967-1973, який з 1969 року існує як археологічний відділ Центрального науково-природничого музею АН УРСР). Завдяки зусиллям І. Шовкопляса та за підтримки Президії АН України в особі президента академіка О. Палладіна, історичні реліквії та знахідки археологів з 1954 р. залишаються в Україні та зберігаються в державних музеях.

  Мезин
  Реконструкція житла із поселення Мезин
Як археолог дослідив низку археологічних пам'яток переважно періоду палеоліту, серед яких Лука-Врублевецька на Хмельниччині, Мезин у Чернігівській області, Радомишль на Житомирщині. На місці розкопок останньої в 1964 р. було відкрито пам'ятник, поновлений у 2005 р. Після завершення розкопок стоянки Добранічівка (Київська обл., 1977), об'єкт було законсервовано і на ньому було створено перший в державі музей такого типу. Музей відомий фахівцям всього світу. У день 85-річчя вченого на музеї відкрито меморіальну дошку на його честь. Всі ці дослідження були опубліковані у ряді монографій, значній кількості статей та висвітлено на конференціях, симпозіумах та конгресах світового рівня.

Доктор історичних наук (1965), професор (1971) Шовкопляс І.Г. на протязі життя успішно поєднував наукову діяльність з педагогічною (Педагогічний інститут ім. О. М. Горького, 1954-1956; Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, 1971-1974). Ним було підготовлено навчальний курс "Основи археології" та підготовлено і видано двома виданнями перший в Україні підручник "Основи археології".

Музей  
У 70-х роках XX ст. І. Шовкопляс звернувся до наукової бібліографії. За монографію "Розвиток радянської археології на Україні (1917-1966): Бібліографія" (1969), в якій, серед інших, були приведені твори "небажаних" у ті часи вчених, як Ф. Вовк, В. Антонович, М. Грушевський та ряд інших, йому були висунуті ідеологічні звинувачення та переведено на роботу в Центральну наукову бібліотеку (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), де він і пропрацював до останнього дня свого життя. Ним було підготовлено та видано ряд покажчиків з археології та історії України, бібліографії окремих видатних діячів: Б. Грінченка, І. Підоплічка, М. Рудинського та ін. Побачили світ наукові дослідження, присвячені Т. Г. Шевченку. З набуттям Україною незалежності І. Г. Шовкопляс підготував до друку бібліографічні покажчики про життя та діяльність гетьманів України — І. Мазепи та П. Скоропадського і брав безпосередню участь у створенні Музею гетьманства в Києві.

Загалом науковий здобуток І. Шовкопляса — понад 400 друкованих праць: дослідницьких, науково-популярних, енциклопедичних, методичних, близько 20 монографій. Брав участь у збереженні історичної спадщини нашого народу, активно співпрацюючи з Товариством охорони пам'яток історії та культури України. Підготував більше 100 праць з пам'яткознавства.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua