 |
Народився в Ніцці в сім'ї російського дипломата. Закінчив Дрезденський політехнічний інститут (1894) і Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучень (1896). Викладав у Московському інженерному училищі шляхів сполучень (1989-1904) і в Київскому політехнічному інституті (1904-1938). У 1929 організував зварювальну лабораторію та Електрозварювальний комітет, на базі яких у 1934 був утворений Інститут електрозварювання АН УРСР у Києві. Цей інститут він очолював до кінця життя. Віце-президент АН УРСР у 1945-1952.
Створив методи розрахунку раціональних прогонових споруд мостів, дослідив умови їх роботи, запропонував способи відновлення зруйнованих мостів. Виконав дослідження в області розрахунку та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ зварювання, керував розробкою способу автоматичного зварювання під флюсом. Керував проектуванням зварних мостів. У роки Другої світової війни під його керівництвом були впроваджені в оборонну промисловість обладнання та технологія автоматичного зварювання спеціальних сталей, танків, бомб та ін. У післявоєнні роки очолив роботи в країні зі створення наукових основ зварювання, широкого впровадження зварювання в промисловість; створення й впровадження в промисловість потокових складально-зварювальних ліній.
Відзначений високими державними і науковими преміями та нагородами.
Джерело інформації:
Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України
[Last accessed 14.01.2008]
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua