Назарчук Зіновій Теодорович
 |
Народився 12 квітня 1952 року у Львові в робітничій сім'ї. У 1974 р. з відзнакою закінчив фізичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Наукову діяльність розпочав старшим інженером у Фізико-механічному інституті АН УРСР. У 1982 р. захистив кандидатську, а в 1990 р. — докторську дисертацію на тему «Чисельне розв'язання двовимірних задач дифракції методом сингулярних інтегральних рівнянь».
У 1991 році Зіновій Теодорович очолює відділ фізико-математичних основ неруйнівного контролю та діагностики Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка і водночас стає першим заступником директора. У 2006 року його обрано головою Західного наукового центру НАН України та МОН України, членом Президії НАН України.
 |
З. Т. Назарчук уперше запропонував нові прямі чисельні методи розв'язання дифракційних задач, виходячи з сингулярних інтегральних рівнянь. З 1984 р. він активно працює над розробкою ефективних чисельних методів моделювання взаємодії зондуючого поля з макродефектами конструкційного матеріалу. В результаті виконаних досліджень математичні методи теорії дифракції збагатилися новими поняттями, вперше з'явилася коректна методика строгого врахування особливостей динамічного зондуючого поля в околі ребер і зломів тріщиноподібних дефектів. Розроблені підходи виявилися особливо ефективними для методик контролю корозійних тріщин галуження і ламаних тонких включень.
Запропонована З. Т. Назарчуком конструктивна теорія дифракції ефективна в широкому хвильовому діапазоні — від квазістатики до квазіоптики, включаючи найважчу для аналізу проміжну область, для якої відомі наближені підходи є непридатними. Одержані результати у багатьох випадках дають змогу замінити дороге натурне випробування елементів сучасної дефектоскопічної апаратури їх машинним моделюванням, закладають реальну можливість паспортизації найважливіших параметрів відповідних вузлів.
З 1991 р. Зіновій Теодорович вивчає резонансне розсіяння хвиль дефектними матеріалами. Він показав, що високодобротні коливання, які виникають за певних режимів опромінення зразка, принципово дають змогу конструювати надійну високочутливу апаратуру неруйнівного контролю, що ґрунтується на принципі «так—ні». Вчений уперше запропонував відійти від традиційного компенсаційного підходу у багатопараметровому вихорострумовому контролі і ввести роздільне вимірювання кожного з параметрів. Це означає розвиток апаратурного розв'язання оберненої задачі теорії розсіяння у практиці неруйнівного контролю. Аналогічну ідею вчений поширив на проблеми радіохвильового контролю нещільностей у багатошарових діелектричних композиціях, виявлення корозійних пошкоджень під покриттями, а також на експериментальні методики визначення адгезії покриттів. Розроблені на цій основі засоби і системи неруйнівного контролю відзначаються завадостійкістю, чутливістю і перевершують світові досягнення.
Під керівництвом З. Т. Назарчука з 1991 р. в інституті розгорнуто комплекс фундаментальних робіт щодо встановлення кореляційних зв'язків між контрольованими параметрами і характеристиками руйнування матеріалів. Постало завдання розробки критеріїв оцінки стану матеріалу в процесі виробництва і за зовнішньої дії навантажень та робочих середовищ. Неруйнівні методи контролю дефектності матеріалів при цьому розглядаються лише як одна з ланок технічної діагностики і прогнозування поведінки матеріалів та конструкційних елементів. Особлива увага надається вивченню тонкої структури сигналів та її інтерпретації залежно від фізичних параметрів досліджуваного матеріалу. Отримано результати, які відзначаються науковою новизною і дають змогу по-новому трактувати можливості відомого у практиці неруйнівного контролю методу акустичної емісії. У 2000 р. З. Т. Назарчук став лауреатом премії ім. К.Д. Синельникова НАН України.
Зіновій Теодорович є автором більш як 150 наукових публікацій, зокрема трьох монографій (50 з них, у тому числі 2 монографії,— індивідуальні). Його книга «Singular integral equations in diffraction theory» (Львів, 1994) відома фахівцям в Австралії, США, Франції, ФРН, Японії. Чимало уваги вчений приділяє підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом захищено 3 докторські та 5 кандидатських дисертацій. З 1991 р. Зіновій Теодорович очолив новий науковий напрям, який заклав основи наукової школи «Фізичні основи, методи та засоби діагностики матеріалів і середовищ».
З. Т. Назарчук — член редакційних колегій трьох міжнародних наукових журналів — «Фізико-хімічна механіка матеріалів» (Львів), «Electrodynamics and Technique of Microwave and EHF» (Москва), «Радіофізика і радіоастрономія» (Харків). З 1996 р. він очолює редколегію міжвідомчого збірника «Відбір і обробка інформації».
Свідченням міжнародного авторитету З. Т. Назарчука як ученого стало обрання його головою Програмного комітету VI Міжнародної конференції з математичних методів в електромагнітній теорії (ММЕТ-96). Він є також членом правління Українського відділення міжнародного радіосоюзу — URSI та Українського товариства з неруйнівного контролю і технічної діагностики. Вченого обрано членом Міжнародного інституту інженерів-радіофізиків (IEEE), Європейського товариства з цілісності конструкцій (ESIS), Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки та Українського товариства з механіки руйнування.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2002. — N 4.
Бібліографія публікацій З. Т. Назарчука
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua