Михальченко Микола Іванович

Микола Михальченко  
Соціальний філософ, політолог, соціолог. Член-кореспондент Національної академії наук України (2003), доктор філософських наук (1987), професор (1988), Заслужений діяч науки і техніки України (2001).

Народився 15 лютого 1942 року в с. Косичі Суразького району Брянської області. Закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1969 по 1990 рр. працював в Інституті філософії НАН України (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділу). З 1990 р. — працівник Інституту соціології НАН України (завідувач відділу, головний науковий співробітник). З червня 2002 р. — головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. З січня 2000 р. — за сумісництвом завідувач відділу Інституту вищої освіти АПН України. З грудня 1991 по липень 1994 рр. — радник, керівник служби з питань внутрішньої політики президента України.

Автор (співавтор) понад 300 наукових праць, зокрема 13 монографій (5 індивідуальних і 8 у співавторстві) і підручника "Сучасна соціальна філософія" (у 2-х т., вид. 1994, 1996 рр., у співавторстві з В. П. Андрущенком), що видавався двічі. Науковий колектив, яким керував в 2001-2002 рр. випустив 6-томник "Соціальна робота" для ВНЗ України. Є одним з авторів та реалізаторів ідеї випуску 6-томника "Філософія політики" (2002-2004 рр.). Підготував 28 кандидатів і 19 докторів наук.

Коло наукових інтересів: філософія історії, філософія політики, філософія освіти, духовне і політичне життя суспільства, соціальні інститути та суспільні відносини, світоглядні проблеми українського суспільства. У працях розглядаються: методологічні та світоглядні проблеми соціального пізнання; об'єктивні та суб'єктивні фактори історичного процесу; рушійні сили політичного і духовного життя суспільства; філософські та світоглядні процеси освіти, зокрема, вищої; генезис суспільних відносин і соціальних інститутів у різного типу цивілізаціях, регіонах, країнах; процес розвитку вищої освіти як системи підготовки кадрів.

М. І. Михальченко є одним з засновників політологічного напряму досліджень у сучасній Україні, зокрема, у вирішенні надзавдання філософії політики — рефлективній реконструкції рушіїв політичного процесу, втілених у реальності, та передумов, потенцій, не втілених повністю у реальності, але які існують у ній як конструктивні та історичні закономірні резерви, що їх використовує суспільство у перехідні періоди. Він розробляє теорію ідеологій, концепцію трансформацій і модернізацій суспільств перехідного характеру у світлі діалогу цивілізацій і культур. У дослідженні проблем українського суспільства і держави використовує соціокультурну методологію становлення і розвитку соціумів, які проходять декілька етапів переддержавного стану і державотворення, де економічні, політичні, освітянсько-наукові та духовні аспекти життя суспільства у різні періоди відіграють різні ролі. Це зумовлено специфікою розвитку матеріальної і духовної культури кожного суспільства. М. І. Михальченко розробив концепцію трансформації і модернізації України останньої чверті XX і початку XXI століття.

Нагороджений знаком "Відмінник освіти України" (2001), орденом "За заслуги" III ступеня (2002).

Бібліографія публікацій   М. І. Михальченка
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua