Левицький Орест Іванович
25.XII.1848, с. Маячка (тепер Полтавська обл.) —
9.V.1922, с. Драбів (тепер Черкаська обл.)
 |
Закінчив Полтавське духовне училище і семінарію (1959-1969). Навчався на юридичному та історико-філологічному факультеті Київського університету (1870-1874). Учень В.Б. Антоновича.
Відповідальний секретар Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (1974-1921) та її перший історіограф. Викладач російської мови в Четвертій Київській прогімназії (1974-1909) та географії в музичному училищі (1876-1877). Помічник завідувача Центрального архіву в Києві (1879-1887). Один із фундаторів Української академії наук та її перших академіків по відділу соціальних наук (1918), секретар (1918-1920) та голова відділу соціально-економічних наук (1920-1922). Заступник президента (1919-1921) та президент (1922) Української академії наук.
Активний громадський діяч. Був членом Історичного товариства Нестора-літописця, Наукового товариства імені Шевченка, Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва, Київського юридичного товариства та інших організацій.
Наукову діяльність розпочав ще в студентські роки. За дипломне дослідження "Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века" одержав ступінь магістра. Значні досягнення вченого в галузі археографії. З його ім'ям пов'язані перші наукові видання літописів, історичних творів, актових матеріалів "Архива Юго-Западной России" з грунтовними вступними статтями, текстологічними примітками та науковими коментарями.
Автор більше 200 наукових праць з історії України XVI-XIX століть.
Джерело інформації:
Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. —
К.: Інститут історії України НАН України, 2004. — Вип. 2, ч. 2. — С. 114-116.
Підгот. О. Азарова
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua