 |
1928 року закінчив електротехнічний факультет Московського вищого технічного училища ім. М. Э. Баумана. Його дипломна робота, виконана під керівництвом видатного вченого К. А. Круга, була присвячена проблемі стабільності паралельної роботи електростанцій і мала наукове та прикладне значення.
Працював викладачем МВТУ ім. М. Э. Баумана i одночасно молодшим науковим спiвробiтником Всесоюзного електротехнiчного iнституту. Незабаром вiн очолив групу, а згодом i лабораторiю електричних мереж. У 1939 році С. О. Лебедєв захистив докторську дисертацiю, не маючи ступеня кандидата наук. В її основу була покладена розроблена ним теорiя штучної стiйкостi енергосистем.
Під час Великої Вітчизняної війни С. О. Лебедєв працював у оборонній промисловості, де створив систему стабілізації танкової гармати при прицілюванні та аналогову систему автоматичного самонаведення на ціль авіаційної торпеди. 1943 року він заснував у Московському енергетичному інституті кафедру релейного захисту та автоматизації енергосистем, яку очолював до 1948 р. У цей час ним закладено наукові та методичні основи підготовки інженерів-електриків, які спеціалізуються в галузі автоматичного управління такими складними об'єктами як електроенергетичні системи. Дослiдження в енергетицi, котрими займався С. О. Лебедєв, потребували великої кiлькостi обчислень i тому його iнтереси стали перемiщатися до автоматизацiї обчислень. У 1945 році ним було створено першу в країнi електронну аналогову обчислювальну машину для розв'язання систем звичайних диференцiйних рiвнянь, якi часто зустрiчаються в задачах, пов'язаних з енергетикою.
 |
|
|---|---|
| "МЭСМ" — мала електронно-лiчильна машина |
 |
|
|---|---|
| Будинок у Феофанії (передмістя Києва) — місце створення "МЭСМ" |
Понад 20 років С. О. Лебедєв працював в Інституті точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР (у 1951 році — керівником лабораторії, з 1952 по 1974 рік — директором), де створив наукову школу в галузi суперкомп'ютерiв та спецiалiзованих обчислювальних машин для управління системами реального часу і обгрунтував основний напрям розвитку комп'ютерів цих класів — розпаралелювання обчислювального процесу. Пiд керiвництвом С. О. Лебедєва було розроблено та створено 15 типiв комп'ютерiв: від перших лампових, що виконували лише сотні та тисячі операцій у секунду, до швидкодіючих машин на інтегральних мікросхемах з продуктивністю в мільйони операцій у секунду. Серед них: БЭСМ-1 (1953), БЭСМ-2 (1959), БЭСМ-4 (1962), БЭСМ-6 (1967), а також обчислювальні комплекси М-40 і М-50 (1960), призначені для вирішення завдань протиракетної оборони. Комп'ютери серії БЭСМ (від БЭСМ-1 до БЭСМ-6) на час створення були кращими в класі універсальних електронних обчислювальних машин. При проектуванні БЭСМ-6 вперше було використано метод попереднього імітаційного моделювання роботи операційної системи майбутнього комп'ютера, що дозволило знайти ряд рішень з організації обчислювального процесу, які забезпечили небувале в історії комп'ютерної техніки довголіття БЭСМ-6 — вона випускалась упродовж 17 років.
Інститут точної механіки та обчислювальної техніки Російської академії наук сьогодні носить ім'я С. О. Лебедєва.
Джерело інформації: International Charity Foundation
for History and Development of Computer Science and Technique
[Last accessed 08.02.2005]
-
Про С. О. Лєбедєва
- Пророк у своїй вітчизні / Б. Малиновский // Вісник НАН України. — 2002. — N 10. — С. 28-44.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua