Iсаєвич Ярослав Дмитрович
 |
Ярослав Ісаєвич народився 7 березня 1936 р. у с. Верба Дубнівського району на Рівненщині. Після закінчення історичного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка він від 1958 р. працює в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, де подолав шлях від молодшого наукового співробітника до директора. Ярослав Дмитрович як учень знаного українського історика Івана Крип’якевича, чиє ім’я стоїть в одному ряду з іменами Володимира Антоновича та Михайла Грушевського, у своїй науковій діяльності достойно продовжив і розвинув досягнення та ідеї своїх попередників в історичній науці.
Я. Д. Ісаєвич — автор близько 700 наукових праць, зокрема 15 монографій, численних розділів у колективних дослідженнях, сотень статей, опублікованих у вітчизняних та закордонних часописах. Хоча безпосередньою темою його книг і більшості статей є культурна спадщина українського народу, в них порушується і проблематика інших країн та регіонів.
Історія культури — одна з провідних історичних дисциплін, покликана інтегрувати здобутки дослідників історії суспільного життя, освіти, науки, літератури і мистецтва. Саме з таких позицій написані численні праці Ярослава Дмитровича, в яких подано системний аналіз основних аспектів української культури впродовж тривалого історичного періоду.
Широкий науковий і громадський резонанс мала монографія Я. Д. Ісаєвича «Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ—ХVІІ століть». У ній, із сучасних наукових позицій, розглянуто українське культурно-національне відродження ХVІ—ХVІІ ст., поширення в Україні ренесансних та реформаційних течій. Дослідник доводить, що культурні взаємини не були однобічно спрямованими, бо наша країна не тільки сприймала чужі впливи, а й сама позитивно впливала на культурний розвиток інших країн. Важливим є висновок про те, що Україна брала активну участь у загальноєвропейському культурному процесі.
Як з фактичного, так і методичного боку цікава також монографія «Джерела з історії української культури ХVІ—ХVІІІ ст.». Цінні висновки автора про класифікацію і засади критики джерел, що стосуються історії української культури.
Особливу увагу фахівців привернув цикл праць Я. Д. Ісаєвича з історії рукописної книги, бібліотек і друкарства. Не обмежуючись українською тематикою, він всебічно досліджує культурні взаємозв’язки слов’янських народів між собою і з іншими народами. У монографії «Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні» зародження видавничої справи проаналізовано у широкому історичному контексті. У виданій у Москві книзі «Наступники першодрукаря» дослідник дає узагальнюючу характеристику історії української культури ХVІ — першої половини ХVІІ ст. і на цьому тлі аналізує функціонування українських видавничих осередків, їхнє місце у культурному обміні України з країнами Заходу і Сходу. Вперше вичерпно, на підставі аналізу архівних документів і всіх збережених примірників стародруків схарактеризовано грецьке книговидання в Україні.
Особливо цінним внеском у науку стали опрацьовані Я. Д. Ісаєвичем фундаментальні каталоги стародруків «Пам’ятки книжкового мистецтва» (у трьох книгах). В Україні і низці країн Європи вчений виявив невідомі стародруки й докладно їх проаналізував. Праці Ярослава Дмитровича з історії друкарства актуальні не тільки для книгознавства і бібліографії, а й історії науки та суспільно-політичної думки, освіти, мистецтвознавства. Завершує цей цикл досліджень монографія дослідника «Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми», в якій висвітлено роль раннього книговидання і друкарства у контексті культурного життя України, процесів державотворення і формування української національної культури, простежується шлях української книги від фоліантів і стародруків до сучасних видань й електронних засобів реєстрації та розповсюдження інформації.
Фундаментальним підсумком тривалих досліджень культури українського середньовіччя став підготовлений за редакцією Я. Д. Ісаєвича другий том «Історії української культури», в якому окреслено шляхи розвитку освіти, мистецтва і літератури, стан наукових знань в Україні впродовж ХІІІ — першої половини ХVІІ ст. Окремі розділи присвячено рукописній книзі, виникненню і поширенню друкарства. Охарактеризовано культурно-національне відродження кінця ХVІ — першої половини ХVІІ ст., розглядаються ренесансні явища в культурному житті та процес формування культури бароко. Визначено місце України в міжнародних культурних зв’язках, внесок українського народу в скарбницю світової культури.
Серед студій з історії науки різняться книга і цикл статей про Юрія Дрогобича — першого українського вченого в модерному розумінні слова. Автор дослідив не відомі раніше рукописи праць цього науковця, що зберігаються в архівах різних країн.
Проблеми історії науки розробляються і в низці інших робіт Я. Д. Ісаєвича. Слід також відзначити його праці, присвячені Київській Русі й Галицько-Волинському князівству. Зокрема, важливими є дослідження вченого про кордони Київської Русі і культуру Галицько-Волинської землі, історію та культуру Львова, проблеми давньоруської спадщини.
У монографії «Літературна спадщина Івана Федорова» Ярослав Дмитрович подає узагальнену характеристику розвитку східно-слов’янських літератур ХVІ ст., простежує літературно-стилістичні засоби, успадковані західноєвропейськими і слов’янськими літературами від культури античного світу і Візантії.
Виділяючи певні аспекти зацікавлень Ісаєвича-історика, напрями тяжіння у різних ділянках наукової праці, перед нами постає вчений широкого діапазону, фундаментальної підготовки в галузях численних спеціальних дисциплін: археографії, геральдики, метрології, історичного краєзнавства, ономастики тощо. Постійний інтерес дослідника до бібліографії пояснюється прагненням досягти максимальної повноти свідчень з того чи іншого питання, поліпшити інформаційне забезпечення гуманітарних наук, широко застосовувати комп’ютерні системи для аналізу інформації з проблем історії культури й загальних проблем українознавства. Спільно з Державною історичною бібліотекою України йому вдалося налагодити видання бібліографії історії України, а з Національною парламентською бібліотекою — випуск реферативно-інформаційного бюлетня «Українознавство».
Широкий хронологічний діапазон досліджень Я. Д. Ісаєвича, його зацікавленість актуальними проблемами новітньої історії України засвідчив нещодавно виданий збірник «Волинь і Холмщина 1933—1947 рр. Польсько-українське протистояння та його відлуння», в якому на основі документів, спогадів, критичного аналізу вітчизняних та зарубіжних публікацій об’єктивно висвітлено Холмсько-Волинську трагедію в українсько-польських відносинах, її передумови, перебіг і наслідки.
Спільною рисою всіх наукових праць ученого є комплексний підхід до предмета досліджень, збагачення не лише джерельної бази, а й методики. Праці Ярослава Дмитровича поповнили українську науку важливими фактами й узагальненнями, які сприяють кращому використанню культурної спадщини у контексті сучасної державотворчої діяльності.
Інтенсивну наукову роботу Я. Д. Ісаєвич поєднує з науково-організаційною діяльністю. З 1989 р. він очолює Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України — одну з провідних наукових установ гуманітарного профілю нашої держави. Протягом 1993—1998 років учений обирався академіком-секретарем Відділення історії, філософії та права НАН України, президентом Міжнародної асоціації україністів (1993—1999). Ярослав Дмитрович обирався також головою Українського національного Комітету істориків Міжнародної асоціації істориків, заступником голови Західного наукового центру НАН та МОН України. Особливу увагу вчений приділяє підготовці наукових кадрів. З 1994 р. він очолює спеціалізовану Вчену раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Під його керівництвом захистили дисертації понад 30 кандидатів і докторів наук, які успішно працюють у наукових та освітніх установах України. Член редколегій наукових часописів "Київська старовина" та "Український історичний журнал".
Самовіддана праця Ярослава Дмитровича на ниві історичної науки відзначена нагородами і званнями. Він — Заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений Відзнакою Президента України ІІІ ступеня, почесний доктор Гродненського університету ім. Янки Купали, іноземний член Польської Академії наук, дійсний член Української Вільної Академії Наук у США та Польської Академії науки і мистецтв.
Учений постійно займається популяризацією українознавчих досліджень за межами України, виступає з лекціями в університетах Польщі, США, Канади, Німеччини, Австрії, Японії, Китаю та інших країн.
Джерело інформації: Вісник НАН України. - 2006. - N 3.
Бібліографія публікацій Я. Д. Ісаєвича
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua