Основоположник інформаційних технологій в Україні, засновник і директор Інституту кібернетики АН УРСР (1962-1982), віце-президент Академії наук УРСР (1962-1982), академік АН УРСР (1961) і АН СРСР (1964), лауреат Ленінської премії (1964), Державних премій СРСР (1968, 1977), Державної премії УРСР (1970).
1943 року став студентом теплотехнічного факультету Новочеркаського політехнічного інституту. На четвертому році навчання екстерном здав екзамени за чотири роки університетського курсу математики та фізики (майже 50 екзаменів!) і став студентом п'ятого курсу математичного факультету Ростовського університету. У 1948 році В. М. Глушков паралельно закінчив ці два вищих учбових заклади і отримав дипломи про вищу технічну та вищу математичну освіту. У 1948–1956 роках — асистент, доцент, завідувач кафедри теоретичної механіки Уральського лісотехнічного інституту (м. Свердловськ, нині м. Єкатеринбург, Російська Федерація). У 1951 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Теория локально-нильпотентных групп без кручения с условием обрыва некоторых цепей подгруппы", а 1955 року після закінчення однорічної докторантури при Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова — докторську дисертацію на тему "Топологические локально-нильпотентные группы".
З 1956 р. у Києві: спочатку завідувач лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН УРСР, колектив якої раніше під керівництвом академіка С. О. Лебедєва створив першу в континентальній Європі Малу електронно-лічильну машину "МЭСМ", а потім директор Обчислювального центру АН УРСР (1957), організованого на базі цієї лабораторії. У 1962 році Обчислювальний центр реорганізовано в Інститут кібернетики АН УССР, директором якого В. М. Глушков залишався до кінця життя. В цьому Інституті під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ "Киев" і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення "Днепр". Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків "Промінь" (1963), "Мир-1" (1966), "Мир-2" (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління.
Мир-1 — машина
для інженерних розрахунківОпублікував низку новаторських праць у галузі вищої алгебри, теорії автоматів, теорії ЕОМ, економічної кібернетики, теорії автоматизованих систем управління та систем штучного інтелекту. Розв’язав узагальнену п’яту проблему Гільберта. Серед вагомих результатів Віктора Михайловича — створення загальної теорії цифрових автоматів та дискретних перетворювачів, розроблення обчислювальних машин з інтерпретацією алгоритмічних мов високого рівня. З його ім’ям пов’язане впровадження обчислювальних машин та відкриття принципово нового макроконвеєрного способу організації обчислень, розроблення національної мережі обчислювальних центрів, створення засобів інтелектуалізації кібернетичних пристроїв. Спільно з учнями розробив математичну теорію проектування обчислювальних систем, першу автоматизовану систему керування «Львів». Створив наукову школу в галузі теоретичної кібернетики. Ініційовані В. М. Глушковим у 60-і роки фундаментальні та прикладні дослідження, в основу яких було покладено концепцію інтеграції математики, обчислювальної техніки та кібернетики, склали в сукупності те, що через 20 років отримало назву інформаційних технологій.
Під керівнцтвом Віктора Михайловича в 1974 р. Головною редакцією «Української радянської енциклопедії» видано першу в світі «Енциклопедію кібернетики» в 2-х томах. Його книги "Синтез цифровых автоматов", "Введение в теорию самосовершенствующихся систем", "Основы безбумажной информатики" та ряд інших стали науковими бестселерами.
Заснований В. М. Глушковим Інститут кібернетики сьогодні носить його ім'я.
Джерела інформації:
- e-Енциклопедія історії України
- International Charity Foundation for History and Development of Computer Science and Technique
[Last accessed 23.12.2008]
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua