Апанович Олена Михайлівна
9.11.1919, Мелекес, Симбірської губернії, Росія —
21.02.2000, Київ
 |
У 1941 р. закінчила Харківський педагогічний інститут (факультет російської мови та літератури) На початку війни евакуювалась у південний Казахстан, потім переїхала до Уфи, де працювала кореспондентом та інструктором вузлового радіомовлення Башкирського радіокомітету. У 1944 р. повернулась в Україну, до Києва. В 1944—1950 — науковий співробітник, аспірантка, начальник відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву УРСР (Київ). У 1950 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Запорозьке військо, його устрій та бойові дії в складі російської армії під час російсько-турецької війни 1768—74 років». У 1950—1972 роках працювала в Інституті історії АН УРСР молодшим, згодом старшим науковим співробітником; у 1972-1986 роках — у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (тепер Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського) старшим науковим співробітником відділу рукописів. З 1986 р. на пенсії, але продовжувала працювати, брала активну участь у науковому, громадському і культурному житті України.
В Інституті історії Олена Михайлівна проводила історико-краєзнавчі дослідження в Україні стосовно козацької доби. В цей час нею опубліковано праці "Історичні місця Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.", "Запорозька Січ і її прогресивна роль в історії українського народу", "Переяслав-Хмельницький та його пам'ятники", "Збройні сили України першої половини XVIII ст.", десятки статей до "Української Радянської Енциклопедії", "Радянської енциклопедії історії України", "Советской исторической энциклопедии" тощо. Велику увагу вона приділяла опису та збереженню історичних пам'яток, пов'язаних з історією козацтва, насамперед о. Хортиці. Склала науковий реєстр пам'ятних місць запорозького козацтва.
Упродовж років роботи в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР О.М. Апанович займалася вивченням української рукописної історичної книги XV—XVIII століть і упорядкуванням матеріалів першого президента ВУАН академіка Володимира Вернадського. У 1987—1991 роках — заступник вченого секретаря Комісії АН УРСР з розробки наукової спадщини Вернадського. В 1988 р. нагороджена срібною медаллю ВДНГ за підготовку ювілейних експозицій виставок Володимира Вернадського в Москві та Києві.
Джерело інформації: Вікіпедія
[Last accessed 30.11.2010]
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua