Заява прес-служби НБУВ
з приводу звинувачень Тендерної палати України
в нецільовому використанні коштів
та безпідставному списанні періодичних видань
Деякі інтернет-видання продовжують тиражувати безпідставний висновок Тендерної палати України про нібито нецільове використання коштів і списування періодики Національною бібліотекою України імені В.І.Вернадського (НБУВ) у 2004 р.
На висновок Тендерної палати від 28 жовтня 2005 р. № в-116/10, який надійшов до Бібліотеки 1 листопада, вх. № 501, Бібліотека дала їй аргументовані пояснення 4 листопада 2005 р. №37/692, які свідчать, що ніякого нецільового використання бюджетних коштів і ніякого списування періодичних видань не було, не завдано ніяких збитків державі. Всі кошти, що надійшли до Бібліотеки на передплату і закупівлю літератури, використані саме для цього. Жодної бібліотечної одиниці, в т.ч. і періодичних видань, у 2004 р. не було списано. Всі газети і журнали, що надійшли до Бібліотеки, взято на бібліотечний облік, одержали свої шифри, зберігаються у фондах і надаються користувачам. Все це доступно фактичній перевірці, достатньо замовити будь-який журнал чи газету.
Приписування Бібліотеці "не оприбуткування по бухгалтерському обліку закуплених періодичних видань та списання їх", можливо, якщо виключити інші мотиви, породжена неадекватним тлумаченням різниці в бібліотечному та бухгалтерському обліках книжок і періодичних видань. Згідно з практикою, заведеною давно і не нами, книжки обліковуються в інвентарній та сумарній книгах, а періодичні видання після реєстрації - в сумарній. Кошти, сплачені за періодичні видання, відносяться на поточні видатки. Але це не значить, що періодичні видання списуються і кудись діваються. Всі вони є в наявності. НБУВ твердо дотримується позиції, що все, що надійшло до неї (книжки, періодика, рукописи і т.д.) є бібліотечним фондом і повинно бути зафіксоване і збережене. І ця практика не порушується.
Явно безпідставне звинувачення НБУВ в тому, нібито вона "купувала" обов'язковий примірник. Облік надходжень обов'язкового примірника і облік закупленої/передплаченої літератури в Бібліотеці ведуться окремо. І легко перевірити, що надійшло безоплатно, а що платно.
НБУВ справді закуповує певну кількість вітчизняних видань, бо:
Закон про обов'язковий примірник не виконується. Приблизно 65% видань надходить як обов'язковий примірник. При особливій наполегливості вдається добути ще 10-15%. Всього близько 75%. Решта може бути втрачена для бібліотечних фондів. Не поступає обов'язковий примірник, коли українські автори і організації публікують свої видання за кордоном. Як правило, цього не роблять і тимчасові видавці. Нерідко автор сам видає свій твір, але потім у нього немає коштів навіть на те, щоб викупити свою працю у видавців, а не те, щоб ще кудись її посилати. Завданням Національної бібліотеки (така практика у всьому цивілізованому світі) є збір і збереження всіх вітчизняних видань, формування з них документного фонду національної пам'яті. Якщо покладатися тільки на "обов'язковий примірник", то ми залишимо нащадкам дуже неповну національну спадщину.
Додаткова закупівля вітчизняних видань потрібна для виконання функції обслуговування. Один примірник повинен йти до архіву творів друку, який Бібліотека зобов'язана формувати. Одного примірника для обслуговування читачів, яких у НБУВ записано близько 500 тис. і щодня буває 1,5-2 тисячі, а до того ж бібліотека розташована у трьох корпусах, віддалених один від одного, і має 25 читальних залів, явно недостатньо.
НБУВ веде великий міжнародний і внутрішній книгообмін. І для цього потрібна теж додаткова література. Міжнародний книгообмін був і залишається найефективнішим і найдешевшим способом поповнення Бібліотеки зарубіжною літературою. У 2004 р. НБУВ відправила за кордон вітчизняної літератури на загальну суму 265097 грн. 53 коп., а одержала на загальну суму 2510638 грн.
В Бібліотеці існує абонемент, який повинен видавати літературу читачам додому.
Не зрозумілий висновок Тендерної палати, що періодичні видання "не відносяться до бібліотечного фонду та не впливають на його формування". Періодичні видання з часу їх виникнення були і залишаються однією з трьох основних частин бібліотечного фонду поряд з книжками і рукописами. У наш час дуже швидкого оновлення знань і бурхливого руху інформації вони мають першорядне значення для задоволення інформаційних потреб. Тому НБУВ приділяє належну увагу їх придбанню. До того ж на капітальні видатки, куди віднесена закупівля книжкових видань, останні роки бюджетом виділялися малі кошти.
Окремої винагороди ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ідея" не було сплачено.
Договорів на поставку періодичних видань без відповідного бюджетного фінансування у 2004 р. не укладалося. Договори укладалися на суми, передбачені для Бібліотеки на ці потреби в Держбюджеті. Справа в тому, що кошти заплановані бюджетом, надходять із великим запізненням і не повністю. І це створює неймовірні труднощі в комплектуванні бібліотечних фондів. У 2004 р. було недофінансування на передплату періодики на 760 тис. грн., а договір був заключений на заплановану суму.
Все це свідчить, що звинувачення Тендерної палати України НБУВ у зайвому і нецільовому використанні державних коштів та безпідставному списанні матеріальних цінностей не мають підтвердження.
На жаль, змушені констатувати, що ніхто з працівників Тендерної палати до Бібліотеки не приходив і на місці нічого не з'ясовував. Висновок підготовлено на основі, м'яко кажучи, не адекватного тлумачення документів.
НБУВ своєчасно, у п'ятиденний термін, як вимагалося в листі Голови Правління Тендерної палати О.В.Фадєєва, підготувала пояснення з приводу "Висновку" Тендерної палати, але вона, не дочекавшись пояснення, передала справу до слідчих органів. І, не зважаючи на пояснення, прес-служба Палати видає необ'єктивну інформацію до ЗМІ про Бібліотеку. Це дискредитує НБУВ і її керівництво в очах вітчизняного і міжнародного бібліотечного співтовариства, може привести до збоїв у комплектуванні і використанні бібліотечних фондів.
Заборона закупівлі/передплати вітчизняної літератури, чого фактично вимагає Тендерна палата України, означає підрив основної функції Національної бібліотеки - бути хранителем національної пам'яті. Такого удару Бібліотека не зазнавала навіть у найгірші часи тоталітарного режиму.
Тендерна палата України елементарно порушила принцип презумпції невинуватості, оскільки тільки суд може визначати наявність злочину. Дії Тендерної палати містять ознаки зловживання службовим становищем.
Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського змушена вдатися до судового захисту своєї ділової репутації, честі і достоїнства своїх працівників.
Повний текст відповіді НБУВ Тендерній палаті України дивіться на нашому сайті.
Прес-служба НБУВ
12.11.05
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua