Костенко Л.Й. Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2006. — N 1. — С. 23-28.

Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель

Костенко Леонід Йосипович
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ

На початку XXI ст. у бібліотечно-інформаційній сфері особливої актуальності набула проблема визначення її ролі та місця в суспільстві, що стрімко змінюється. Така ситуація обумовлена двома чинниками. Один з них — необхідність переходу від "епохи Гутенберга", коли основний обсяг знань людства зберігався в документах на паперових носіях, до ери електронних інформаційних комунікацій. Однак, більш важливим є другий чинник: зростаючі вимоги суспільства до науково-інформаційного забезпечення його сталого розвитку. Саме ця обставина потребує кардинального переосмислення основ бібліотечної справи та створення нової парадигми діяльності бібліотечно-інформаційних інституцій з урахуванням реалій сьогодення.

Метою даної статті є розробки концептуальної моделі бібліотеки суспільства знань, тобто основоположної ідеологеми та системи поглядів щодо її місії, функцій та структури.

Белл
Даніел Белл
(н. 1919)
 
Белл
Пітер Друкер
(1909-2005)
Для вирішення сформульованої проблеми використаємо методологію системного аналізу, що передбачає дослідження бібліотечної сфери не лише як самостійної структури, а й як складової певної більшої системи [1]. Для бібліотечно-інформаційної сфери структурою вищого рівня є суспільна сфера. Тому для визначення стратегічного напряму трансформації бібліотек потрібно, насамперед, встановити тенденції її розвитку. Сучасне суспільство зазвичай трактується як інформаційне, що здійснює перші кроки на шляху до суспільства знань. При цьому суспільство знань розглядається як вища стадія інформаційного суспільства [2-3]. Оскільки науковці, дослідження яких привели до появи терміна "суспільство знань", вкладали в нього інший зміст, доцільно навести їх точку зору.

У 1959 р. професор Гарвардського університету Даніел Белл, якого вважають класиком соціології, під час виступу на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбургу (Австрія) вперше використав термін постіндустріальне суспільство. Ним визначався соціум, у якому індустріальний сектор втрачає провідну роль, а головною рушійною силою стають наукоємні (високі, тонкі) технології. Це визначення і сьогодні повністю відповідає реаліям — його можна вважати класичним [4]. Префікс пост допускає неоднозначність при тлумаченні основної сутності суспільства. Конкретизацію цієї сутності зробив Пітер Друкер, класик менеджменту, професор ряду американських університетів і консультант найбільших фірм США, який у 1966 р. увів у науковий обіг термін суспільство знань (knowledge society), що визначає тип економіки, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку [5].

У вищенаведеному контексті цей термін фігурував у науковому середовищі до 80-х років XX ст., адекватно описуючи розвиток суспільства: у 30-х рр. у розвинених країнах світу з'явилась така наукоємна галузь виробництва як радіотехніка, в 40-х — ядерні технології, в 50-х — комп'ютерне машинобудування, в 60-х — ракетно-космічні технології. Досягнуті в 70-х роках успіхи в сфері мікроелектроніки (зокрема, створення мікропроцесорів) привели до появи в 80-х роках персональних комп'ютерів, а в 90-х — Інтернет. Якщо раніше високі технології приводили до зародження в суспільстві "острівків знань", то персональні комп'ютери вкупі з Інтернет обумовили лавиноподібне поширення глобальних інформаційно-комунікаційних технологій. Успіхи в даній сфері були настільки разючими, що в засобах масової інформації суспільство почали називати інформаційним. Цей термін перейшов і в лексикон політиків, про що свідчить, наприклад, поява такого програмного документа як "Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства", що була прийнята лідерами країн "великої вісімки" у 2000 р. [6].

Віддаючи належне ролі та значенню інформаційно-комунікаційних технологій, слід констатувати, що вони — не єдина наукоємна галузь. У зробленому в 2000 р. у США фундаментальному прогнозі розвитку світу до 2015 р. йдеться про пріоритетний розвиток поряд з інформаційними технологіями й біотехнологій [7]. Сьогодні в розвинених країнах зростаючу увага почали приділяти новітньому напряму — нанотехнологіям. Тому цілком логічною вбачається прийнята на 32-й Генеральній конференції ЮНЕСКО (Париж, 2003 р.) рекомендація використовувати термін суспільство знань, а не інформаційне суспільство [8]. Як правило про цю рекомендацію ЮНЕСКО нагадує в своїх публічних виступах її генеральний директор Коітиро Мацуура. Очевидно і в Україні необхідно повернутися до класичного визначення сучасного етапу розвитку суспільства, що було введено в науковий обіг ще в 50-60-і роки XX ст.

З вищевикладеного однозначно випливає сутність вимог суспільства знань до всіх інституцій — вони мають орієнтувати свою діяльність на наукоємні технології. Стосовно бібліотек така ідеологема потребує визначення стратегічним напрямом розвитку в них інтелектуальних інформаційних технологій.

Потрібно наголосити, що спрямованість на наукоємні технології в бібліотеках існувала завжди. Їх класичним прикладом є процес створення бібліографічної інформації [9]. Детальна теоретична проробка, чітке визначення об'єкту та предмету бібліографознавства, методології та базових бібліографічних категорій і значна практика каталогізації привели до того, що бібліографічна діяльність стала вважатися рутинною. Однак, це процес наукової обробки документів, що полягає в аналітико-синтетичній переробці первинної документної інформації в бібліографічну, і тому його безперечно потрібно вважати першим етапом наукоємних технологій, спрямованих на інформаційне забезпечення сталого розвитку суспільства. Комп'ютерні технології створення та надання користувачам бібліографічної інформації добре освоєні бібліотеками. В Україні, наприклад, практично всі загальнодержавні й обласні універсальні наукові бібліотеки та значна кількість університетських мають онлайнові електронні каталоги та бази даних. На бібліотечних сайтах знаходяться також бібліографічні покажчики. Можна стверджувати, що в сфері формування баз даних бібліотеки стали лідерами і продемонстрували феномен перетворення одного з ортодоксально-стабільних суспільних інститутів у центр інформатизації.

Український реферативний журнал
Український реферативний журнал
Нетрадиційним для бібліотек світу є процес створення реферативної інформації, її формування здійснюється як правило в спеціально створених інформаційних центрах. Така ситуація виникла внаслідок недооцінки бібліотеками ролі наукоємних технологій. Не викликає сумнівів доцільність проведення реферування в рамках інтегрованого з процесом каталогізації технологічного циклу, розглядаючи його в цілому як поглиблену аналітико-синтетичної обробку документної інформації. Тому позитивно слід оцінити досвід України зі створення на цій основі національної системи реферування наукової літератури, що була започаткована двома провідними науково-інформаційними центрами держави — Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського (НБУВ) та Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України [10]. Головними концептуальними засадами побудови системи реферування української наукової літератури визначено поєднання принципів розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання публікацій кооперативними зусиллями суб'єктів системи документальних комунікацій і централізованої кумуляції кооперативно створених масивів реферативної інформації з формуванням загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" та виданням Українського реферативного журналу "Джерело". Згаданий журнал сьогодні виходить щоквартально у чотирьох серіях (природничі, технічні, соціогуманітарні та медичні науки), він включений у каталог передплатних періодичних видань України; реферативна база даних знаходиться у відкритому онлайновому доступі на сайті НБУВ.

Якщо реферування можно вважати другим етапом наукової обробки документів, то третім є підготовка оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів, насамперед, для органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Найбільших успіхів у реалізації такого етапу досягнуто Бібліотекою Конгресу США, що первісно орієнтувалась на інформаційну підтримку діяльності вищого законодавчого органу держави. В складі цієї бібліотеки в 1912 р. створено Дослідницьку службу, що являє собою багатогалузевий науково-дослідний інститут зі штатом понад 800 осіб високої кваліфікації [11]. Ця служба реалізує три основні завдання: підготовка з певною періодичністю бюлетенів з проблем політики, економіки, науки тощо; підготовка оглядових матеріалів на замовлення комітетів і підкомітетів Конгресу США; інформаційна підтримка розгляду Конгресом поточних законодавчих актів. Слід звернути увагу на одній принциповій особливості в діяльності Дослідницької служби: її фахівці уникають терміну інформаційно-аналітичні документи, який передбачає наявність у створених матеріалах висновків і рекомендацій. Вважається, що останні — це прерогатива конгресменів, Служба має лише надати різнобічну й об'єктивну інформацію для прийняття науково обгрунтованих рішень. Певних успіхів у роботах з інформаційної підтримки діяльності управлінських структур досягнуто й українськими бібліотеками. У НБУВ, наприклад, створено Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, більшість обласних універсальних наукових бібліотек мають підрозділи з підготовки відповідних матеріалів для обласних і міських держадміністрацій. Спочатку діяльність вищезгаданих підрозділів розгорталась шляхом розвитку традиційних форм та методів інформаційного обслуговування і включала пріоритетне довідково-бібліографічне обслуговування, поточне інформування про надходження документів, зміст яких може сприяти оптимізації управлінських рішень, електронну доставку документів тощо. Сьогодні започатковується створення нових, геоінформаційних технологій, що інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, обробки і надання користувачам геопросторової інформації [12].

Наступний, четвертий етап інтелектуальної обробки документів тісно пов'язаний з комп'ютерними технологіями, оскільки його реалізація потребує наявності і електронних інформаційних ресурсів, і значних обчислювальних потужностей. Йдеться про проведення взаємодоповнюючих бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень у сховищах даних для встановлення кількісних закономірностей в бібліотечно-бібліографічній діяльності та процесах наукової комунікації з метою оптимізації науково-інформаційної сфери суспільства в цілому [13]. Прикладами інтелектуальних задач цього етапу можуть бути кластеризація (виділення компактних скупчень документів, що мають подібні, заздалегідь не задані ознаки), процедури побудови нових класифікаційних схем тощо. Розробки в цьому напрямі все більш інтенсифікуються [14]. Можна говорити про певні досягнення, хоча в повсякденній бібліотечній практиці згадані інтелектуальні технології поки що не використовуються.

Екстракція знань
Екстракція знань
Конвеєрний технологічний цикл, що передбачає бібліографування, реферування, підготовку інформаційно-аналітичних і прогностичних матеріалів, проведення бібліо-, інформо- та наукометричних досліджень є передумовою, необхідною для досягнення головного кінцевого результату науково-інформаційної діяльності бібліотеки XXI ст. — виділення зі сховищ даних нових знань, що в явному вигляді в них не містяться. Проблематика екстракції знань тісно пов'язана з роботами в сфері штучного інтелекту, під яким зазвичай розуміється семантична машина, що імітує розумову діяльність людини. Однак, глобалізм обіцянок упродовж кількох десятиліть при незначних кінцевих результатах привели до ситуації, коли серйозні науковці почали уникати використання терміну "штучний інтелект". Менш глобальна і більш чітко сформульована проблематика виділення знань є реалістичною хоча б тому, що на першому етапі передбачає використання апробованих еврістичних методик статистичного аналізу великих масивів інформації та виявлення систематичних зв'язків і латентних закономірностей у текстових матеріалах. Вирішенню завдань згаданої проблематики сприяє й прозорість методології екстракції знань, під якою розуміється тріада "об'єкт, предмет і метод дослідження": об'єктом є електронні тексти, предметом — комп'ютерні технології їх інтелектуальної обробки, основні методи — статистистичний аналіз і теорія нечітких множин [15].

Четвертий і п'ятий етапи інтелектуальної обробки документальних масивів мають багато спільного, насамперед, у комп'ютерно-технологічному аспекті. Однак, між ними є й принципова різниця. Бібліо-, інформо- та наукометричні дослідження мають на меті вдосконалення науково-інформаційної діяльності бібліотек. П'ятий етап орієнтовано на зародження в їх стінах наукових установ, що можуть одержуватимуть теоретичні та прикладні результати у всіх галузях знання. Цей етап сьогодні бібліотеками ще не реалізовано, проводяться окремі дослідження та експерименти.

Таким чином, в умовах переходу від індустріального суспільства до суспільства знань бібліотека має освоїти інтегрований технологічний цикл, що включає всі наукоємні процеси обробки документальних масивів, починаючи з бібліографування й закінчуючи екстракцією зі сховищ даних нових знань. Це — визначальна ідеологема її розвитку й одночасно неодмінна умова існування, інакше в XXI ст. книгозбірня стане музеєм книги.

Функціональна трансформація бібліотеки обумовить структурну. Сьогодні класичною є модель бібліотеки, що включає чотири елементи: фонд, матеріально-технічну базу, читача і бібліотекаря [16]. Інтелектуальні технології виділення нових знань нададуть бібліотеці сутністні функції наукової установи й інформаційно-аналітичного центру, що потребуватиме включення згаданих складових до її концептуальної моделі. Про такий напрям еволюції структури і функцій бібліотеки наголошувалось у публікаціях українських фахівців [17-18]. Слід підкреслити, що вищезгадана чотирьохкомпонентна структура власне бібліотеки як документально-комунікаційного центру при цьому не змінюється — це не відмова від неї і не додавання "п'ятого колеса". У даному випадку має місце визначення структури нової інституції, в яку буде трансформуватись сучасна бібліотеки з урахуванням функцій, що вона має виконувати в суспільстві знань. Необхідність кадрового забезпечення інтелектуальних технологій продукування знань кардинально посилить освітній акцент у діяльності бібліотек, оскільки якісну підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів у цій сфері можна здійснити лише з участю бібліотек і на їх базі. Можливі різні форми організації навчального процесу. Заслуговує на увагу підхід, за яким у московських інженерно-фізичному та фізико-технічному університетах готують наукову еліту для проведення досліджень і розробок у галузі ядерних і ракетно-космічних технологій. Сутність цього підходу, що пройшов понад 50-річну апробацію, полягає в гармонійному поєднанні освіти та науки. На перших курсах студенти навчаються безпосередньо в університетах, де отримують базові знання, а на старших — значну частину часу проводять у профільних наукових установах (переважно, інститутах Російської академії наук). Використання інноваційних форм безперервної освіти приведе до появи в концептуальній моделі бібліотеки дослідницького університету. І, накінець, інтеграція інтелектуальних технологій продукування знань гуманітарної спрямованості з традиційною функцією бібліотеки як осередку культури обумовить потребу доповнення згаданої моделі культурологічною інституцією.

Отже, в функціональному аспекті бібліотека XXI ст. поряд з виконанням традиційних завдань документно-комунікаційного центру забезпечить реалізацію повного технологічного циклу інтелектуальних інформаційних технологій від бібліографування до виділення зі сховищ даних нових знань і надання їх користувачам. У структурному — бібліотека виступатиме системоутворюючим елементом комплексу, що включатиме власне бібліотеку, наукову установу (вона здійснюватиме продукування нових знань), інформаційно-аналітичний центр, вищий навчальний заклад і культурологічна установа. Викладена функціонально-структурна схема розглядається нами як концептуальна модель бібліотеки суспільства знань. Місія такої бібліотеки — виступати інформаційною серцевиною суспільних інституцій (виробничих, наукових, освітянських і культурологічних), інтегруючою ланкою інформаційної сфери суспільства.

Бібліотека
Відроджена Александрійська бібліотека,
де працювали Архімед і Евклід
На перший погляд, це модель бібліотеки нового, не існуючого раніш типу. Але історія свідчить, що в давнину в складі бібліотеки перебували структури, де проводились фундаментальні дослідження і отримувались теоретичні результати світового рівня, створювались шедеври мистецтва, здійснювалась підготовка кадрів вищої кваліфікації. Яскравий приклад такої суспільної інституції — Александрійська бібліотека [19]. Вона була заснована на початку III ст. до нашої ери єгипетським царем Птолемеєм Сотером і проіснувала до 47-48 рр. до нашої ери. За обсягом фондів (400-700 рукописів) Александрійська бібліотека була найбільшою для свого часу, тут зберігалися всі відомі тексти античності. Віддаючи належне обсягу й універсальності цього інформаційному ресурсу, слід наголосити: світову славу бібліотека отримала завдяки видатним ученим і митцям, які працювали в її стінах понад 2 тис. років тому, та створеним ними науковим і мистецьким творам. Саме тут Евклідом (бл. 365 — бл. 300 до н. е.) були створено засади математики, Ератосфеном (бл. 275 — бл. 194 до н. е.) вперше визначено діаметр земної кулі, Клавдієм Птолемеєм написано трактат "Альмагест", що понад тисячоліття був класичною основою астрономічних знань. Навіть цих трьох імен досить для твердження — в складі Александрійської бібліотеки існувала повноцінна академія наук. Потрібно додати, що в ній поетом Аполлоном Родоським (бл. 265 — бл. 215 до н. е.) створено знамениту "Аргонавтику", зусиллями Зенодота Ефеського (бл. 325 — 260 до н. е.) та послідовників фактично започатковано філологію: граматику, критику тексту, літературну критику тощо. В Александрійській бібліотеці існував вищий навчальний заклад: одним з його випускників є Архімед (287 — 212 до н. е.) — математик, механік, інженер, з ім'ям якого пов'язано знаменитий закон про дію на занурене в рідину тіло виштовхуючої сили, що дорівнює масі витісненої рідини. De facto запропонована концептуальна модель бібліотеки суспільства знань повністю відповідає моделі Александрійської бібліотеки. Слід додати, що ураховуючи роль останньої для світової цивілізації за ініціативою ЮНЕСКО був започаткований міжнародний проект побудови нової споруди бібліотеки, урочисто відкритої в 2003 р.

Висновок. Стратегічний напрям розвитку бібліотечної сфери — створення та розвиток інтелектуальних інформаційних технологій комп'ютерної обробки документальних масивів і виділення зі сховищ даних нових знань. Цей напрям спрямований на їх відродженню в якості комплексних інституцій (науково-інформаційних, науково-дослідних, інформаційно-аналітичних, навчальних, культурологічних), що займуть чільне місце в суспільстві знань, стануть визначальними елементами цього суспільства, каталізаторами прогресу цивілізації.

Використана література

  1. Энциклопедия кибернетики: В 2 т. / Отв. ред. В.М. Глушков. — К.: Гл. ред. УСЭ, 1975. — Т. 2. — С. 356-359.
  2. Згуровский М. Путь к информационному обществу — от Женевы до Туниса // Зеркало недели. — 2005 — N 34 (562).
  3. Шрайберг Я.Л. Библиотеки и университеты в электронно-информационной среде: первые шаги на пути от информационного общества к обществу знаний [Электронный ресурс] // Библиотеки и информационные ресурсы в современном мире науки, культуры, образования и бизнеса: Материалы конф. "Крым 2005". — М.: ГПНТБ России, 2005. — 1 электрон. опт. диск (CD-ROM).
  4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / В.Л. Иноземцев (пер. с англ.). — М.: Academia, 1999. — 787с. — ISBN 5-87444-070-4.
  5. Друкер П. Энциклопедия менеджмента: Весь Питер Друкер в одной книге: лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет / О.Л. Пелявский (пер. с англ.). — М.; СПб.; К.: Издательский дом "Вильямс", 2004. — 421с. — ISBN 5-8459-0588-5.
  6. Окинавская хартия глобального информационного общества [Электронный ресурс] / Kyushu-Okinawa Summit 2000. — Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/law/00_gio.html. — Загл. с экрана.
  7. Global Trends 2015: A Dialogue About the Future With Nongovernment Experts [Electronic resource] / The Central Intelligence Agency. — Way of access: http:// www.odci.gov/cia/reports/ globaltrends2015/ — Title from the screen.
  8. Об итогах 32-й Генеральной конференции ЮНЕСКО: справка / Российский комитет Программы ЮНЕСКО "Информация для всех". — Режим доступа: http://www.ifap.ru/pr/2003/011020b.doc. — Загл. с экрана.
  9. Коршунов О.П. Библиографоведение. Общий курс. — М.: Изд-во "Кн. палата", 1990. — 232 с.
  10. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України. Нац. б-ка України імені В.І. Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.
  11. Система научно-информационного обеспечения деятельности конгресса США: Науч.-аналит. обзор / А.Н. Авдулов — М. : ИНИОН, 1990. — 78 с.
  12. Чекмарьов А.О. Національна система електронних бібліотек / А.О. Чекмарьов, Л.Й. Костенко, Т.П. Павлуша; Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського. — К., 1998. — 50 с.
  13. Горькова В.И. Информетрия (количественные методы в научно-технической информации) // Итоги науки и техники. Сер. Информатика. Т. 10. — М.: ВИНИТИ, 1988. — 328 с.
  14. Шерепа Т. А. Інформаційна технологія виділення та обробки знань у CDS/ISIS-сумісних базах даних // Бібл. вісн. — 2005. — N 5. — С. 8-13.
  15. Дюбуа Д. Теория возможностей: Приложения к представлению знаний в информатике / Пер. с фр. В.Б. Тарасова под ред. С.А. Орловского. — М. : Радио и связь, 1990. — 286 c.
  16. Столяров Ю.Н. Библиотека: структурно-функциональный подход. — М.: Книга, 1981. — 255 с.
  17. Слободяник М. С. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій / НАН України; ЦНБ ім. В.І. Вернадського. — К., 1995. — 268 с. — ISBN 5-7702-1093-1.
  18. Костенко Л.Й., Сорока М.Б. Бібліотека інформаційного суспільства / Бібл. вісн. — 2002. — N 3. — С. 33-38.
  19. Лялькина А. Библиотека мира // Зеркало недели. — 2002. — N 20 (395).

© Костенко Леонід Йосипович, 2006
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
www.nbuv.gov.ua