Шкуратов Юрій Григорович
 |
Народився 23 вересня 1952 р. у Івано-Франківську. Навчався на фізичному факультеті Харківського державного університету ім. О.М. Горького (1970-1975). Захистив кандидатську (1980) та докторську дисертації (1993). Працював молодшим науковим співробітником Астрономічної обсерваторії ХДУ (1975-1978), згодом — старшим науковим співробітником (1978-1986) та провідним науковим співробітником Астрономічної обсерваторії ХДУ (1986-1993). Завідувач спільної лабораторії Інституту геохімії і аналітичної хімії ім. В.І. Вернадського АН СРСР (1987-1990). З 1993 р. — завідувач відділу Астрономічної обсерваторії ХДУ; з 2002 р. — провідний науковий співробітник Радіоастрономічного інституту НАН України (за сумісництвом), професор кафедри астрономії ХДУ; з 2004 р. — директор Астрономічної обсерваторії Харківського національного університету. У 1998 р. отримав звання професора.
Професор Ю.Г. Шкуратов — фахівець у галузі фізики планет і розсіювання світла об'єктами зі складною структурою поверхні. Науковець є автором більше ніж 550-ти наукових робіт, 7-ми колективних монографій, книги "Луна далекая и близкая" (2006, Харьков, Изд-во ХНУ, 182 с.). Ю.Г. Шкуратов є членом Міжнародного астрономічного союзу, робочої групи з номенклатури тіл Сонячної системи Міжнародного астрономічного союзу, а також членом редакційної колегії журналу "Кинематика и физика небесных тел" та міжнародних журналів "Journal Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer", "The Open Astronomy Journal".
Ю.Г. Шкуратов досліджував фотометричні та поляриметричні характеристики місячного грунту, доставленого радянськими АМС "Луна-16", "Луна-20" і "Луна-24", це дозволило відкрити колориметричний опозиційний ефект деяких місячних зразків. Вперше одержав зображення, що передає розподіл поляриметричних аномалій місячної поверхні; мапи таких аномалій дають уявлення про розподіл середнього розміру частинок реголітового шару Місяця.
Науковець вперше запропонував використати механізм когерентного посилення зворотного розсіювання для інтепретації від'ємної поляризації світла, розсіяного поверхнями безатмосферних небесних тіл.
Завдяки науковим пошукам професора Ю.Г. Шкуратова знайдено підхід, який дозволив точно розв'язати задачу затінення не лише для однорівневої випадкової поверхні з гауссівською статистикою висот, але і для багаторівневої (передфрактальної) поверхні.
За участю Ю.Г. Шкуратова в рамках міжнародної кооперації з Університетом Брауна (США) розроблено методику оцінки ступеня зрілості місячного грунту за даними вимірів Місяця в ближній інфрачервоній області спектра; досвід, набутий у ході цих досліджень, дозволив науковцю стати координатором українського космічного проекту "Селена", у контексті якого передбачається виконання радіолокаційних і оптичних вимірів поверхні Місяця з його полярної орбіти. За ініціативою вченого з допомогою космічного телескопу "Габла" були проведені поляриметричні спостереження Марса у велике протистояння 2003 р. Спільні з американськими колегами дослідження дали змогу виявити новий тип хмар Марсу, які можна бачити лише в ультрафіолеті в поляризованому світлі.
Ю.Г. Шкуратов входив до складу спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій при ГАО НАН України (1994-2001); він є членом спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій при фізичному факультеті ХНУ (з 1997 р.); науковець є членом Вченої ради Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (з 2004 р.) і Вченої ради Радіоастрономічного інституту НАН України (з 2002 р.).
Професор Ю.Г. Шкуратов нагороджений Державною премією України у галузі науки і техніки (1986), Бронзовою медаллю ВДНГ СРСР за дослідження позаземної речовини (1987), Премією НАН України ім. М.П. Барабашова (1997), Премією Російської АН за кращу роботу, опубліковану в науковому журналі РАН (Астрономічний Вісник, 1999), Грамотою Президії НАН України (2005), Грамотою Міністерства освіти і науки України (2005), Грамотою Національного космічного агентства України (2005), Відзнакою відмінника освіти України (2008).
Рішенням Міжнародного астрономічного союзу на честь Ю.Г. Шкуратова було названо малу планету 12234.
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua