Мала Любов Трохимівна
13 січня 1919, с. Копані Орехівського р-ну Запорізької обл. — 2003, Харків

Мала Любов Трохимівна  

Засновник і директор Інституту терапії АМН України (1981-2003), завідувач кафедри госпітальної хірургії Харківського державного медичного университету (1955-2003), академік Академії медичних наук СРСР (1974), академік Національної академії наук України (1992) і Академії медичних наук України (1993), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1968), лауреат Державною премії СРСР (1980), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003), Герой Соціалістичної Праці (1979), Герой України з врученням ордена Держави (1999) та ордена "Золотая звезда" (2003).

У 1933-1938 рр. навчалася на лікувальному факультеті Харківського медичного інституту. Трудовий шлях у медицині розпочала лікарем амбулаторії та лікарні с. Петровеньки Іванківського району Луганської області. У 1941-1946 роках — лікар фронтових госпіталів діючих Південного, Закавказького, Північнокавказького фронтів, заступник начальника сортувального евакогоспіталю, заступник начальника лікувального відділу Харківського військового округу. У 1946-1949 рр. — клінічний ординатор, у 1949-1952 рр. — асистент, у 1952-1954 рр. — докторант, у 1954-1955 рр. — доцент кафедри внутрішніх хвороб, з 1955 р. — професор, з 1955 р. і до кінця життя — завідувач кафедри госпітальної терапії Харківського державного медичного університету. Засновник і директор Інституту терапії АМН України (1981-2003). У 2004 р. закладу присвоєно ім’я Любові Трохимівни Малої.

Засновник сучасної провідної школи терапевтів та кардіологів. Підготувала 36 докторів та 188 кандидатів наук. Автор понад 700 наукових праць, зокрема 24 монографій, серед яких загальновідомі: "Рак легкого" (1965), "Ишемическая болезнь сердца у молодых" (1978), "Инфаркт миокарда" (1981), "Хроническая недостаточность кровообращения" (1994), "Сердечные гликозиды" (1996), "Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-сосудистой системы" (2000), "Терапия" (2001), "Хроническая сердечная недостаточность" (2002). Наукові розробки Л. Т. Малої захищені 25 охоронними документами, зокрема 5 авторськими свідоцтвами, 15 патентами України та 5 патентами Росії.

Була головою спеціалізованої вченої ради з присудження вчених ступенів (з терапії, кардіології та педіатрії) при Харківському державному медуніверситеті, членом Міжнародної асоціації інтерністів (1977), дійсним членом Міжнародного товариства з кардіоваскулярної фармакотерапії (1993), членом Міжнародного товариства з артеріальної гіпертонії (1997), членом редакційної ради 11-ти російських та українських наукових медичних часописів, головою Харківського обласного товариства терапевтів, заступником голови Українських товариств терапевтів і кардіологів.

Заслужений діяч науки і техніки України (1968), академік Академії медичних наук СРСР (1974; з 1991 — Російської АМН), академік Національної академії наук України (1992) та Академії медичних наук України (1993). Лауреат Державної премії СРСР (1980), премії ім. С. І. Вавілова (1989), премії ім. М. Д. Стражеска (1983, 1997), премії ім. П. І. Шатілова (1981, 1983, 1987), академічної премії з клінічної медицини АМН України (1995). Посмертно нагороджена Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл наукових фундаментальних праць з кардіології (2003).

Герой Соціалістичної Праці (1979) з врученням ордена Леніна, Герой України з врученням ордена Держави (1999) та ордена "Золотая звезда" (2003); нагороджена орденами: Трудового Червоного прапора (1960), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1995), Ярослава Мудрого V ступеня (1998). Американським біографічним інститутом відзначена "Міжнародним культурним дипломом пошани" (1997), удостоєна Почесного звання "Людина року" (1996), Міжнародним біографічним центром (Кембрідж, Велика Британія) у 1998 р. включена до видання "2000 видатних вчених ХХ століття".

Джерело інформації: Український видавничий портал
[Last accessed 21.07.2008]

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua