Міщенко Михайло Іванович

Учений у галузі оптики розсіюючих середовищ, поляриметричного дистанційного зондування та астрофізики, доктор фізико-математичних наук (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010).

Народився 10 серпня 1959 р. у Сімферополі. Після закінчення факультету загальної та прикладної фізики Московського фізико-технічного інституту (1984) вступив до аспірантури Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) НАН України. Захистив кандидатську дисертацію на тему "Перенос поляризованого випромінювання в ізотропних та анізотропних атмосферах" (1987), науковим керівником якої був доктор фізико-математичних наук, професор Є.Г. Яновицький. Упродовж 1987-1992 років працював науковим співробітником ГАО НАН України. З 1992 р. і до цього часу є головним науковим співробітником Ґоддардівського інституту космічних досліджень НАСА. У 1997-2006 рр. керував спільним проектом НАСА і Світової програми кліматичних досліджень ООН під назвою Global Aerosol Climatology Project. З 2003 р. є головним науковим керівником космічного проекту НАСА Glory. У 2008 р. у Спеціалізованій вченій раді ГАО НАН України захистив докторську дисертацію на тему "Електромагнітне розсіяння у випадкових дисперсних середовищах: фундаментальна теорія і застосування".

Більшість наукових праць М.І. Міщенка присвячені теорії електромагнітного розсіяння частинками й групами частинок та її застосуванню у планетній астрофізиці й дистанційному зондуванні. За період роботи в ГАО учений отримав декілька фундаментальних теоретичних результатів. Ним розроблені винятково ефективні аналітичні методи розрахунку світлорозсіюючих властивостей ансамблів хаотично чи аксіально орієнтованих несферичних частинок та ефективні засоби поліпшення збіжності розрахунків за методом розширеної граничної умови, які сприяли радикальному збільшенню області застосування Т-матричного методу, а також створений комплекс ефективних числових методів і відповідних комп'ютерних програм для розрахунку одноразового й багаторазового електромагнітного розсіяння частинками. На сьогодні ці програми використані більш ніж у 550-ти рецензованих наукових публікаціях. Також виведено строге векторне співвідношення, що дозволяє розраховувати всі характеристики слабкої локалізації електромагнітних хвиль у напрямку точно назад на основі числового розв'язку рівняння переносу. Це співвідношення використане для детального кількісного аналізу залежності багатьох характеристик слабкої локалізації від оптичної товщини дисперсного шару та розміру, форми й показника заломлення розсіюючих частинок.

М.І. Міщенко уперше виконав систематичний і детальний кількісний аналіз властивостей одноразового розсіяння монодисперсних і полідисперсних несферичних частинок. Унікальні за обсягом результати розрахунків дозволили виявити та кількісно охарактеризувати сильну залежність багатьох світлорозсіюючих властивостей від форми й морфології частинок і їх еволюцію зі збільшенням ступеня несферичності.

М.І. Міщенко є автором піонерських робіт з розробки строгої теорії багаторазового розсіяння електромагнітних хвиль. Ним створений новий розділ статистичної оптики, в рамках якого багаторазове розсіяння світла у випадкових дисперсних середовищах вивчається на основі прямих числово-точних розв'язків рівнянь Максвелла. Представлено детальний аналіз утворення спекл-структури за розсіяння світла фіксованими конфігураціями частинок та її замивання в результаті усереднення по ансамблю. Вперше на основі прямих розв'язків рівнянь Максвелла однозначно продемонстровано сукупність ефектів слабкої локалізації електромагнітних хвиль.

Розроблено фундаментальний мікрофізичний підхід до теорій переносу випромінювання і слабкої локалізації у розріджених випадкових дисперсних середовищах, що включає пряме виведення узагальненого векторного рівняння переносу випромінювання з рівнянь Максвелла та розробку узагальненої мікрофізичної теорії слабкої локалізації.

Уперше теоретично передбачено поляризаційний опозиційний ефект (ПОЕ) у вигляді вузького асиметричного мінімуму поляризації на фазовому куті, близькому до кутової напівширини когерентного піку в інтенсивності. Теоретичне передбачення ПОЕ стимулювало проведення пошукових спостережних програм в Україні (В.К. Розенбуш і М.М. Кисельов з колегами), спрямованих на дослідження поляризації різних об'єктів Сонячної системи на малих фазових кутах. Застосування існуючої теорії для аналізу великого обсягу результатів спостережень дозволило зробити фундаментальний висновок, що сукупність унікальних опозиційних ефектів у яскравості й поляризації, типову для класу високоальбедних безатмосферних тіл Сонячної системи, можна пояснити ефектом слабкої локалізації електромагнітних хвиль за розсіяння на реголітових поверхнях цих об'єктів.

Розроблені М.І. Міщенком методи теоретичного аналізу використані для глобального визначення мікрофізичних властивостей тропосферних аерозолів у земній атмосфері з орбітальних супутників. Він уперше провів детальний кількісний аналіз вимог до кліматичної програми пасивного дистанційного зондування аерозольних і хмарних частинок у земній атмосфері з орбітальних супутників Землі. В рамках проекту Global Aerosol Climatology Project отримано унікальний за тривалістю часовий ряд глобального розподілу тропосферних аерозолів у атмосфері Землі. Відкрито суттєве зменшення середньої оптичної товщини тропосферних аерозолів за останні 20 років, що значно вплинуло на глобальний клімат, і виявлено сильні регіональні зміни.

М.І. Міщенко є автором 3-х авторських і 3-х колективних монографій, надрукованих видавництвами Cambridge University Press, Academic Press, Springer і Академперіодика, 19-ти авторських розділів у колективних монографіях і 205-ти рецензованих статей, що вийшли друком у провідних українських і міжнародних журналах (в тому числі з найвищими індексами цитування).

Багато уваги учений приділяє науково-організаційній роботі. Упродовж 2000-2006 рр. редагував розділ з теорії розсіяння світла та метеорологічної оптики в журналі "Applied Optics" Оптичного товариства Америки. Член редколегій журналів "Кинематика и физика небесных тел", "Journal of Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer", "Waves in Random and Complex Media", "Journal of Electromagnetic Waves and Applications" i "Journal of the Atmospheric Sciences".

М.І. Міщенко виступав організатором міжнародних конференцій "Light Scattering by Nonspherical Particles" (Нью-Йорк, 1998) i "10th Conference on Electromagnetic & Light Scattering" (Бодрум, Туреччина, 2007), а також одним з основних організаторів проведення в Україні літньої школи НАТО "Photopolarimetry in Remote Sensing" (Ялта, 2003). ). У 2010 р. разом з академіком Я.С. Яцківом провів у Київі літню школу НАТО "Special Detection Technique (Polarimetry) and Remote Sensing".

Під його редагуванням вийшли 9 спеціальних номерів журналів "Journal of Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer", "Journal of the Atmospheric Sciences" і "Journal of Geophysical Research".

Учений був одним з основних організаторів міжнародної конференції "Remote Sensing Techniques and Instrumentation: International Cooperation" (Київ, 2003). Входив до складу наукового оргкомітету міжнародної конференції "The Solar System Bodies: from Optics to Geology" (Харків, 2008) та багатьох інших міжнародних симпозіумів і конференцій. Учений є членом Ради Української астрономічної асоціації.

Свідченням визнання вагомого наукового внеску М.І. Міщенка є присудження йому Державної премії України в галузі науки і техніки, премії ім. академіка М.П. Барабашова НАН України, медалі НАСА за видатні наукові досягнення, премії ім. А.С. Флемінга Університету Дж. Вашінгтона (США), премії Mіжнародної академії астронавтики та премії ім. Г.Ґ. Гоутона Американського метеорологічного товариства. Науковий діяч обраний дійсним членом і членом Управи Вільної академії наук і мистецтв України у США (Нью-Йорк), Почесним членом (Fellow) Американського геофізичного союзу, Оптичного товариства Америки, Інституту фізики (Великобританія) і Американського метеорологічного товариства. Рішенням Міжнародного астрономічного союзу на честь М.І. Міщенка було названо малу планету 22686. З 2006 р. є головним редактором журналу "Journal of Quantitative Spectroscopy and Radiative Transfer" видавництва Elsevier.

---

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua