Кислий Павло Степанович
 |
Народився 5 березня 1933 року в с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області. У 1952 році вступив до Київського політехнічного інституту на металургійний факультет, де навчався за спеціальністю «Металознавство, устаткування і технологія термічної обробки металів». На роботу в Інститут проблем матеріалознавства НАН України Павло Степанович прийшов у грудні 1957 року, де працював інженером, старшим інженером, керівником групи, провідним інженером, молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником (1957–1966 рр.), керівником відділу керметів (1966–1977 рр.). У 1977–1990 роках обіймав посаду заступника директора Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України і очолював відділ тугоплавких надтвердих матеріалів. Одночасно здійснював наукове керівництво роботами в лабораторіях Івано-Франківського інституту нафти і газу, Тернопільського педагогічного і Тернопільської філії Львівського політехнічного інститутів. У 1990 р. вченого обрали народним депутатом. Він очолив комісію Верховної Ради України з питань освіти та науки, а також став президентом Української наукової асоціації.
П.С. Кислий працював над науково-прикладними проблемами, розробкою процесів мундштучного пресування, спікання тугоплавких сполук та сплавів на їхній основі. У результаті наукової діяльності розроблено різні матеріали і вироби для використання у військовій техніці та народному господарстві. Активно займаючись громадсько-політичною діяльністю, Павло Степанович продовжує наукову роботу в Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України. Під його керівництвом виконані важливі роботи, які стали складовою частиною державних науково-технічних програм з розробки нових зносо- і корозійностійких конструкційних та електронних матеріалів, а також спеціальних матеріалів для очищення природної води від радіонуклідів і важких металів. Розгорнуто роботи зі створення композиційних надтвердих матеріалів з використанням високих статичних тисків.
П.С. Кислий заклав теоретичні основи течії пластифікованих порошків тугоплавких сполук, уперше вивчив кінетику і запропонував механізм спікання та ущільнення таких ковалентних речовин, як карбід бору, нітриди кремнію та алюмінію, розробив процеси виготовлення керамічних матеріалів, які мають цінні фізико-механічні властивості. Вчений створив нові високовогнетривкі композиційні матеріали і вироби з них для застосування у металургії, електротехнічній та машинобудівній, харчовій і хімічній промисловості, в електрозварювальному виробництві. З використанням високих тисків П.С. Кислий розробив новий композиційний надтвердий матеріал на основі алмазу і карбіду титану.
Результати досліджень Павла Степановича опубліковані у більш як 400 працях, серед яких 14 монографій і довідників, 2 збірники. Вчений має понад 150 авторських свідоцтв на винаходи. Під його науковим керівництвом захищено 35 кандидатських дисертацій, підготовлено 2 доктори наук.
П.С. Кислий — член Міжнародного Планзеївського товариства порошкової металургії (Австрія), дійсний член Міжнародного інституту науки про спікання (Сербія), Міжнародної академії кераміки (Італія). За роботи в галузі порошкової металургії вчений відзначений премією ім. П.Г. Соболевського. Він кавалер орденів «Знак пошани» (1983 р.), «За заслуги» ІІІ ступеня (2001 р.).
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2003. — N 3
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua