Кулик Iгор Орестович
 |
Народився в м. Харкові. Закінчивши середню школу із золотою медаллю, вступив до Харківського державного університету, де одержав диплом із відзнакою. Від 1960 року Ігор Орестович працював у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР. Захистивши докторську дисертацію, І.О. Кулик очолив відділ надпровідності та надпровідних приладів.
Ігор Орестович є провідним фахівцем у галузі теорії твердого тіла. Завдяки плідним і системним дослідженням він отримав фундаментальні наукові результати з проблем теорії надпровідності, фізики мезоскопічних систем, спектроскопії твердих тіл. Світове визнання принесли I.О. Кулику розвинуті ним теорії електродинамічних властивостей джозефсонівських тунельних переходів і когерентних струмових станів у слабких надпровідних контактах. Науковець передбачив вихорову структуру поверхневої надпровідності у нахилених магнітних полях, яка відома тепер як «вихори Кулика». Разом зі своїми співробітниками вчений створив теорію мікроконтактної спектроскопії елементарних збуджень у твердих тілах. У 1986 році Ігор Орестович став співавтором відкриття № 328 «Явища перерозподілу енерії носіїв струму у мікроконтактах за низьких температур», що зареєстровано Комітетом із відкриттів СРСР.
У піонерських працях I.О. Кулика розвинуті базові концепції мезоскопічної фізики: квантування потоку і персистентні струми у нормальних металах, ефекти дискретност і заряду та кулонівської блокади у металічних гранулах.
І.О. Кулик — автор і співавтор понад 250 наукових праць, серед яких дві монографії. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. Чимало учнів Ігоря Орестовича стали докторами наук і нині є провідними фахівцями нових напрямів теоретичної фізики твердого тіла. У 1980 р. за цикл досліджень тунельного ефекту у надпровідниках І.О. Кулик відзначений Державною премією УРСР у галузі науки і техніки.
Джерело інформації: Вісник НАН України. — 2005. — N 11
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua